Справа № 737/164/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/665/25
Категорія - ч.4 ст.152, ч.6 ст.152 КК України Доповідач ОСОБА_2
24 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12024270340003360 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , та прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Піщане Решетилівського району Полтавської області, житель АДРЕСА_1 , розлучений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, освіта професійно-технічна, не працює, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за:
- ч.4 ст.152 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- ч.6 ст.152 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_10 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з дня його фактичного затримання - 12 жовтня 2024 року, зарахувавши йому у строк покарання строк попереднього ув'язнення, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2024 року.
Інформацію про обвинуваченого ОСОБА_10 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 85849 грн 27 коп процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що приблизно в середині липня 2023 року, у вечірній час, (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , посягнувши на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достеменно усвідомлюючи, що остання не досягла 14 років, за місцем їх спільного проживання, використовуючи свою фізичну перевагу та безпорадний стан доньки, яка через малолітній вік не могла чинити опір, маючи умисел на зґвалтування останньої, з сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч волі малолітньої ОСОБА_12 , застосовуючи до неї фізичну силу, вчинив щодо потерпілої дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій.
Наприкінці серпня - початку вересня 2024 року, у вечірній час, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку, за вищевказаною адресою, діючи повторно, посягнувши на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достеменно усвідомлюючи, що остання не досягла 14 років, використовуючи свою фізичну перевагу та безпорадний стан доньки, яка через малолітній вік не могла чинити опір, маючи умисел на зґвалтування останньої, з сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч волі малолітньої ОСОБА_12 , вчинив щодо потерпілої дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій.
30.09.2024, в денний час, ОСОБА_10 , знаходячись в приміщенні будинку, за вищевказаною адресою, діючи повторно, посягнувши на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достеменно усвідомлюючи, що остання не досягла 14 років, використовуючи свою фізичну перевагу та безпорадний стан доньки, яка через малолітній вік не могла чинити опір, маючи умисел на зґвалтування останньої, з сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч волі малолітньої ОСОБА_12 , застосовуючи до неї фізичну силу, вчинив щодо потерпілої дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій та пальців рук.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, а також погрози вчинення таких діянь.
Конвенція ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (GETS № 210) Стамбул, 11 травня 2011 року ( далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що жертва, чи ні.
Своїми умисними діями ОСОБА_10 згідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив домашнє насильство у формі сексуального насильства відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_9 подала в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження щодо її підзахисного. В обґрунтування скарги послалась на недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Апелянт зазначає, що обвинуваченого обмовила його колишня дружина. Також послалась на те, що під час досудового розслідування було проведено ряд експертиз, висновки яких не вказали на вину ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованих йому злочинів
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_10 - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. Посилається на те, що злочин, передбачений ч.4 ст.152 КК України, за вчинення якого засуджено ОСОБА_10 , містить кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину щодо особи, яка не досягла 14 років. А тому, повторне врахування обставиною, яка обтяжує його покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, на що міститься посилання в мотивувальній частині вироку суду, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Отже, посилання у мотивувальній частині оскаржуваного вироку на наявність вищевказаної обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_10 , підлягає виключенню з мотивувальної частин вироку.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив задовольнити його апеляційну скаргу й відмовити у задоволенні скарги сторони захисту; представників потерпілої, які просили вирок місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та показав, що його обмовила колишня дружина, щоб мати змогу жити у будинку з іншим чоловіком. Домашнього насильства щодо членів своєї сім'ї він не вчиняв, нікому не погрожував. У ході слідчого експерименту ОСОБА_10 давав показання, які були вигідні для органів розслідування, під тиском правоохоронців.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152 КК України, його вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, допитана у місцевому суді законний представник малолітньої потерпілої пояснила, що протягом спільного проживання з ОСОБА_10 він неодноразово вчиняв стосовно неї домашнє насильство. У 2022 році ОСОБА_10 перебував на військовій службі та звільнився в запас 05.07.2023. Після звільнення не працював та перебував на обліку в центрі зайнятості. Коли були гроші, зловживав спиртними напоями. Вона пам'ятає випадок, коли, прийшовши додому, застала свого чоловіка ОСОБА_10 у ліжку з малолітньою донькою ОСОБА_14 , у нього були приспущені штани, у доньки теж. На питання ОСОБА_14 їй нічого не повідомила, а чоловік пояснив, що переплутав доньку з нею. Через деякий час старша донька їй повідомила, що з ОСОБА_14 щось коїться, оскільки вона не хоче жити вдома та проситься до неї. У вересні 2024 року вона без попередження повернулась додому та застала ОСОБА_14 оголеною, а чоловіка у ліжку. Донька сказала, що перевдягалась, оскільки намочила одяг. У 2024 році ОСОБА_14 не ходила до школи, так як школа перебувала на ремонті. Вчителі їй повідомляли, що ОСОБА_15 стала замкнутою і з нею щось відбувається. 30 вересня 2024 року ОСОБА_10 повернулась додому та побачила чоловіка і доньку у ліжку. ОСОБА_15 вскочила та вибігла. Після цього вона звернулась до соціальної служби, де її з дітьми помістили до кризової кімнати. У подальшому донька хотіла накласти на себе руки, її почали розпитувати і ОСОБА_14 перший раз тоді повідомила, що батько її ґвалтував. Після чого ОСОБА_10 звернулась до поліції.
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_16 показала, що має освіту психолога та працює на посаді директора Чернігівського центру соціально-психологічної допомоги. 02.10.2024 до Центру прибула ОСОБА_17 разом з трьома малолітніми дітьми. Центром надавалась психологічна, юридична та медична допомога з приводу вчинення домашнього насильства щодо дітей від батька. Ними також було повідомлено поліцію. ОСОБА_18 спочатку відмовилась працювати з психологом, боялась розповідати про факти та боялась наслідків, у неї був стан нервових зривів і вона довгий час не могла нічого повідомити. В подальшому ОСОБА_16 дізналась від ОСОБА_19 про факти сексуального насильства з боку батька, у ОСОБА_19 були випадки селфхарм. ОСОБА_15 читала їй казки про батька, з яких слідувала, що вона його боїться. Також, дівчинка нікому не довіряє, боїться ходити до школи. ОСОБА_15 їй розповідала, що батько почав чіплятись до неї, коли їй було 4-5 років, торкався її, з 9-10 років вже почав проявляти інтерес як до жінки, підпаював спиртними напоями, ґвалтував, проникав у неї статевим членом, руками, також були випадки орального сексуального насильства. Погрожував, якщо вона все розповість, то він уб'є маму та буде бити молодших дітей. Також, ОСОБА_15 розповідала, що старша сестра потерпала від сексуального насильства батька. ОСОБА_20 повідомляла про факти сексуального насильства щодо дат, які вона пригадала в силу свого психологічного стану, повідомляла про факти насильства в 2021-2022 роках, влітку 2023 року, восени 2024 року.
В ході судового розгляду у місцевому суді учасники судового провадження, задля уникнення додаткового психологічного травмування малолітньої потерпілої, не наполягали на її виклику та допиті.
Відповідно до ч.11 ст.615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Хід і результати допиту малолітньої потерпілої фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, а тому протокол допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 та проведена відеофіксація її допиту є належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.
Згідно з відеофіксацією допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 від 12.10.2024, проведеного за участі законного представника та психолога, малолітня ОСОБА_21 повідомила, що батько почав нею цікавитись з 4-5 років. Пам'ятає як прокидалась оголеною у ліжку батька. Повідомила про випадки вчинення щодо неї дій сексуального характеру з боку батька в 2021 році. Вказала, що після повернення батька з війни в період 2023 року він почав постійно проявляти до неї інтерес. Перший статевий акт, пов'язаний з вагінальним проникненням відбувся літо-осінь 2023 року. Тоді батько перебував в стані алкогольного сп'яніння та застосовував фізичну силу. 30.09.2024 батько прийшов до неї в кімнату та потягнув до себе в ліжко, примусово роздягнув та вчинив щодо неї дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням з використанням геніталій та пальців рук (т.1, а.к.п.136-138).
Окрім показань малолітньої потерпілої, її законного представника та свідка, вина обвинуваченого підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами:
- заявою ОСОБА_7 від 12.10.2024, згідно з якою до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області звернулась ОСОБА_7 з інформацією щодо зґвалтування її доньки (т.1, а.к.п.72);
- повідомленням з Центру соціальних служб Куликівської селищної ради від 28.10.2024, згідно з яким родина Ердеі перебувала на обліку з 2021 року як така, що опинилась у складних життєвих обставинах. На початку лютого 2022 року надійшло перше повідомлення про факт вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_10 по відношенню до дружини. Після повернення в липні 2023 року ОСОБА_10 з військової служби були неодноразові звернення ОСОБА_7 до поліції з приводу домашнього насильства з боку чоловіка ОСОБА_10 . 30.09.2024 ОСОБА_7 повідомила про факт фізичного насильства до малолітньої дитини - ОСОБА_22 . Жінку разом зі всіма дітьми було направлено до Денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства. Під час перебування родини в даному закладі, старша донька ОСОБА_21 повідомила про факт скоєння над нею сексуального насильства з боку батька (т.1, а.к.п.113);
- протоколами отримання зразків для експертизи від 12.10.2024, від 15.10.2024, від 07.11.2024 та від 12.11.2024, відповідно до якого у ОСОБА_10 відібрано сліди папілярних узорів правої, лівої руки, правої та лівої долонь, змиви з обох рук, зрізи нігтьових пластин з обох рук, зразки букального епітелію, а також у ОСОБА_10 відібрано зразок крові (т.1, а.к.п.118, 154, 166, 167);
- протоколом обшуку від 12.10.2024, згідно з яким у ході обшуку, проведеного 12 жовтня 2024 року в АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_10 разом з дружиною та малолітніми дітьми, виявлено та вилучено дві футболки чорного кольору, два простирадла білого кольору, простирадло рожевого кольору, лосини синього кольору, джинсові шорти, білизну білого кольору, кофту сірого кольору, майку чорно-синього кольору, простирадло рожевого кольору, підковдру сіро-рожевого кольору, футболку зеленого кольору, труси чоловічі зеленого кольору, мобільний телефон марки «Nokia», мобільний телефон «Redmi» (т.1, а.к.п.139-141);
- висновком судово-медичної експертизи №692, проведеної у період з 12.10.2024 по 11.11.2024, згідно з яким порушення анатомічної цілісності дівочої перетинки у ОСОБА_12 не виявлено. Проте анатомічні особливості дівочої перетинки, виявлені у ОСОБА_12 , а саме її (перетинки) еластичність, розмір отвору, дають підставу вважати, що статеві акти могли здійснюватися без порушення анатомічної цілісності дівочої перетинки (т.1, а.к.п.181-184);
- висновком експерта №35-ц, відповідно до якого доводиться, що ОСОБА_12 недосягла статевої зрілості (т.1, а.к.п.187);
- висновками експертів №41-458-2024 та №41-488-2024, якими встановлена групова належність крові ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (т.1, а.к.п.234-237, 239-242);
- висновком експерта № 41-463-2024, згідно з яким при судово-медичній експертизі помарок світло-коричневого кольору на футболці, яка належить ОСОБА_10 виявлені кров та поодинокі епітеліальні клітини людини, які могли утворитись як за рахунок потерпілої ОСОБА_12 , так і за рахунок самого ОСОБА_10 . Також, на футболці виявлені кров людини та клітини піхвового епітелію, що можуть походити за рахунок особи жіночої генетичної статі, в тому числі і за рахунок потерпілої ОСОБА_12 (т.1, а.к.п.244-250);
- висновком експерта № 41-464-2024, згідно з я ким при судово-медичній експертизі слідів буруватого та коричневого кольору на білому та рожевому простирадлах знайдена кров людини, що може походити від особи, крові якої властивий антиген А ізосерологічної системи АВ0, в тому числі як від потерпілої ОСОБА_12 так і від підозрюваного ОСОБА_10 . При судово-медичній експертизі слідів на білому простирадлі знайдені клітини букального епітелію особи чоловічої генетичної статі з незначною домішкою клітин букального епітелію особи жіночої генетичної статі. Отже, враховуючи отримані результати та групу крові осіб, що проходять по справі, можна дійти висновку, що виявлені клітини можуть походити, в тому числі і від ОСОБА_10 , домішка клітин за рахунок потерпілої ОСОБА_12 не виключається. При судово-медичній експертизі слідів на рожевому простирадлі знайдені клітини піхвового епітелію, що можуть походити і від потерпілої ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.19-26);
- висновком експерта № СЕ-19-24/71274-БД від 19.02.2025, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.36-41);
- висновком експерта № СЕ-19-24/71273-БД від 19.02.2025, яким встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_10 (т.2, а.к.п.90-95);
- висновком експерта № СЕ-19-24/71276-БД від 20.02.2025, згідно з яким генетичні ознаки клітин, виявлених на вирізці з кольорового простирадла є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_12 та не збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_10 (т.2, а.к.п.44-52);
- висновком експерта № СЕ-19-24/71278-БД від 21.02.2025, згідно з яким встановлено генетичні ознаки сперми та клітин, виявлених на трусах зеленого кольору, які є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_10 (т.2, а.к.п.68-77);
- висновком експерта № СЕ-19-24/71279-БД від 21.02.2025, відповідно до якого генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на трусах, збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.80-88);
- протоколом слідчого експерименту від 24.10.2024, відповідно до якого під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_10 вказав, що подія мала місце наприкінці літа, початок осені 2024 року. Ввечері, він вчинив щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_14 дію сексуального характеру, пов'язану з вагінальним проникненням в її тіло. Вказав на диван, де все відбувалось, розташування його та доньки на дивані. Також повідомив, що через незначний проміжок часу щодо своєї доньки ОСОБА_14 вчинив повторно дію сексуального характеру, пов'язану з вагінальним проникненням в її тіло. Повідомив, що разом з донькою вживав алкогольні напої. (т.1, а.к.п.147-149).
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.4 ст.152 КК України, як учинення ним дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування); а також за ч.6 ст.152 КК України, як з учинення ним дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування), вчинені повторно, та у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та пальців рук, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування), вчинені повторно, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника обвинуваченого на недоведеність «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінального провадження, та, на переконання колегії суддів, є лише способом уникнення кримінальної відповідальності.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Під час досудового розслідування, судового та апеляційного розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні слідчі дії, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінальних правопорушень.
З матеріалів кримінального провадження випливає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, зроблені з дотриманням вимог ст.23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст.94 КПК України.
В основу доведеності вини ОСОБА_10 у пред'явленому йому обвинуваченні покладено показання малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , допитаної під час досудового розслідування, які узгоджуються з іншими дослідженими доказами. З урахуванням її віку та емоційного стану, її показання є послідовними, вона викладала події так як їх особисто сприймала, враховуючи при цьому характер дій, які вчиняв з нею обвинувачений.
Так, висновком експерта № СЕ-19/125-24/15696-ПС від 19.02.2025 встановлено, що психологічні особливості процесу відтворення потерпілою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обстановки та обставин події, за матеріалами відеозаписів допиту від 12.10.2024, проведеного за участю цієї особи, в основному характеризуються наявністю психологічно значимих умов, що відповідають індивідуально-психологічним проявам реконструкції подій ОСОБА_12 та створюють психологічно значимі умови для самостійного відтворення нею обставин та подій. У діалоговому спілкуванні, яке досліджується, констатується переважна більшість запитань альтернативного характеру. Здебільшого вони є уточнюючими і не мають ознак навідного впливу, що сприяло самостійній комунікативній діяльності ОСОБА_12 . Ознак щодо інформаційно-випереджального впливу запитань на відповіді. Комунікативна діяльність потерпілої ОСОБА_13 у процесі відтворення нею подій під час проведення за її участі допиту від 12.10.2024 (за матеріалами відеозаписів зазначеної слідчої дії) характеризується схильністю надавати стверджувальні відповіді. Тенденція до самостійного розширення потерпілою ОСОБА_12 змісту відповідей на всі наявні типи запитань за рахунок специфічних деталей, уточнень, додавань, асоціативних зв'язків - низька. Наявні опис особливостей взаємодії з іншими особами та опис власних дій, що мають помірну деталізацію. Подробиці часових, просторових характеристик події та опис навколишнього середовища повідомляються переважно внаслідок стимулювання запитаннями слідчого. Більшість відповідей підекспертної є короткими та часто змістовно виходять за межі поставлених запитань. Негативні відповіді надані підекспертною суттєво не впливають на повноту відтворення подій. Невизначені відповіді не надавались. Ознак щодо інформаційно-навідного та інформаційно-випереджального впливу запитань на відповіді під експертної не виявлено. Констатується наявність психологічних умов, що сприяли самостійній комунікативній діяльності ОСОБА_12 . Відсутні вербальна розузгодженість та сюжетна незбалансованість розповіді. Констатується повнота відображення подій, які обговорюються у відеозаписах допиту, а інформаційне наповнення відповідей є достатнім для відтворення єдиного сюжету розповіді. У цілому реконструкція ОСОБА_12 обставин та перебігу подій відображає комплекс ознак, що за своєю суттю є психологічними «слідами» минулого досвіду відносно реконструйованих подій. В доступних для спостереження експерта проявах вербальної та невербальної комунікації не виявлено неконкретності. У поведінці потерпілої ОСОБА_13 , під час проведення за її участю допиту від 12.10.2024 (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії), наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення нею подій. У відеозаписах допиту від 12.10.2024 за участю потерпілої ОСОБА_12 , ознаки здійснення на неї психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії - в основному, відсутні. У комунікативній діяльності потерпілої ОСОБА_12 , зафіксованій у відеозаписах допиту від 12.10.2024, неможливо встановити стійкий комплекс ознак, який відповідає/не відповідає психологічним закономірностям відтворення пережитої події, одночасно з тим було виявлено характеристику комунікативної діяльності особи, яка має значну кількість ознак, які відповідають пережитій події: відповіді й пояснення є логічними, зв'язними, в більшості структурованими, такими, що доповнюють одне одного та дають змогу встановити хронологію обставин подій; помірний ступінь деталізації; мінімальна кількість візуальної, аудіальної та інформації про фізичні відчуття; чимала кількість відомостей щодо власних дій, дій ключового об'єкта події та інших учасників події, опису фізичного впливу з боку ключового об'єкта події; підекспертна зберігає усталеність послідовності викладення, різні сегменти розповіді не містять протиріч один з одним. Наявна схильність ОСОБА_12 надавати свідчення як самостійно, так і внаслідок стимулювання запитаннями учасників слідчої дії. Також присутня мізерна кількість ознак, що не відповідають психологічним особливостям відтворення пережитої події, які або не мають системності до повторюваності, або які можуть свідчити про почуття дискомфорту чи активний мисленнєвий процес підекспертної особи, але неможливо виключити виникнення цих ознак унаслідок перебування підекспертної особи в ситуації допиту, індивідуально-психологічних особливостей комунікативної діяльності підекспертної особи або особливостей сприйняття нею досліджуваної ситуації (т.1, а.к.п.213-232).
Як слідує з повідомлення Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги, ОСОБА_23 проявила себе як щира та відкрита особа, не схильна до вигадок, попри обставини, виявляє риси характеру, що заслуговують поваги та підтримки. Її турбота про молодших, доброта, емоційна зрілість та бажання допомогти матері, створюють образ дитини, яка самостійно намагається тримати сім'ю разом. Їй необхідна увага, допомога та підтримка як з боку матері, так і зі сторони соціальних служб, аби забезпечити їй належні умови для розвитку та емоційного благополуччя (т.1, а.к.п.171).
За повідомленням КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», ОСОБА_21 одноразово зверталась до дитячого лікаря-психіатра 14.10.2024 з приводу посттравматичного стресового розладу (т.1, а.к.п.172).
За висновком судово-психіатричного експерта № 515/525 від 28.11.2024, у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час виявлені зміни психічної діяльності у формі посттравматичного стресового розладу. Вищезазначені зміни психічної діяльності перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з вчиненими відносно неї впродовж 2023-2024 років діями сексуального характеру з боку обвинуваченого, що досліджуються по даному кримінальному провадженню. За своїм психічним станом на теперішній час, на своєму віковому рівні, в цілому здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінального провадження та давати про них правильні свідчення. ОСОБА_12 за своїм психічним станом на теперішній час, на своєму віковому рівні, в цілому здатна правильно розуміти характер і значення вчинених відносно неї дій сексуального характеру з боку обвинуваченого, що досліджуються по даному кримінальному провадженню та за психічним станом їй показане невідкладне відповідне лікування у лікаря-психіатра. Ознак патологічної схильності до фантазування у потерпілої ОСОБА_13 не виявлено. Виявлено: рівень інтелектуальної норми, в емоційній сфері - підвищена уразливість, високі показники напруженості і тривоги в актуальному статусі (т.1, а.к.п.196-203).
Як слідує з характеристики учениці 7-Б класу ОСОБА_12 , мама у травні 2024 року зверталась до класного керівника та фахівців психологічної служби щодо проблеми вживання її донькою алкогольних напоїв. У ході бесіди, ОСОБА_15 підтвердила, що батько пропонував їй спиртні напої, але не змогла пояснити чому випивала з батьком (т.1, а.к.п.109).
Крім того, як слідує з показань свідка ОСОБА_16 , ОСОБА_24 спочатку відмовилась працювати з психологом, боялась розповідати про факти та боялась наслідків, у неї був стан нервових зривів і вона довгий час не могла нічого повідомити. При цьому, ОСОБА_15 розповідала про факти сексуального насильства, які вчиняв саме батько. До того ж, вищевказаним висновком експерта № СЕ-19/125-24/15696-ПС від 19.02.2025 підтверджується, що ОСОБА_12 самостійно відтворювала події, які пережила та не виявлено ознак стороннього впливу. Ознак патологічної схильності до фантазування у потерпілої ОСОБА_13 також не виявлено.
Отже, бажання обвинуваченого переконати суд у тому, що донька його обмовила не знайшли свого підтвердження і свідчить лише про намагання у такий спосіб уникнути ним відповідальності на скоєне.
Крім того, не заслуговує на увагу і посилання сторони захисту у поданій апеляційній скарзі на те, що висновками проведених у кримінальному провадженні експертиз не підтверджується вина ОСОБА_10 у вчиненні ним протиправних дій по відношенню до малолітньої ОСОБА_12 ..
Так, згідно з висновками експертів № 41-462-2024, 41-460-2024, 41-459-2024, 41-461-2024, СЕ-19-24/71278-БД, при судово-медичній експертизі слідів на трусах, футболці та штанах крові та клітини піхвового епітелію не знайдені, у змивах з рук ОСОБА_10 кров та клітини піхвового епітелію не виявлені, даних про наявність в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_10 клітин піхвового епітелію не отримано, слідів на майці, двох футболках, кофті, лосинах, які належать потерпілій ОСОБА_25 крові та сперматозоїди не знайдені, походження домінуючих генетичних ознак сперми та клітин в об'єкті 2 від потерпілої ОСОБА_12 виключається, генетичні ознаки клітин, виявлених на трусах зеленого кольору не встановлено, у зв'язку з недостатньою кількістю ДНК в даних об'єктах (т.2, а.к.п.2-17, 28-33, 68-77).
Разом з тим, вказані експертизи були проведені через значний проміжок часу, одяг вилучався не безпосередньо після подій, а майже через два тижні. Зразки піднігтьового вмісту, змиви з рук отримані також через значний проміжок часу.
А тому, зазначення у висновках експертів про те, що при судово-медичній експертизі вмісту піхви, прямої кішки, ротової порожнини сперма, кров та слина не виявлені, а також невиявлення об'єктивних даних щоб могли свідчити про введення статевого члену або іншого предмету, в тому числі пальців, до піхви, анального отвору чи ротової порожнини не свідчать як категоричний доказ відсутності вини ОСОБА_10 в інкримінованих йому злочинах. Проведення вказаних експертиз через значний проміжок часу після подій, цілком логічно виключає наявність вмісту сперми та можливість встановити здійснення статевого акту.
Разом з тим, експерт достовірно встановив можливість статевих актів без порушення анатомічної цілісності дівочої перетинки малолітньої потерпілої.
За таких підстав, рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року), а тому підстав для задоволення апеляційних вимог за обставин, викладених в апеляційній скарзі захисника, не вбачається.
Проявів упередженості щодо обвинуваченого з боку органів досудового розслідування і суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено.
А та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені, зокрема у вироку, докази порівняно з оцінкою їх обвинуваченим в апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість органу досудового розслідування чи суду.
Відтак, позицію сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152 КК України, колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зокрема, зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів злочинної діяльності, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом'якшують покарання; обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння; прийшов до правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк, з урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, при призначенні остаточного покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, за змістом п.6 ч.1 ст.67 КК України, при призначення покарання обставинами, які його обтяжують визнаються, зокрема, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.
Згідно з ч.4 даної статті, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Частиною ч.4 ст.152 КК України встановлена кримінальна відповідальність за вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
За змістом пункту 11 ч.1 ст.3 КПК України, малолітньою особою є дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_10 правильно кваліфіковані, в тому числі, за ч.4 ст.152 КК України.
Отже, враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , з об'єктивної сторони характеризується вчиненням кримінального правопорушення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, вказана обставина не може бути повторно врахована, як обставина, що обтяжує призначене покарання.
За таких підстав, з урахуванням наведеного, обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_10 - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні у цій частині.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_10 - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку Чернігівського району Чернігівської області від 16.06.2025 року щодо ОСОБА_10 обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4