1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 листопада 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022, а саме: на квартири, загальною площею 76,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6043480000), яка належить на праві власності гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною відчужувати та розпоряджатися цим майном.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що 07 липня 2025 року клопотання слідчого розглянуто без повідомлення власника майна чи його захисника, про наявність оскаржуваного рішення стало відомо 18 липня 2025 року з ЄДРСР та після ознайомлення із матеріалами справи, однак копію оскаржуваного рішення не отримано, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 23 липня 2025 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Слідчим суддею розглянуто клопотання без участі ініціатора клопотання та уповноваженої особи, а заява про розгляд клопотання без участі сторін подана неналежною особою.
Крім того, наявна в матеріалах судової справи ухвала, не відповідає тексту, яка оприлюднена в ЄДРСР, зокрема, в оприлюдненому тексті відсутні дані про накладення арешту саме на « квартири».
Разом із тим, слідчим суддею неналежно перевірено фактичні дані про об'єкт нерухомості. До матеріалів клопотання долучено довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 429867308 від 04 червня 2025 року, тобто на час розгляду клопотання вона була не актуальною.
Також, вказану довідку сформовано слідчим ОСОБА_10 , яким не підтверджено свої повноваження у кримінальному провадженні.
Зазначені обставини порушують вимоги інших власників частки вказаної квартири, а саме ОСОБА_11 .
Заслухавши доповідь судді, доводи представників власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 07 липня 2025 року клопотання слідчого розглянуто без повідомлення власника майна та його представника, копію ухвали не направлено. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив про те, про наявність оскаржуваного рішення стало відомо 18 липня 2025 року з ЄДРСР та після ознайомлення із матеріалами справи, однак копію оскаржуваного рішення не отримано, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 23 липня 2025 року. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 квітня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022000000000455, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , будучи довіреною особою ОСОБА_12 , вступивши з ним та з іншими учасниками організованої групи у злочинну змову, шляхом вчинення кримінальних правопорушень сприяв останньому у заволодінні дороговартісним та ліквідним майном на території України.
21 червня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, підозрюваний ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником квартири, загальною площею 76, 8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6043480000).
04 липня 2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на квартири, загальною площею 76,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6043480000), яка належить на праві власності гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною відчужувати та розпоряджатися цим майном, з метою конфіскації майна, як виду кримінального покарання.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року клопотання задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частиною другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022000000000455, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна, вбачається наявність правових підстав для його арешту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 21 червня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. Санкція ч. 3 ст. 209 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_9 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України КК України.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів можна лише визначити, що причетність ОСОБА_9 до скоєних кримінальних правопорушень, підозру яку йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Щодо твердження апелянта про невідповідність тексту ухвали слідчого судді, яка міститься у матеріалах справи, опублікованій ухвалі в ЄДРСР не заслуговують на увагу. Під час розгляду справи в апеляційній інстанції колегією суддів перевірено дану обставину та не знайдено їй підтвердження.
Посилання апелянта на неналежну перевірку слідчим суддею фактичних даних про об'єкт нерухомості є необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи, до матеріалів клопотання долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 429867308 від 04 червня 2025 року, з якої убачається, що ОСОБА_9 є власником квартири, загальною площею 76, 8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6043480000) (а.с. 223, т.1). Таким чином, слідчим суддею перевірено належність майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_9 .
Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України слідчим суддею застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який жодним чином не порушує права та інтереси власника іншої частки вказаної квартири ОСОБА_9 .
Доводи апелянта в їх сукупності, не є підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки, відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/31772/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження № 11сс/824/5917/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК