справа № 367/889/25
головуючий у суді І інстанції Лещенко О.В.
провадження № 22-ц/824/13418/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лещенка Юрія Володимировича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 .
Ухвала мотивована тим, що указана заява не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, оскільки заявлена вимога не відповідає приписам ні пункту 4 частини 1 статті 161ЦПК України (містить не передбачене пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України обмеження нижньої межі розміру аліментів: «не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку», але не містить встановлене пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України обмеження верхньої межі розміру аліментів: «не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку»), ні пункту 5 частини 1 статті 161 ЦПК України (не містить визначений пунктом 5 частини 1 статті 161 ЦПК України розмір аліментів «в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», однак заявлено вимогу не в твердій грошовій сумі, а у частці від доходу боржника).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лещенко Ю.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2025 року та направити справу до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - .
У прохальній частині заяви про видачу судового наказу зазначено про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), що відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, проте розмір присуджених до сплати аліментів не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Боржник, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частиною 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 165 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України у зв'язку із тим, що у прохальній частині цієї заяви не зазначено верхню та нижню межу розміру аліментів.
Зі змісту частини 5 статті 183 СК України вбачається, що той із батьків разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину у розмірі - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Зі змісту пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 ЦПК України вбачається, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегії суддів вважає, що формулювання заявницею прохальної частини із зазначенням розміру аліментів « частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 » без зазначення верхньої та нижньої межі аліментів не свідчить про невідповідність заяви вимогам пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України, як про те зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що правовою підставою для відмови у видачі судового наказу, закон визначає не відсутність у змісті такої заяви вказівки про верхню та нижню межу розміру аліментів, а порушення особою питання про стягнення аліментів у розмірі, що перевищує таку межу, тобто більше, а ніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Також апеляційний сул враховує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лещенка Юрія Володимировича задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська