ЄУН: 336/4775/25
Провадження №: 2/336/2791/2025
28.11.25
28 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретарів судового засідання Подліянової Т.Ф., Степливої Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Мазур О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Мазур О.С. звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява обґрунтована тим, що 30.08.2013 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 08.06.2018 шлюб між сторонами розірвано. Судовим наказом Оріхівського районного суду Запорізької області, виданим 14.02.2019 з ОСОБА_2 стягнені аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
05.06.2021 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6 , змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». Представник позивача стверджує, що одразу після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. На початку 2019 року відповідач ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання до Франції і в Україну не повертався. Відтак відповідач не бачив власного сина близько шести років. За весь цей час він жодним чином не брав участі у вихованні сина, не піклувався про нього. Наразі ОСОБА_8 10 років, він майже не пам'ятає та не знає рідного батька, натомість вважає своїм батьком вітчима - ОСОБА_6 , який піклується про нього як про рідного сина та разом з позивачкою займається його вихованням. Увесь час після розлучення дитина перебуває виключно на утриманні матері та вітчима. Позивачка працює старшим слідчим ГУНП у Запорізькій області. Відповідач будь-якої участі в утриманні дитини не приймає, не вітає дитину із днем народження, новим роком та іншими святами, не дарує подарунків, грошима, речами, одягом або продуктами харчування не допомагає. За виконавчим провадженням ВП НОМЕР_6 про примусове стягнення за судовим наказом №323/372/19 від 14.02.2019 про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, - відповідачем ОСОБА_2 не було здійснено жодного платежу, відтак, станом на 01.05.2025 за ним рахується заборгованість за аліментами на утримання дитини у розмірі 134 748,05 грн. Окремо представник позивача наголошує, що з початком військової агресії російської федерації відповідач ОСОБА_2 жодного разу не поцікавився питанням безпеки дитини, не запропонував допомоги з евакуацією сина з Запорізької області в більш безпечні регіони України або власне до нього у Францію. За своєю ініціативою відповідач взагалі не виходить на зв'язок, тобто самоусунувся від виконання батьківського обов'язку виховувати дитину. Отже, відповідачем свідомо обрані такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини є не те що мінімальною та недостатньою, а взагалі відсутня, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 Сімейного кодексу України. Впродовж навчання ОСОБА_8 вчителі спілкувались лише з мамою ОСОБА_1 та з вітчимом ОСОБА_6 , які цікавились освітнім процесом, постійно взаємодіяли та надавали зворотній зв'язок вчителям щодо виконання наданих завдань дитиною. Мама і вітчим хлопчика підключились до синхронних та асинхронних занять разом із дитиною, завжди приймали участь у батьківських зборах. ОСОБА_2 , батько ОСОБА_9 , за період перебування дитини у школі особисто участі у навчанні та вихованні хлопчика не приймав. Жодного разу на зв'язок з вчителями закладу не виходив, не цікавився вихованням та навчанням дитини. На профілактичні огляди, щеплення, а також під час хвороби на прийом до лікаря дитину приводить мама. Відтак відповідач не піклується про стан здоров'я дитини, не бере участь у відвідуванні лікарів, не виконує їх рекомендації, не приймає участі у її оздоровленні. Всі обов'язки із забезпечення розвитку дитини та піклування про її життя та здоров'я здійснюють позивачка та вітчим. Враховуючи, що відповідач не забезпечує належних умов розвитку та виховання дитини, не займається вихованням, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не з'являється в судові засідання у спорах, що стосуються дитини, що свідчить про його свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, розвитку та утриманню дитини, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.
Посилаючись на викладені обставини, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 09.06.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначено час та місце проведення підготовчого судового засідання у справі.
Ухвалою суду від 14.08.2025 задоволено клопотання представника позивача адвоката Мазур О.С. про витребування доказів, витребувано докази з Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, у Державної прикордонної служби України.
