ЄУН: 336/10468/25
Провадження №: 3/336/5990/2025
Іменем України
27 листопаду 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,-
До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали адміністративної справи з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо ОСОБА_1 ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 14.10.2025 року о 08.15 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47, стала учасником дорожньо-транспортної пригоди та залишила місце її скоєння.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення заперечила, пояснивши, що дійсно 14.10.2025 року у вказаний час сталась ДТП за участю автомобілю під її керуванням та автомобілю Skoda Fabia, НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 . Після дорожньо-транспортної пригоди обидва водія зупинились, оглянули пошкодження своїх автомобілів, після чого домовились, що поліцію не викликатимуть, європротокол не складатимуть, оскільки пошкодження на обох автомобілях були незначні та водії вирішили, що кожен відремонтує свій автомобіль самостійно.
В судове засідання для допиту в якості свідка викликався ОСОБА_2 , про місце та час розгляду справи сповіщався належним чином, отримав повістку 20.11.2025 року, натомість до суду не з'явився, причин неявки суду не сповітив.
При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ, вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1 , після ДТП вона зупинилась, обидва водія оглянули автомобілі та дійшли згоди про те, що кожен ремонтує свій автомобіль власним коштом, враховуючи обсяг пошкоджень транспортних засобів, після чого ОСОБА_1 поїхала з місця ДТП.
Такі пояснення ОСОБА_1 дослідженими судом доказами не спростовані.
В матеріалах справи наявна фотокопія пояснень ОСОБА_2 , з яких вбачається, що після ДТП водії дійсно спілкувались, але не домовились. З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він пропонував скласти європротокол або розійтись на умовах, що кожен ремонтує свою автівку власним коштом.
Водночас спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди (європротокол) заповнюється водіями-учасниками дорожньо-транспортної пригоди на місці аварії, потім надається страховику як документальне підтвердження факту настання такої пригоди.
Європротоколом можна скористатися при умовах, зокрема, якщо водії-учасники ДТП мають чинні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс чи іноземний страховий сертифікат «Зелена картка»).
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що на момент ДТП її цивільно-правова-відповідальність як власника транспортного засобу застрахована не була, тож в даному випадку складання європротоколу було неможливим.
З пояснень як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 вбачається, що іншим варіантом домовленостей було здійснення ремонту автівок водіями власним коштом.
Таким чином, суд вважає, що дійсно між водіями відбулась така домовленість, тож в цьому випадку ОСОБА_1 , залишаючи місце пригоди, правомірно вважала, що водії досягли домовленості щодо здійснення ремонту автівок власним коштом, що і стало причиною поїхати з місця ДТП.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Водночас, ОСОБА_2 , незважаючи на досягнуту домовленість, після того, як ОСОБА_1 покинула місце ДТП, прийняв рішення викликати працівників поліції, тобто його поведінка не була послідовною у розумінні ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, оскільки метою залишення місця ДТП в розумінні ст. 122-4 КУпАП є намагання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення або приховування слідів ДТП, натомість як ОСОБА_1 такої мети не переслідувала, тож суд вважає. що в її діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, що відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя О.І. Дацюк