Справа № 752/17538/25 суддя в І-й інстанції Бушеленко О.В.
Провадження № 33/824/5142/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст.ст. 122-4 124 КУпАП
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши матеріали апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Зайцева Олексія Валерійовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 388030 від 11 липня 2025 року, вбачається, що 07 липня 2025 року о 17 год. 30 хв. у місті Києві по вул. Васильківська 2, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110308-44», д.н.з. НОМЕР_2 , заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до інших осіб, та у результаті скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП транспортні засоби отримати механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. у дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Ухвалюючи дану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Зайцев О.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Зайцев О.В.вказує, що докази провини ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на поясненнях самого ОСОБА_1 , відібраних у приміщенні Управління патрульної поліції, та поясненнях потерпілого. 11 липня 2025 року ОСОБА_1 разом із братом ОСОБА_2 (власником транспортного засобу) було запрошено до Управління патрульної поліції, де вимушено, під тиском поліцейського та під його диктовку, не роз'яснюючи прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, були написані пояснення. ОСОБА_1 зауважив, що дійсно проїжджав заднім ходом по вул. Васильківській 2, зупинявся і виходив із автомобіля, щоб пересвідчитись у безпечності маневру та не здійснити ушкодження інших транспортних засобів. Дружина ОСОБА_1 у домовому чаті намагалась розшукати винуватця ДТП та підозрювала у його скоєнні водія автомобіля ТОВ «Епіцентр». Поліцейський під час оформлення матеріалів ДТП та суд під час розгляду справи не допитали свідка ОСОБА_3 , дані про яку вказані у протоколі та рапорті. Натомість, у протоколі зазначено, що свідки не залучались. Крім того, у постанові місцевого суду вказано, що ОСОБА_1 під час руху заднім ходом пошкодив будинок, що не відповідає дійсності на наявним матеріалам справи.
Також, адвокат Зайцев О.В. просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що він, як захисник, вперше подав апеляційну скаргу за допомогою системи «Електронний суд» 25 вересня 2025 року. Постановою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу повернуто та помилково вказано, що її подано 29 вересня 2025 року.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Зайцева О.В. щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025рокуз наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова винесена 16 вересня 2025 року, а апеляційна скарга на неї подана 17 жовтня 2025 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вперше ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою 29 вересня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року, разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Зазначена постанова Київського апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана адвокатом Зайцевим О.В. в інтересах ОСОБА_1 після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження. При цьому, захисник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев О.В. не звернувся до суду з заявою (клопотанням) про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
21 жовтня 2025 року адвокат Зайцев О.В. засобами електронного зв'язку отримав вищезазначену постанову Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року та повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 рокускасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , адвоката Зайцева О.В., допитавши у відповідності до клопотання захисника свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що він порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 10.9 ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Зайцева О.В. про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, натомість, винність останнього у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується наступними дослідженими в судах першої та апеляційної інстанції доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 388030 від 11 липня 2025 року, що складений відносно ОСОБА_1 за порушення ст. 124 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;
- карткою обліку адміністративного правопорушення;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 липня 2025 року, на якій відображені місце розташування транспортного засобу, місце зіткнення, відповідні виміри;
- письмовими пояснення ОСОБА_1 від 11 липня 2025 року, в яких він зазначив, що 07 липня 2025 року, рухаючись на автомобілі «Славута» у дворі будинку, зачепив автомобіль, зупинився, вийшов з машини, на чужій машині не помітив пошкоджень, тому продовжив рух;
- письмовими пояснення ОСОБА_5 від 08 липня 2025 року з яких вбачається, що пізно ввечері о 23-й годині побачив своє пошкоджене авто на стоянці. Написав у домовий чат, ОСОБА_6 сказала, що бачила як автомобіль «Славута», здаючи назад, пошкодив його автомобіль, вийшов чоловік 50-60 років, подивився і поїхав далі;
- відомостями про транспортний засіб ЗАЗ з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України («АРМОР»).
Для повного та всебічного розгляду справи суд апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання захисника викликав та допитав в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка суду пояснила, що 07 липня 2025 року перебувала у своїй квартирі за адресою АДРЕСА_2 біля вікна. В цей час почула на вулиці звук схожий на зіткнення автомобілів, подивилася у вікно та побачила, що біля припаркованого автомобіля Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснив зупинку автомобіль ЗАЗ 110308-44, державний номерний знак НОМЕР_2 синього кольору, із автомобіля вийшов чоловік років 50-60 років, обійшов автомобіль, подивився, сів у свій автомобіль і поїхав далі. Після цього вона повідомила про дану подію потерпілого, який оглянувши свій автомобіль виявив в місці ушкодження сліди фарби синього кольору.
Зазначені пояснення повністю узгоджуються з поясненням ОСОБА_1 , які він надав працівника поліції.
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Наявні та досліджені судом докази узгоджуються між собою, стосуються події, яка сталася 07 липня 2025 року та спростовують пояснення захисника в частині незаконного впливу працівників поліції на ОСОБА_1 під час відібрання в нього пояснення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд, вирішуючи справу, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 допустив порушення правил дорожнього руху, а саме під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, не звернувшись за допомогою до сторонніх осіб, здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження адвоката Зайцева О.В. з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції доказів у справі про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень місцевим судом вимог закону, які б мали своїм наслідком скасування постанови, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані, а, відтак, підстави для скасування постанови суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Зайцеву Олексію Валерійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Зайцева Олексія Валерійовича залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв