Справа №463/10976/25
Провадження №3/463/2116/25
27 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Личаківського районного суду м. Львова - Стрепко Н.Л., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши об'єднані судом в одне провадження адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українця, громадянина України, безробітного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 2 листопада 2025 року о 17 год. 21 хв. у м. Львові на перехресті вул. Весела - вул. Підмурна, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не реагував на її зміну, змінюючи напрямок руху, а саме повертаючи праворуч, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок здійснив наїзд на припаркований автомобіль «BMW 428», р.н. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, чим порушив вимоги пунктів 2.3.б, 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Окрім того з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №508836 від 10 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 2 листопада 2025 року о 17 год. 21 хв. у м. Львові на перехресті вул. Весела - вул. Підмурна, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , будучи учасником ДТП залишив місце події не повідомивши орган чи підрозділ поліції, чим порушив вимоги пункту 2.10.а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав та пояснив, що не бачив, що вчинив ДТП, але працівники поліції показали йому відео, з якого вбачається, що це саме він зачепив припаркований автомобіль під час повороту. Щодо правопорушення, що вміняється йому за ст. 122-4 КУпАП, вину у вчиненні такого заперечив та зазначив, що поїхав, оскільки не відчув удару та не знав, що вчинив ДТП. Також вказав, що відшкодував заподіяну шкоду, просив його суворо не карати.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши матеріали справи, вивчивши наявні у ній докази, суд приходить до наступного.
Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Зокрема підпунктом б) пункту 2.3. Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до підпункту 10.1. Правил перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
При цьому згідно з пунктом 13.1. Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Так вина ОСОБА_1 в порушенні вказаних вище пунктів Правил дорожнього руху, та відтаку вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №508827 від 10 листопада 2025 року, схемою дорожньо-транспортної пригоди від 2 листопада 2025 року, рапортом інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 1 УПП у Львівській обл. ДПП старшого лейтенанта поліції Пукала І. від 2 листопада 2025 року, письмовими поясненнями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17 червня 2024 року, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_4 від 2 листопада 2025 року та від 10 листопада 2025 року та його розпискою від 10 листопада 2025 року щодо відшкодування йому збитків, письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від 10 листопада 2025 року, та поясненнями останнього, даними в судовому засіданні.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №508836 від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 також вміняється адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Так статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Зокрема підпунктом а) та д) п. 2.10 Правил дорожнього руху України визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, а також повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
З огляду на ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
При цьому відповідно до вимог ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Однак, з наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснень, а також його письмових пояснень, наявних матеріалах справи, вбачається, що останній не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, оскільки не відчув удару, про що свідчить в тому числі його подальша поведінка щодо відшкодування заподіяних збитків.
При цьому зі схеми дорожньо-транспортної пригоди від 2 листопада 2025 року вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю потерпілого було завдано мінімальних пошкоджень, на такому були наявні лише потертості лакофарбового покриття, відтак контакт між автомобілями був мінімальним, що підтверджує пояснення ОСОБА_1 щодо того, що він не відчув удару. Також згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №229231899 транспортний засіб ОСОБА_1 був застрахованим, що виключає можливість наявності у нього умислу на залишення місця пригоди з метою уникнення від відповідальності.
Будь-яких доказів на спростування пояснень ОСОБА_1 та на підтвердження наявності у нього умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди адміністративні матеріали не містять та таких суду не надано.
Відтак протокол про адміністративне правопорушення та адміністративні матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 усвідомлював те, що він є учасником дорожньо-транспортної пригоди та пошкодив інший автомобіль, після чого умисно (задля уникнення відповідальності) покинув місце ДТП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 7 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Таким чином наявні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на залишення місця транспортної пригоди, а відтак в його діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, яка має утворювати його склад у сукупності з іншими обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які достатні докази, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, приходжу до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, то враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, тяжкість скоєного, щире розкаяння винного, усвідомлення ним негативних наслідків вчиненого та відшкодування завданої шкоди, до нього слід застосувати найлегше адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті, у виді штрафу.
Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 33, 122-4, 124, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Стрепко Н.Л.