Справа № 127/5785/25
Провадження № 22-ц/801/2455/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Оніщук В. В.
27 листопада 2025 рокуСправа № 127/5785/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Олійник Юлії Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2025 року, постановлене у складі судді Романюк Л. Ф. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України, звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні.
Заява обґрунтована тим, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які розлучилися 17 березня 2010 року.
Після розлучення батьків заявниця та її сестра ОСОБА_4 постійно проживали з батьком - ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Сестра заявниці - ОСОБА_5 вийшла заміж (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 ), а згодом, приблизно у віці 19 років переїхала у ворожу країну - рф, де проживає і по теперішній час та має громадянство російської федерації. Спілкування сестри не підтримують.
Після того, як сестра вийшла заміж, заявниця з батьком продовжили проживати лише удвох, оскільки заявниця власної сім'ї не мала, заміжня не була.
Батько заявниці був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , але весь час фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до сповіщення сім'ї № 5927 від 21 липня 2023 року, ОСОБА_7 було повідомлено, що старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який з 21 травня 2023 року вважався зниклим безвісти неподалік н. п. Богданівка, Бахмутського району, Донецької області, був ідентифікований і вважається загиблим. Даний факт також підтверджений постановою слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про встановлення особи трупа від 18 липня 2023 року.
Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установлену законодавством порядку.
23 липня 2023 року заявниця здійснила поховання батька на кладовищі «Сабарів 2» та отримала відповідні виплати від держави.
Також ОСОБА_1 отримала посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України.
Згідно із відповіддю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу № 07/01-16 від 19 квітня 2024 року єдиним спадкоємцем, згідно матеріалів спадкової справи № 16/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Протягом усього життя ОСОБА_8 матеріально забезпечував свою доньку ОСОБА_9 , оскільки мати залишила сім'ю, коли заявниці було 5 років, а сестрі - 8, згодом батьки розлучилися.
За заявницею із сестрою наглядала прабабуся, коли тато був на роботі, а коли був вільний, то завжди належним чином виконував свої батьківські обов'язки.
Батько працював в тролейбусному депо водієм тролейбуса протягом 35 років. Саме батько забезпечував дітей в повному обсязі, від їжі до одягу, усі шкільні витрати, гуртки, виступи, кишенькові витрати, усі свята. Готував, прав, здійснював усі домашні роботи. Коли доньки виросли, розділяли домашню роботу разом з батьком, а він продовжував їх утримувати.
З дитинства заявниця займалась спортом, вид якого «спортивне орієнтування», а з 2011 рік по 2017 рік офіційно входила до складу МДЮСШ № 2 (м. Вінниця), перебувала у лавах спортсменів спортшколи, показувала гарні результати, брала участь у змаганнях різних рівнів. Однак згідно з правилами закладу «МДЮСШ №2», щомісячних та щорічних виплат спортсмени навіть за високі результати чи призові місця не отримували. Згідно з інформацією, наданою МДЮСШ № 2 Вінницької міської ради, ОСОБА_1 за призові місця у чемпіонатах Світу та Європи отримувала премії в розмірі 500-1500 грн. Належного фінансування спортивна школа не отримувала. Всі витрати щодо тренувань, спортивного одягу та взуття, підготовку, навчально-тренувальні збори та поїздки на змагання як в Україні, так і поза її межами здійснював батько. Згодом ОСОБА_1 вперше стала чемпіонкою світу і батько настільки її підтримував, що спонукав увесь свій час приділяти спорту, замість того щоб працевлаштовуватись на будь-яку роботу, щоб в майбутньому показувати ще кращі результати. Після 23 років спортсмени відраховуються зі спортивної дитячо-юнацької школи, але продовжують тренуватися та брати участь у змаганнях за свої кошти та поза штатом школи. На жаль, спортивне орієнтування не входить до олімпійського виду спорту, тому фінансування цього виду спорту незначне.
Батько офіційно працював у ТТУ (КП «Вінницька транспортна компанія»), робота була позмінно, тому брався за підробіток, став більше заробляти, фінансова можливість родини покращилась, що дозволило ОСОБА_1 вступити до університету. Тому з вересня 2019 по 30 червня 2023 року ОСОБА_1 навчалась у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, а її батько платив за навчання. Лише на останньому курсі бакалаврату та навчання у магістратурі були на бюджетній формі.
