Справа №443/1154/25
Провадження №2/443/740/25
іменем України
28 листопада 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Лапшин в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт його постійного проживання разом із ОСОБА_2 у с. Лапшин Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Млиниської сільської ради, площею 2,22 умовних кадастрових гектари, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території колишньої Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,22 умовних кадастрових гектари, що належав покійній на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 року. Згідно довідки Жидачівської міської ради №233 від 11.07.2025 року, ОСОБА_3 дійсно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Однак фактично постійно проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 в його житловому будинку в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_3 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті. Зазначає, що ОСОБА_3 власної сім'ї не мала, часто хворіла, а тому його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 забрали ОСОБА_3 до себе, де вона постійно проживала із ними однією сім'єю до моменту своєї смерті. Оскільки її батько постійно проживав однією сім'єю із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то вважався таким, що її прийняв, однак юридично спадщину він не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Млиниської сільської ради, площею 2,22 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 року, що він фактично успадкував після смерті ОСОБА_3 , але юридично не оформив. Згідно довідки Жидачівської міської ради №232 від 11.07.2025 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживав і був зареєстрований в с. Лапшин Стрийського (колишнього Жидачівського району )Львівської області до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради посвідчувався заповіт за № 118 від 07.10.2003 року в користь сина ОСОБА_1 . За вище вказаною адресою разом із ОСОБА_2 до дня його смерті і на день смерті (на день відкриття спадщини) проживав без реєстрації місця проживання його син ОСОБА_1 , який займався його похороном та вступив в управління та володіння спадковим майном. Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 , окрім нього не було інших спадкоємців за заповітом, оскільки дружина покійного ОСОБА_4 померла швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він постійно проживав без реєстрації із своїм батьком ОСОБА_2 в с. Лапшин на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, а тому вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив своїх спадкових прав.
14.07.2025 року він звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті свого батька, однак нотаріус відмовив йому, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельну частку(пай), що знаходяться на території Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлому і є спадковим майном.
Окрім того, його місце реєстрації проживання відмінне від місця реєстрації проживання спадкодавця на час його смерті, саме тому для юридичного оформлення спадщини, йому необхідно встановити факт його постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 16.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 25.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити.
Представник відповідача - Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області в судове засідання не з'явився, згідно поданого відзиву на позовну заяву, представник відповідача просить суд розглянути дану справу за відсутності представника Ходорівської міської ради та винести рішення за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши вступне представника позивача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено наступні обставини.
Як вбачається із копії свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_1 , 22.02.1962 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , 1938 р.н та ОСОБА_5 , 1933 р.н. (а.с.9).
Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , складеного на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.10).
Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній зареєстрований у АДРЕСА_2 , з 23.11.1996 року (а.с.6-7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим відділом РАГС Львівського міськвиконкому від 18.09.2000 року (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території колишньої Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,22 умовних кадастрових гектари, що належав покійній на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 року (а.с.20).
Згідно довідки Жидачівської міської ради №233 від 11.07.2025 року, ОСОБА_3 дійсно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Однак фактично постійно проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 в його житловому будинку в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_3 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті (а.с.13).
Оскільки ОСОБА_3 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Стаття 530 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала покази про те, що являється дружиною позивача. Її чоловіка батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом із ОСОБА_3 в одному будинку. Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 продовжував проживати разом із ОСОБА_3 . ОСОБА_3 виховала маму її чоловіка - ОСОБА_4 , оскільки була одинокою та своєї сім'ї не мала. Після смерті ОСОБА_3 , вони із чоловіком переїхали жити до його батька - ОСОБА_2 , де вони жили протягом 5-6 років до дня його смерті, займалися його похоронами.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав покази про те, що позивач являється його двоюрідним братом. Він пам'ятає і ОСОБА_3 і матір позивача - ОСОБА_4 .. ОСОБА_3 виховала маму позивача - ОСОБА_4 .. Після смерті ОСОБА_3 позивач із дружиною проживали у його батька у с.Лапшин.
Відтак судом встановлено, що єдиним спадкоємцем (стаття 530 ЦК УРСР 1963 року) за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 був тільки ОСОБА_2 , та на момент її смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.529 ЦК УРСР 1963 року (перша черга спадкування).
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Оскільки ОСОБА_2 постійно проживав із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, вважався таким, що її прийняв, проте юридично не оформив, що також підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81745972 від 03.07.2025, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим Млиниською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 19.03.2011 року (а.с.15).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Млиниської сільської ради, площею 2,22 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 року, що він фактично успадкував після смерті ОСОБА_3 , але юридично не оформив (а.с.20).
За життя ОСОБА_2 , 07.10.2003 року було складено заповіт, якийпосвідчений секретарем виконавчого комітету Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області Дяченко М.Я., та зареєстрований в реєстрі за №118, згідно якого останній заповів все своє майно - ОСОБА_1 (а.с.17).
Згідно довідки Жидачівської міської ради №232 від 11.07.2025 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживав і був зареєстрований в с. Лапшин Стрийського (колишнього Жидачівського району )Львівської області до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради посвідчувався заповіт за № 118 від 07.10.2003 року в користь сина ОСОБА_1 . За вище вказаною адресою разом із ОСОБА_2 до дня його смерті і на день смерті (на день відкриття спадщини) проживав без реєстрації місця проживання його син ОСОБА_1 , який займався його похороном та вступив в управління та володіння спадковим майном (а.с.16)
Судом також встановлено, що крім ОСОБА_1 , інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов'язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не було, оскільки дружина останнього - ОСОБА_4 померла раніше за свого чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.11).
Крім того, судом встановлено, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 25.03.2016 року по справі №443/461/16-ц, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право на земельну частку (пай) розміром 2,48 в умовних кадастрових гектарах на території Млиниської сільської ради, згідно сертифіката Серія ЛВ № 14492, зареєстрованого 29.11.2000 року в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню земельну частку (пай) за № 744 на підставі розпорядження Жидачівської РДА від 17.03.1999 року № 28, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме права на земельну частку (пай) на території Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Посацькою А.О. №41/02-31 від 14.07.2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що ним пропущено встановлений законом термін для прийняття спадщини, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке він має намір успадкувати (а.с.22).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_2 у с. Лапшин Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно втрачено.
Доказом того, що покійна ОСОБА_3 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Млиниської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №9841, зареєстрованого 31.05.1997 року, реєстраційний номер 640, площа земельної ділянки - 2,22 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката рішення ІІІ сесії другого скликання Млиниської сільської ради від 05.11.1994 р. та рішення VІІІ сесії другого скликання Млиниської сільської ради від 17.05.1996 р., є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.07.2025 та ксерокопія Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 (а.с.20, 50).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зокрема, у зв'язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай), яка розташована на території Млиниської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із ОСОБА_2 у с. Лапшин Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Млиниської сільської ради, площею 2,22 умовних кадастрових гектари, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №9841 від 31.05.1997 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І. Сливка