1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 листопада 2025 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шостка, Сумської області, який займав посаду Генерального директора ДН «НВО «Павлоградський хімічний завод», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України,
за участі: прокурора захисників в режимі відеоконференцзв'язку захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 грудня 2025 року включно.
Зобов'язано начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 з метою отримання об'єктивних висновків про стан його здоров'я, та надати необхідне лікування (згідно з медичними рекомендаціями).
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді.
Зокрема, захисник ОСОБА_5 просив змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою без визначення розміру застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу у помірному розмірі, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 просила частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_6 зазначає, що 23 жовтня 2025 року слідчим суддею було проголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст оскаржуваної ухвали отримано 06 листопада 2025 року, апеляційна скарга надіслана засобами електронного зв'язку 10 листопада 2025 року. З цих підстав, апелянт просила визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.
Вважають оскаржувану ухвалу необґрунтованою у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку апелянтів, повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Захисник ОСОБА_5 зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, яким підтверджувалось вчинення ОСОБА_7 протиправних діянь.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що стороною обвинувачення не доведено, що дії ОСОБА_7 складають об'єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення.
Зазначають, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, недоведені. Зокрема, апелянти наголошують, щодо підозрюваного у трьох інших кримінальних провадженнях застосовано запобіжні заходи у вигляді застави, які він сплатив, що є достатнім стримуючим фактором. Також зазначають, слідчим суддею не враховано, що підозрюваний не має жодного доступу до речей чи документів, оскільки не є директором ДП «НВО «ПХЗ», а отже ризик знищити, сховати чи спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, відсутній.
Захисник ОСОБА_5 посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та незадовільний стан здоров'я, який погіршився за період його перебування під вартою.
Окрім цього, звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_7 утримується під вартою з 30 квітня 2025 року та суддями першої інстанції було постановлено вже чотири ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 52024000000000083, за підозрою, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 1,2 ст. 366 КК України.
29 квітня 2025 року слідчим затримано ОСОБА_7 в порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, та цього ж дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком, без права внесення застави, який у подальшому строк неодноразово продовжувався.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до восьми місяців, тобто до 29 грудня 2025 року.
20 жовтня 2025 року старший слідчий 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_7 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, в межах досудового розслідування, без визначення розміру застави.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України, є обґрунтованою.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджує існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам апеляційної скарги, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які незважаючи на тривалий час утримання під вартою, продовжують існувати, зокрема підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, приховати та спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Відповідно до рішення Європейськогоо суду з прав людини від 23 січня 2025 року у справі «Багатий проти України (заява № 14748/24) під час обрання чи продовження підозрюваному/обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно належним чином оцінювати необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження, розглядати можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком. Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять, та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено.
За таких обставин, продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не обґрунтував неможливість визначити розмір застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України, майновий стан підозрюваного, дані про його особу, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірів 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити захиснику ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування із експертами, свідками та іншими підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати протягом двох місяців з дня внесення застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/44188/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_20
Провадження № 11-сс/824/8583/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України