Справа № 444/2504/25
Провадження № 2/444/1465/2025
27 листопада 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Ясиновський Р. Б.
секретар судового засідання Стець М.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивачі звернулися до суду з даним позовом та просять:
- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 3\6 частини житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (в тому числі 1\6 частина в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1\6 частина після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1\6 частина житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\6 частину житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_4 , право власності на 1\6 частину житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовують наступним.
Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , який був головою колгоспного двору, що знаходився по АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності від 31.12.1987р. Зазначають, що відповідно до діючого в той час законодавства спадщина відкривалася після смерті останнього члена двору щодо осіб померли до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином спадщина після смерті ОСОБА_7 не відкривалася. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті залишилося наступне спадкове майно: 1\6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 31.12.1987, довідкою Червоноградського МБТІ від 21.05.2024р. № 2774, довідкою від 19.08.2024 року № 922. Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_1 , що стверджується її свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . ОСОБА_8 змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 » у зв'зку з одруженням, що стверджується її свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 після смерті якого залишилося наступне спадкове майно: 1\6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 31.12.1987, довідкою Червоноградського МБТІ від 21.05.2024р. № 2774, довідкою від 19.08.2024 року № 922. Спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 , що стверджується її свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 . Так, відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до довідки від 18.10.2024р. № 2024 виданої виконкомом Жовківської міської ради станом на 30.06.1990 року членами колгоспного двору в АДРЕСА_1 були: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Таким чином всі вище перелічені особи, являються співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах тобто по 1\6 частині кожен. ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора з речових прав на нерухоме майно з приводу реєстрації права власності на частку в майні колишнього колгоспного двору, однак реєстратором в усній формі було відмовлено у реєстрації такого через зміни в діючому законодавстві. Також ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус в письмовій формі відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\6 частину житлового будинку після смерті ОСОБА_5 , та 1\6 частина житлового будинку після смерті ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такого права належним чином не зареєстрували. Відповідно п.6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти дружина і батьки померлого. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти дружина і батьки померлого. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом. Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позивачі в підготовче судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради Львівського району Львівської області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позов визнають, не заперечують проти задоволення такого.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Пояснень щодо позовної заяви чи клопотань не подавала.
Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивачів, представника відповідача, представника третьої особи, які не з'явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачами та представником відповідача аяви про розгляд справи у їх відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Зважаючи на те, що відповідач по справі визнав вимоги позивачів і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.
Згідно з абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до п. 6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, таками, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.
Враховуючи наведене та те, що відповідач визнав позовні вимоги позивача і не заперечує проти задоволення позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позову і вважає, що є всі законні підстави для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 3\6 частини житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (в тому числі 1\6 частина в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1\6 частина після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1\6 частина житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\6 частину житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , право власності на 1\6 частину житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27.11.2025 року.
Суддя: Ясиновський Р. Б.