ЄУН справи: 336/7191/25
Номер провадження: 1-кп/336/1378/2025
Іменем України
28 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082080001012 від 03.07.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, не одруженого, який має середню-спеціальну освіту, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
за ч. 4 ст. 185 КК України,
21 травня 2025 року приблизно о 19-30 год, в період дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 продовжено по теперішній час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в салоні трамваю, який рухався за маршрутом №10, в районі зупинки громадського транспорту «Гортоп» по проспекту Моторобудівників у Шевченківському районі м. Запоріжжі, звернув увагу на раніше йому незнайомого ОСОБА_6 , який спав на сидінні трамваю. В подальшому, ОСОБА_5 , будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу з правої кишені штанів потерпілого ОСОБА_6 , таємно викрав майно останнього, а саме мобільний телефон «Poco F6» 12Gb RAM на 512 гігабайт пам'яті в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартість якого відповідно висновку експерта № СЕ-19/108-25/15231-ТВ від 08.07.2025 складає 13970 гривень 92 копійки, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
В подальшому, ОСОБА_7 , утримуючи при собі викрадений мобільний телефон «Poco F6» 12Gb RAM на 512 гігабайт пам'яті в корпусі чорного кольору, залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю та заявив, що бажає давати показання.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням довідки щодо вартості проведеної судової товарознавчої експертизи, документів про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, а також тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Допитаний в судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 показав, що в 2025 році, зараз дату вказати не може гуляв у Шевченківському районі міста Запоріжжя, а потім сів у трамвай, щоб доїхати до проспекту Соборного. В трамваї він побачив чоловіка, який спав на сидінні, на вигляд у стані сп'яніння. З кишені в чоловіка майже випав мобільний телефон. Скориставшись тим, що чоловік спить і більше нікого в трамваї не було, він викрав телефон, після чого вийшов з трамваю. Потім він хотів продати телефон, але вже було пізно, тому він залишив телефон собі і зберігав його вдома. Через деякий час, коди до нього приїхали працівники поліції, він одразу видав мобільний телефон і написав заяву про добровільну видачу. Також він вибачився перед потерпілим. У вчиненому розкаявся.
Суд зазначає, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, покарання просить призначити згідно законодавства.
Окрім показів обвинуваченого, судом також досліджено постанову слідчого від 08.07.2025 про визнання мобільного телефону «Poco F6», який добровільно видав ОСОБА_5 , речовим доказом.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду.
В тому числі, судом враховано, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, при визначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, розкаявся, вибачився перед потерпілим; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має зареєстроване та постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Судом враховано, що збитки, завдані злочином, відшкодовані - викрадене майно вилучене і підлягає поверненню потерпілому.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, судом визнається щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
При цьому, згідно з вимогами ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України без реального відбуттям покарання і ізоляції від суспільства, із застосуванням іспитового строку у відповідності до ст. 75 КК України та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначене судом покарання, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Термін дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_5 , застосований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2025, сплив 22.09.2025, клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило.
Суд приходить до висновку, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.
Цивільний позов в справі не заявлений, арешт на майно не накладався.
Витрати на проведення судової експертизи, в порядку ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст.349, ст. ст. 368 - 371, 373, 374, 395, ч. 15 ст. 615 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням терміном на 2 (два) роки.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 протягом строку випробування обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати на проведення судової експертизи СЕ-19/108-25/15231-ТВ від 08.07.2025 в сумі 891,40 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речовий доказ мобільний телефон «Poco F6» 12Gb RAM на 512 гігабайт пам'яті в корпусі чорного кольору, який переданий до камери схову відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція №922) - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1