Справа № 467/1140/25
Провадження № 2/467/415/25
28.11.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки у порядку спадкування за законом
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки у порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у виді земельної ділянки площею 6.4966 га з кадастровим номером 4820355000:09:000:0229, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Арбузинської селищної ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 589724. 09 листопада 2021 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та успадкував частину земельної ділянки площею 6.4966 га з кадастровим номером 4820355000:09:000:0229. 30 березня 2021 року відповідач теж отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спірної земельної ділянки. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2022 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6.4966 га, кадастровий номер 4820355000:09:000:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Арбузинської селищної ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 6.4966 га, що становить 3.2483 га, кадастровий номер 4820355000:09:000:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Арбузинської селищної ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області. На виконання рішення суду відповідачем виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кожній земельній ділянці, що утворилась в результаті поділу були присвоєні кадастрові номера, які зазначені у відповідних витягах з ДЗК: 4820355100:09:000:0144 та 4820355100:09:000:0145, а запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки 4820355000:09:000:0229, яка поділилась, скасувалися і поземельна книга на цю земельну ділянку закрилась. Після отримання витягу з ДЗК відповідач звернувся до Центру надання адміністративних послуг, де зареєстрував своє право власності на новоутворену в результаті поділу земельну ділянку 4820355100:09:000:0144. Посилаючись на те, що він не має змоги оформити своє право власності на земельну ділянку так як первинна земельна ділянка, яка вказана у свідоцтві про право на спадщину з кадастровим номером 4820355000:09:000:0229 після проведення її поділу не існує, прохав визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:09:000:0145 площею 3.2483 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Арбузинської селищної ради Первомайського (колишнього Арбузинського) району Миколаївської області, яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки площею 6.4966 га з кадастровим номером 4820355000:09:000:0029.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2025 року по справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року судом витребувано у державного нотаріуса Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В.А. копію спадкової справи, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, в якій прохав справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, в якій прохав справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги визнав.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 у віці 81 рік, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Арбузинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Після його смерті залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 6.5 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 589724 на праві власності.
Як видно із копії спадкової справи № 31/2018, заведеною Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, сторони у визначений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька.
01 листопада 2018 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В.А. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із земельної ділянки площею 6,4966 га, кадастровий номер 4820355000:09:000:0029, що розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 589724, виданого 21 серпня 2006 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року визнано нікчемним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , посвідчений 18 серпня 2016 року секретарем виконкому Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області Кущовою Т.А., зареєстрований у реєстрі за № 7.
Крім цього, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2020 року встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводився рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 01 листопада 2018 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В.А. на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6.4966 га з кадастровим № 4820355000:09:000:0029, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області та зареєстроване у реєстрі за № 1290.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2021 року скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації заОСОБА_1 права приватної власності за номером запису про право власності 28696282 на земельну ділянку з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 797381248203, розташовану на території Арбузинської селищної ради Миколаївської області з кадастровим номером 4820355000:09:000:0029, призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, набутого на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 01 листопада 2018 року за № 1290 Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводився рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
21 листопада 2021 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В.А. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з частини земельної ділянки площею 6,4966 га, кадастровий номер 4820355000:09:000:0029, що розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 589724, виданого 21 серпня 2006 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області. Свідоцтво про право на спадщину за законом на частину вказаної земельної ділянки видано ОСОБА_2 30 березня 2021 року.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2022 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6.4966 га, кадастровий номер 4820355000:09:000:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Арбузинської селищної ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 6.4966 га, що становить 3.2483 га, кадастровий номер 4820355000:09:000:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Арбузинської селищної ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2025 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:09:000:0144 площею 3.2483 га зареєстровано 29 травня 2025 року за ОСОБА_2 .
Інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 07 серпня 2025 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:09:000:0145 відсутня.
За змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 травня 2025 року наявна земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:09:000:0145 площею 3.2483 га, власник відсутній, скасований кадастровий номер 4820355000:09:000:0029.
Відповідно до ст.ст. 1217 - 1219 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З аналізу статті 392 ЦК України вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Отже, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» судам роз'яснено, що відповідно до глави 4 Закону України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.
Зважаючи на викладені вище обставини, судом встановлено, що позивач як спадкоємець за законом позбавлений можливості оформити свої спадкові права на успадковану частину земельної ділянки у нотаріальному порядку у зв'язку з тим, що первинна земельна ділянка, яка вказана у свідоцтві про право на спадщину з кадастровим номером 4820355000:09:000:0229, після проведення її поділу не існує, тому суд прийшов до висновку про те, що за позивачем має бути визнано право власності на частину успадкованої земельної ділянки.
У зв'язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки у порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:09:000:0145 площею 3.2483 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Арбузинської селищної ради Первомайського (колишнього Арбузинського) району Миколаївської області, яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки площею 6.4966 га з кадастровим номером 4820355000:09:000:0029.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива