Справа № 305/3395/25
27.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/707/25, за апеляційною скаргою прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карлівка, Карлівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти днів з моменту затримання, тобто до 15:00 год 15.11.2025.
Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі ста шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484 480 грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень), які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 15 листопада 2025 року.
В разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 певні обов'язки:
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 15 листопада 2025 року.
На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч. 1 ст. 194 КПК України обставини є доведеними, а тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків. З огляду на викладене, просить застосувати, щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карлівка, Карлівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працює, з середньою освітою, одруженого, не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В ухвалі слідчим суддею встановлено, що з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071140000375, вбачається, що 03.09.20255 внесено відомості за ч. 3 ст. 332 КК України, за фактом того, що особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спільно з невстановленими особами за грошову винагороду організовують незаконне переправлення громадян України через державний кордон з Румунією на території Рахівського району.
ОСОБА_7 17 вересня 2025 року в порядку ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
На підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке є тяжким злочином, та за яке передбачено покарання - позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, доведена прокурором та сумнівів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України від 16.09.2025 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України о 15 годині 00 хвилин 16.09.2025.
Слідчий суддя в ухвалі вказує, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною ч. 3 ст.332 КК України, яке є тяжким злочином, враховуючи дані про його особу, (підозрюваний є учасником бойових дій, має на своєму утриманні трьох малолітніх дітей), у зв'язку із чим підозрюваному ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрати запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1816 800 грн.з покладенням обов'язків.
Від захисника ОСОБА_12 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження та слідчим суддею встановлено, що з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071140000375, вбачається, що 03.09.20255 внесено відомості за ч. 3 ст. 332 КК України, за фактом того, що особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спільно з невстановленими особами за грошову винагороду організовують незаконне переправлення громадян України через державний кордон з Румунією на території Рахівського району.
ОСОБА_7 17.09.2025 в порядку ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколи огляду місця події від 16.09.2025 з фототаблицями, постанови про визнання речовими доказами від 17.09.2025, відповідно до яких визнано речовими доказами у кримінальному провадженні вилучені під час огляду місця події транспортні засоби, грошові кошти, мобільні телефони, паспорти, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України від 16.09.2025, протоколи допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 від 16.09.2025, протоколи пред'явлення транспортних засобів (мотоциклів та автомобілів) для впізнання від 16.09.2025 з фототаблицями, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025 з фототаблицями, протокол видачі спеціальних технічних засобів від 13.09.2025, протокол огляду особи від 15.09.2025, протокол вручення речей (грошей) від 14.09.2025та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Також встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 322 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Що стосується питання визначення розміру застави, з яким не погоджується сторона обвинувачення, то слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому визначив заставу у межах 160 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 484480,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку колегії суддів, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Так при визначенні розміру застави стосовно підозрюваного, слідчим суддею було враховано обставини кримінального правопорушення, те що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого, корисливого злочину, характер даного кримінального правопорушення, сучасні реалії в Україні (умови збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини території України), які зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, спосіб вчиненого злочину: небезпечним для життя та здоров'я осіб, яких незаконно переправляли через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, також враховано ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, та його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно визначив розмір застави, який з урахуванням наведених ризиків і особи підозрюваного, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів не вбачає, підстав для збільшення розміру застави, як про це просить сторона обвинувачення, з урахуванням того, що підозрюваний має трьох неповнолітніх дітей та є єдиним годувальником сім'ї, оскільки дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Також на його утриманні перебуває непрацездатна матір ОСОБА_19 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, а батько помер, позитивно характеризується, тобто має міцні соціальні зв'язки, є не судимим.
На думку колегії суддів, запропонований прокурором розмір застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.
Сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене лише у виключних випадках та відповідно до встановленої законом процедури, якими є законні затримання, арешт та ув'язнення.
Розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.
На думку колегії суддів, тяжкість покарання не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо підозрюваного більшого розміру застави аніж визначеного в передбачених законом межах, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому апеляційний суд доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині відхиляє, як необґрунтовані і не мотивовані.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу слідчого судді першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді