Провадження 33/824/5135/2025 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП
ЄУН: 752/17048/25 Суддя у І інстанції: Бушеленко О.В.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Конюшка Дениса Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 5 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 10 червня 2025 року о 20.45 год. у м. Києві по вул. В. Брожка, 47, керував транспортним засобом «DaciaDuster» державний номерний знак НОМЕР_2 , повторно протягом року, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду захисник Конюшко Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Одночасно захисником Конюшко Д.Б. подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, яке обґрунтоване тим, що у судовому засіданні 5 вересня 2025 року ОСОБА_1 присутнім не був, а постанова суду на електронну адресу захисника була надіслана 12 вересня 2025 року, після чого і була подана апеляційна скарга, а тому захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду пропущений з поважних причин та просить його поновити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст.ст. 7, 245, 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, апелянт вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, що є наслідком винесення необґрунтованого та незаконного рішення у справі.
Так, апелянт зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.1 а ПДР, згідно з якими: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. При цьому, як вказує захисник, ОСОБА_1 мав при собі посвідчення водія відповідної категорії у застосунку Дія.
Також апелянт зазначає, що суд незаконно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки порушення п. 2.1 а ПДР не відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З огляду на викладене апелянт посилаючись на ст. 62 Конституції України вважає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Захисник та ОСОБА_1 , повідомлені у встановленому порядку про день. час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не зьявились, будь-яких клопотань та заяв не подавали.
Зважаючи на приписи ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у відсутність вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, то відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником
протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З наявних матеріалів справи встановлено, що 5 вересня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 , проте за участі захисника Конюшка Д.Б. постановлена оскаржувана постанова.
З урахуванням вимог ст. 294 КУпАП останній день строку на апеляційне оскарження постанови суду від 5 вересня 2025 року - 15 вересня 2025 року робочий день (понеділок).
Матеріали справи містять копію листа про направлення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, проте, не містять жодних даних як про направлення копії постанови, так і про вручення копії постанови ОСОБА_1 , як і не містять відомостей про те, що копія постанови отримана адвокатом.
Апеляційна скарга на постанову суду подана адвокатом шляхом поштового відправлення 17 вересня 2025 року.
За встановлених обставин, з огляду на невеликий проміжок часу пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду, слід дійти висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд послався на сукупність наявних у справі та досліджених доказів, а саме:
- копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/15497/24 від 14 жовтня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно з даними якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення 17 серпня 2024 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4393444 від 31 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 31 березня 2025 року адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування);
- відеозаписи з нагрудної камери патрульних поліцейських (записано на компакт диск для лазерних систем зчитування), де зафіксовані події, що мали місце 10 червня 2025 року, момент оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- картка обліку адміністративного правопорушення;
- довідка інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Солодько Анни щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 357990 від 10 червня 2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 5 ст. 126 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 6 листопада 2015 № 1376;
Суд дійшов висновку, що наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорта громадянина України, йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва за викликом. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень щодо порядку та/або змісту.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує, що за частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як встановлено з відеозаписів, 10 червня 2025 року сталась дорожньо-транспортна пригода, учасником якого був ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «DaciaDuster» державний номерний знак НОМЕР_2 ; що саме у процесі оформлення матеріалів по ДТП було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами, що він вже притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, за що була складена постанова відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
При цьому з сукупності наявних доказів встановлено, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, 10 червня 2025 року, будучи особою, яка позбавлена такого права, повторно протягом року керував транспортним засобом.
Таким чином, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при розгляді даного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що зміст п. 2.1 а ПДР Українине відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, є непереконливими.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 2 Загальних положень Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 20 травня 2009 року № 511) (із змінами та доповненнями), посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Таким чином, керування механічним транспортним засобом без посвідчення водія, яким підтверджується право його власника на керування транспортним засобом відповідної категорії, є порушенням вимог п. 2.1 а ПДР України.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частинами 2, 3, 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність відповідно за:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Таким чином, за ч. 5 ст. 126 КУпАП особа підлягає адміністративній відповідальності за повторне протягом року:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду обставин, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка позбавлена права керування транспортними засобами та у подальшому 31 березня 2025 року притягнута до адмінвідповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, 10 червня 2025 року повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким засобом, за що і передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За встановлених обставин підстави для скасування постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 не встановлені, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду
Поновити захиснику Конюшку Денису Борисовичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 5 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Конюшка Дениса Борисовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 5 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Васильєва