Справа № 686/18905/25
Провадження № 2/686/6337/25
(заочне)
11 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Цибульської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
встановив:
03 липня 2025 року адвокат Кузнецов К.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 працює на підприємстві АТ «Хмельницькгаз» з 2004 року по теперішній час та проживає в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана службова квартира перебувала у володінні АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» та була передана позивачу у користування в 2010 році на підставі ордеру на жиле приміщення серії ХМН № 00803 від 16.02.2010 року.
На підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 558 від 24.04.2025 року за клопотанням АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» № 328-04-2025 було виключено з числа службових однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 17,0 кв.м, в якій проживає працівник АТ «Хмельницькгаз» ОСОБА_1 , який працює на підприємстві з 2004 року по даний час та проживає в квартирі з 25.02.2010 року. Потреба у використанні квартири як службової відпала.
Разом з тим встановлено, що у зазначеній квартирі з 13.05.1992 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який хоча і зареєстрований, проте з часу отримання позивачем ордеру на дану квартиру (16.02.2010 року) у ній не проживає, власних речей там не зберігає, нею не цікавиться, не оплачує вартість комунальних послуг.
Відповідно до копії акту КП УМК «Озерна» ХМР № 22 від 30.06.2025 року, ОСОБА_2 з 2009 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з наведеним, представник позивача просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 17 липня 2025 року по справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представник Кузнецов К.С. подав до суду заяву про розгляд справи у позивача та його відсутності, вимоги позову підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та другою статті 10ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на підприємстві АТ «Хмельницькгаз» з 2004 року по теперішній час та проживає в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана службова квартира перебувала у володінні АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» та була передана позивачу у користування в 2010 році на підставі ордеру на жиле приміщення серії ХМН № 00803 від 16.02.2010 року, який, у свою чергу, було видано на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 130 від 11.02.2010 року.
На підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 558 від 24.04.2025 року за клопотанням АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» № 328-04-2025 було виключено з числа службових однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 17,0 кв.м, в якій проживає працівник АТ «Хмельницькгаз» ОСОБА_1 , який працює на підприємстві з 2004 року по даний час та проживає в квартирі з 25.02.2010 року. Потреба у використанні квартири як службової відпала.
Разом з тим встановлено, що у зазначеній квартирі з 13.05.1992 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія довідки № Л-03-25262 від 04.06.2025 року).
ОСОБА_2 хоча і зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проте з часу отримання позивачем ордеру на дану квартиру (16.02.2010 року) відповідач у ній не проживає, власних речей там не зберігає, нею не цікавиться, не оплачує вартість комунальних послуг.
Відповідно до копії акту КП УМК «Озерна» ХМР № 22 від 30.06.2025 року, ОСОБА_2 з 2009 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 добровільно зніматись з реєстрації у спірній квартирі не бажає, у зв'язку з чим, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати його такими, що втратив право користування житловим приміщенням.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.
Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові від 18.03.2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст. 71 ЖК України строки.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Ця ж позиція була підтверджена судом і в інших постановах, в тому числі й у постанові від 06.07.2022 року у справі № 760/25823/14-ц.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності особа зберігає намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на житло, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності її у приміщенні понад 6 місяців та поважність причин такої відсутності. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.05.2021 року у справі № 759/19579/17.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах відповідачем ОСОБА_2 , а тому останнього слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючисьст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289,352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 14 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: О.М. Палінчак