Батьки військовослужбовця ОСОБА_10 померли, що підтверджується відповідними документами.
Після розлучення з дружиною ОСОБА_3 батько заявниці більше не одружувався.
На момент смерті у ОСОБА_11 не було дітей, які не досягли повноліття, а тільки дві повнолітні доньки, заявниця та її сестра - громадянка російської федерації,
Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, (по день смерті), та фактично ОСОБА_12 перебувала на утриманні ОСОБА_10 , адже основним джерелом доходів заявниці були доходи ОСОБА_13 . У зв'язку із викладеним заявниця має право на призначення матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв'язку зі смертю її батька - військовослужбовця ОСОБА_2 .
Встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_11 породить для неї юридичні наслідки у виді набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Покликаючись на викладене, заявниця просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2025 року у задоволенні заяви було відмовлено.
При цьому суд виходив із того, що встановлення факту належності заявниці до члена сім'ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття нею права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим заява про встановлення юридичного факту не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник заявниці подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року справу призначено до розгляду на 27 листопада 2025 року о 10 год 00 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника, пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, необхідності підтверджувати дві умови для призначення ОГД, а саме: наявність статусу непрацездатної та перебування на утриманні, немає. Адже стаття 30 вказаного Закону визначає перелік непрацездатних осіб і одночасно містить покликання на статтю 31 цього Закону.
Остання визначає перелік членів сім'ї, які перебували на утриманні. Саме до таких належить заявниця у цій справі. Тому доводити її непрацездатність не потрібно.
Крім того, Додатком 2 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45, визначено перелік документів, які надають члени сім'ї для призначення та виплати ОГД, зокрема для осіб, які перебували на утриманні загиблого (померлого) - документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця (надається заявником, завірена копія долучається до заяви).
Отже, повнолітня донька загиблого військовослужбовця може мати статус його утриманця незалежно від її працездатності. І ставити питання отримання матеріальних виплат і соціальних гарантій, і це не лише отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим вона звернулась до суду із заявленими вимогами. Встановлення факту перебування особи на утриманні має юридичне значення для одержання спадщини, призначення пенсії у разі втрати годувальника, або відшкодування шкоди, якщо надана допомога була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування тощо.
ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення, від якого залежить виникнення у неї права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв'язку зі смертю батька військовослужбовця.
Такий факт повністю підтверджено в ході розгляду справи судом першої інстанції і не спростовувалося представниками заінтересованих осіб.
Також адвокат посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у справі № 120/17960/23 від 05 лютого 2025 року, де констатовано, що держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби. Також наголосив, що виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті спеціального закону.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 9).
17 березня 2010 року шлюб між батьками заявниці було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 (а. с. 42).
Відповідно до сповіщення сім'ї № 5927 від 21 липня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), з 21 травня 2023 року вважався зниклим безвісти неподалік н.п. Богданівка, Бахмутського району, Донецької області, був ідентифікований і вважається загиблим. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установлену законодавству порядку (а. с. 10).
Згідно довідки про причину смерті № 4133 від 03 червня 2023 року, причиною смерті ОСОБА_2 є вибухова травма внаслідок військових дій (а. с. 11).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 4133 від 03 червня 2023 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в н. п. Богданівка, Бахмутського району, Донецької області, смерть настала у зоні військових дій (а. с. 12).
Згідно витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 регіональної військово-лікарської комісії протокол № 3843 від 01 грудня 2023 року, вбачається, що травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , та причина смерті, так, пов'язана із захистом Батьківщини (а. с. 13).
23 липня 2023 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 на кладовищі «Сабарів 2», що підтверджується свідоцтвом про поховання № 1718 від 22 липня 2023 року. (а. с. 15-17).
10 червня 2024 року заявниця отримала посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України серії НОМЕР_5 (а. с. 23).
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу № 07/01-16 від 19 квітня 2024 року єдиним спадкоємцем згідно із матеріалами спадкової справи № 16/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 24).
Батьки загиблого ОСОБА_2 померли (а. с. 38-41)
Відповідно до довідки ДАП Вінницької міської ради № 51546 від 09 серпня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 25).
Відповідно до довідки Квартального комітету «Малі Хутори Центр» № 448 від 10 серпня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав постійно разом на день смерті з донькою ОСОБА_1 та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27).
Відповідно до довідки ДАП Вінницької міської ради № 51554 від 09 серпня 2025 року станом на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 26).
30 червня 2023 року ОСОБА_1 отримала диплом бакалавра Національного університету фізичного виховання і спорту України за спеціальністю «Фізична культура і спорт» (а. с. 45).
31 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала диплом магістра Національного університету фізичного виховання і спорту України за спеціальністю «Фізична культура і спорт» (а. с. 46).
Відповідно до виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 15 липня 2023 року та 14 серпня 2023 року вона отримала 140 803,05 грн та 34 096,53 грн відповідно від ВЧ НОМЕР_2 із призначенням платежу «заробітна плата».
30 січня 2025 року ОСОБА_1 отримала диплом кваліфікаційного робітника ДНЗ «Центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій» за професією Продавець продовольчих продуктів (а. с. 44).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Необхідно врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус впливає на можливість реалізації заявницею прав у сфері соціального забезпечення.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просила встановити факт, що вона перебувала на утриманні свого батька - ОСОБА_2 , який є загиблим військовослужбовцем.
Метою встановлення вказаних фактів заявниця вказала реалізацію права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. 41 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 , виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 , визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, утриманцям військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
У пункті 2 Постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 мільйонів гривень.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до вказаної норми закону у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 , є батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Отже, для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, підстави для відступу від якого відсутні.
З огляду на вкладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов помилкового висновку про те, що встановлення факту перебування заявниці на утриманні загиблого військово службовця не породить для неї жодних юридичних наслідків.
Отже, місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 із наведених у оскаржуваному рішенні підстав.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на таке.
За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Як встановлено із матеріалів справи, ОСОБА_1 не надала суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про її перебування на повному утриманні у загиблого військовослужбовця.
Так, ОСОБА_1 є повнолітньою, працездатною особою, доказів відсутності власних доходів вона не надала.
Долучені до заяви про встановлення факту скріншоти із месенджерів, де у повідомленнях йдеться про переказ грошових коштів, суд не може брати до уваги, оскільки невідомими є учасники діалогів, їх дати та повний зміст.
Регулярне отримання будь-яких грошових коштів від батька на своє утримання ОСОБА_1 не довела жодними доказами.
Наявні на а. с. 49- 55 заяви від різних осіб, у яких ті підтверджують перебування ОСОБА_1 на утриманні батька, колегія суддів не вважає належним доказом, оскільки вони складені після смерті ОСОБА_2 , а тому не можуть підтверджувати, що загиблий за своє життя визнавав цей факт.
Апеляційний суд також враховує, що заявницею не доведено належним чином факт спільного проживання з батьком однією сім'єю. Подані докази не підтверджують наявності спільного побуту, ведення спільного господарства чи наявності взаємних прав та обов'язків, характерних для членів однієї сім'ї.
Довідка Квартального комітету «Малі Хутори Центр» № 448 від 10 серпня 2023 року не є належим доказом спільного проживання, оскільки як і вказані вище заяви, складена після смерті ОСОБА_2 .
Окрім того вказані заяви та довідка не містять жодних відомостей про період ймовірного перебування на утриманні та спільного проживання, а також відомостей, на підставі яких констатовано такі факти. Вказане свідчить про те, що вони були складені зі слів ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 та її батько були зареєстровані за різними адресами, що також не підтверджує факт їх спільного проживання. Відсутність офіційної реєстрації за однією адресою не є безумовною підставою для відмови у встановленні юридичного факту, однак у сукупності з іншими доказами вона свідчить про недоведену правову позицію заявниці.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявницею не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування її на утриманні загиблого батька.
Покликання представника на постанову Касаційного адміністративного суду у справі № 120/17960/23 від 05 лютого 2025 року, суд до уваги не бере, оскільки питання виплати грошової допомоги не є предметом розгляду цієї справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, які однак не дають підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 31 липня 2010 року).
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви за недоведеністю.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Олійник Юлії Андріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні, відмовити.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський