Справа № 467/1387/25
Провадження № 1-кп/467/132/25
28.11.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області кримінальне провадження№42025152050000025 від 25.08.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Садовому Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, що має середню спеціальну освіту, працює в Благодатненській сільській раді Первомайського району Миколаївської області на посаді старости Садівського старостинського округу, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,
Судом визнано доведеним, що рішенням Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №9 від 20.11.2020 року ОСОБА_4 затверджено на посаду старости Садівського старостинського округу зазначеної місцевої ради. Відповідно до Положення про старосту Благодатненської сільської ради (Додаток до рішення ХХV сесії VIII скликання від 21.06.2022 року №6) староста є посадовою особою місцевого самоврядування, затверджується радою на строк її повноважень, працює на постійній основі в апараті ради та її виконавчого комітету, є підзвітним і підконтрольним сільській раді та підпорядкованим сільському голові; на старосту поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
Відповідно до ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування, є членом виконавчого комітету сільської/селищної ради за посадою, не має іншого представницького мандата і не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Повноваження старости закріплені у ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та конкретизовані Положенням, зі змісту яких убачається, що староста працює на постійній основі в апараті ради та її виконавчого комітету, наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями у межах закріпленого старостинського округу, зокрема має повноваження щодо: участі у пленарних засіданнях місцевої ради та її постійних комісій із правом дорадчого голосу; надання адміністративних послуг та/або виконання окремих завдань адміністратора ЦНАП (у разі його утворення); участі в організації виконання рішень ради, її виконавчого комітету та розпоряджень голови і здійснення контролю за їх виконанням; участі у підготовці пропозицій до проєкту місцевого бюджету; внесення пропозицій до виконавчого комітету ради з питань діяльності на території округу виконавчих органів ради, юридичних осіб комунальної власності та їх посадових осіб; участі у підготовці проєктів рішень ради щодо майна територіальної громади, розташованого на території округу; здійснення контролю за використанням об'єктів комунальної власності на території округу та за станом його благоустрою; ведення діловодства, обліку і звітності з передачею документів до архіву; виконання окремих завдань адміністратора ЦНАП (ВРМ); прийому заяв та необхідних документів на оформлення державної соціальної допомоги; вирішення питань ведення військового обліку у старостинському окрузі; видачі довідок про місце реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання (перебування) фізичної особи; вчинення нотаріальних дій, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат»; проведення державної реєстрації актів цивільного стану, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», тощо.
Таким чином, староста є особою, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є посадовою особою місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього Закону поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування, зазначені у пункті «в» п. 1 ч. 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції подавати декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня по 31 грудня включно) що передує року, в якому подається декларація і містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Наказом НАЗК № 448/21 від 23.07.2021 року затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено форму декларації особи, передбачено порядок реєстрації суб'єкта декларування, використання КЕП/удосконаленого ЕП, подання документів до Реєстру, присвоєння унікального ідентифікатора та накладення електронної печатки Реєстру.
Відповідно до п. 2-7 розд. XIII «Прикінцеві положення» Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» і кінцевий строк подання яких настав до дня набрання чинності зазначеним Законом, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року; суб'єкти, визначені у ч. 7-14 ст. 45, подають у строки, встановлені цими частинами (якщо декларації не було подано раніше). Водночас щорічна декларація за 2023 рік подається у строк до 01.04.2024 року згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Разом з тим, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді старости Садівського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, будучи суб'єктом декларування згідно підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно, достовірно знаючи про обов'язок подання щорічної декларації за 2023 рік у строк до 01.04.2024 року, маючи реальну і об'єктивну можливість його виконати, у період з 01.01.2024 року по 01.04.2024 року (включно) не подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік за формою, що визначена Національним агентством з питань запобігання корупції, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та станом на 04.09.2025 року не проходив етап реєстрації в «Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, тобто умисне неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті.
Так, ОСОБА_4 підтвердив, що з 20.11.2020 року він обіймає посаду старости Садівського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Будучи посадовою особою місцевого самоврядування та суб'єктом декларування, про обов'язок подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» був обізнаний та завжди вчасно і сумлінно такий обов'язок виконував. Від початку збройної агресії російської федерації проти України 24.02.2022 року у зв'язку із оголошенням воєнного стану тимчасово було призупинено обов'язок подання посадовими особами щорічних декларацій, відповідно, він їх також не подавав. Після відновлення електронного декларування він не вжив заходи до своєчасного подання декларації за 2023 рік в період з 01.01.2024 року по 01.04.2024 року. На одній з сесій Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, дати якої він не пам'ятає, депутатам та іншим посадовим особам - декларантам було роз'яснено про відновлення декларування та про необхідність подати відповідні декларації, однак у нього були з цим технічні труднощі. Через насичений графік роботи, активну волонтерську діяльність він подав декларацію за 2023 рік тільки у вересні 2025 року, після отримання відповідних консультацій, однак це вже було запізно, оскільки на цей час йому вже було вручено підозру у цьому кримінальному провадженні. Умислу приховувати інформацію про свій майновий стан не мав. Розуміє, що мав вжити заходи до своєчасного подання декларації, але цього не зробив, про вчинене щиро шкодує та в майбутньому подібних порушень більше не допустить.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин провадження, за відсутності сумнівів в добровільності його позиції, після роз'яснення наслідків визнання недоцільним дослідження доказів у вигляді втрати права оскаржити фактичні обставини справи, в тому числі й кваліфікацію злочину, в апеляційному порядку, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, та умисні дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, а також положення ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки його поведінка після вчинення кримінального правопорушення та під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про негативну оцінку своїх дій та щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, згідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, має двох повнолітніх дітей, з якими підтримує позитивні та конструктивні стосунки, має соціально стабільне та соціально схвальне коло стосунків. За місцем проживання заяв та скарг щодо нього не надходило. Також суд враховує спосіб життя обвинуваченого, який з 2010 року працює у сільській раді, у тому числі на керівних посадах, за місцем роботи характеризується позитивно, має стабільне матеріальне становище, джерелами доходу є заробітна плата обвинуваченого та його дружини, а також дохід від обробітку власних земельних ділянок. За змістом досудової доповіді займається громадською діяльністю, спортом, бере участь у волонтерських ініціативах.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про пробацію», досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
Частиною 1 ст. 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Досудова доповідь Первомайського РС філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонських областях містить результати оцінки ризику вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства як середні та висновок про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 366-3 КК України, у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 377 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1