27.08.2025 на виконання ухвали суду з Державної прикордонної служби України надійшла витребовувана інформація
04.09.2025 на вкидання ухвали суду від Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району надійшла витребовувана інформація.
Ухвалою суду від 05.11.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мазур О.С. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 жодного разу до суду не прибув, причин неявки суду не повідомив, викликався за адресою реєстрації місця проживання шляхом направлення судової повістки та публікації оголошення про виклик до суду на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Заяви та клопотання від відповідача не надходили.
У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.
Судом встановлено, що між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 30.08.2013 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис №04, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».
В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Оріхівського районного управління юстиції у Запорізькій області 06.01.2015 складено відповідний актовий запис № 01. Зазначене підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 08.06.2018 у справі №323/830/18, провадження №2/323/417/18 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
14.02.2019 Оріхівським районним судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
При примусовому виконанні зазначеного судового наказу, 26.08.2021 старшим державним виконавцем Оріхівського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Овчаренко Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_6.
За період з липня 2021 року по квітень 2025 року ОСОБА_2 лише один раз здійснив оплату по аліментам, а саме у вересні 2021 року у розмірі 3618,09 грн. Загальна заборгованість по аліментам за вказаний період становить 134748,05 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП НОМЕР_6 станом на 01.05.2025, наданим Оріхівським відділом державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вих.№9214/29.18-45 від 15.05.2025).
05.06.2021 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 , та змінила прізвище на « ОСОБА_7 », про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3
Згідно з довідкою №01-22/21 від 25.03.2025, ОСОБА_3 навчається в Запорізькій гімназії №59 Запорізької міської ради, є учнем 4-Б класу. Згідно з повідомленням директора та класного керівника Запорізької гімназії №59 Запорізької міської ради №01-22/32 від 20.05.2025, впродовж навчання дитини вчителі спілкуються лише з мамою ОСОБА_1 , яка цікавиться освітнім процесом, постійно взаємодіє з вчителями та класним керівнимиком, надає зворотній зв'язок щодо виконання ОСОБА_8 домашніх завдань, неодноразово зверталась з приводу навчання та виховання свого сина, брала участь у батьківських зборах. ОСОБА_8 систематично виконує домашні завдання, під час відвідування очних занять завжди дисциплінований та має охайний вигляд. За період перебування ОСОБА_9 у гімназії, його батько ОСОБА_2 , на зв'язок з класним керівником та вчителями Запорізької гімназії №59 Запорізької міської ради не виходив і на даний момент його місце перебування невідоме.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 на профілактичні огляди і щеплення, а також під час хвороби на прийом приводить мама.
22.04.2025 розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №227р ОСОБА_3 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Цей статус наданий за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 .
В матеріалах справи наявна інформація щодо здійснення виходу фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Дніпровському району до родини ОСОБА_22 за адресою проживання: АДРЕСА_1 . Складені Акт та Висновок оцінки потреб сім'ї. Склад родини: ОСОБА_1 - мати, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_12 - донька, ОСОБА_6 - чоловік, ОСОБА_13 - бабуся. Родина проживає у власній трикімнатній квартирі, для дітей створені належні умови для розвитку, наявні окремі спальні місця, простір для ігор та навчання, а також достатній запас продуктів харчування. ОСОБА_14 повідомила, що її колишній чоловік, батько ОСОБА_8 - ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, матеріальної допомоги не надає, життям дитини не цікавиться. Зі слів ОСОБА_15 батько з ним не спілкується, з днем народження не вітає. За його словами останній контакт з батьком відбувся до початку повномасштабного вторгнення.
Судом досліджені письмові пояснення ОСОБА_3 , в яких він вказує, що він з батьком не спілкується, останній раз бачив його до 2019 року, коли ще був маленьким. Батька майже не пам'ятає, він його на свята не вітає, навчанням, життям та здоров'ям не цікавиться, подарунки не дарує та грошима не підтримує. Знає, що зараз батько мешкає за кордоном та не планує повертатись до України. Зараз його виховує папа ОСОБА_16 і в подальшому він бажає, щоб він його всиновив.
До суду з Державної прикордонної служби України надійшла інформація, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виїхав за межі України. Інформація, щодо його повернення на територію України з 2019 року відсутня.
Свідок ОСОБА_13 , допитана судом, показала, що є бабусею ОСОБА_3 , матір'ю позивачки. Коли онуку ОСОБА_8 було три роки, його батьки розлучились та деякий час ОСОБА_18 ще спілкувався з ОСОБА_8 , але ніколи не називав ОСОБА_8 сином, називав його «малий». Пізніше, батько ОСОБА_8 виїхав до Франції та взагалі перестав з ним спілкуватись. Свідок повідомила, що вона проживає разом з сім'єю ОСОБА_19 , їй відомо що ОСОБА_18 життям дитини взагалі не цікавиться та матеріально не допомагає, дитина повністю перебуває на утриманні матері ОСОБА_19 . Навіть після початку війни він жодного разу не зателефонував, щоб дізнатись як справи у дитини. Мати ОСОБА_8 ніколи не чинила перешкод ОСОБА_18 в спілкуванні з ОСОБА_8 , навпаки вона просила його спілкуватись з сином.
Свідок ОСОБА_6 , допитаний в судовому засіданні, показав що є чоловіком позивачки, знайомий з нею та дитиною ОСОБА_8 з 2020 року. Повідомив, що батько ОСОБА_8 - ОСОБА_18 останній раз вітав його з днем народження у 2021 році, а з того часу взагалі не спілкується з дитиною, участі у його житті не приймає. Зараз ОСОБА_8 хоче, щоб батька позбавили батьківських прав та він його усиновив.
Свідок ОСОБА_20 , допитаний судом, показав, що є братом позивачки, а її дитина ОСОБА_8 - є його племінником, з яким він дуже часто спілкується та бачиться. Суду повідомив, що йому відомо, що після розірвання шлюбу ОСОБА_17 майже перестав спілкуватись з дитиною, останній раз вітав його з днем народження ще до початку війни. Зі слів ОСОБА_8 він знає, що той вже і сам не бажає спілкуватись з батьком, оскільки той з ним не спілкується. Крім того, на даний час вихованням дитини займається ОСОБА_19 та її чоловік ОСОБА_21 , їм допомагає бабуся, матір ОСОБА_19 . Зазначає, що ОСОБА_18 виїхав за кордон і більше не повертався. ОСОБА_1 бажала, щоб ОСОБА_18 спілкувався з сином.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1 та 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини та Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини.
Так, згідно з п. 3 Порядку, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Частинами 8 - 9 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п. 2, 4 і 5 ч. 1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Ст. 165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч. 1 ст. 12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд враховує й роз'яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків протягом тривалого часу у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною з 2021 року; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу ОСОБА_3 ; не створює умов для отримання освіти.
Відомості, надані стороною позивача, що свідчать про абсолютне нехтування батьком ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, підтверджені наявними доказами, які відповідають критеріям належності, допустимості та достатності, не спростовані з боку відповідача.
Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини.
Підстав для застосування тимчасового заходу у вигляді відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, який здійснюється на підставі ст.170 СК України, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3 , беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина. На переконання суду це рішення в повній мірі відповідає їх інтересам, враховуючи тривале невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню сина.
За змістом ч.ч. 2-3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Як передбачено ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, оскільки за нормою ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Оскільки питання стягнення аліментів з відповідача вирішено 14.02.2019 Оріхівським районним судом Запорізької області шляхом видачі відповідного судового наказу, суд це питання в даній справі повторно не вирішує.
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст.16 ЦК України та є ефективним для захисту прав дитини, відповідає її законним інтересам.
Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи рішення суду про задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, сплачений нею при подачі позову до суду.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 209, 223, 229, 244-245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 432 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, код ЄДРПОУ: 375735213, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Сагайдачного Петра, буд. 1а.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.Л. Коваленко