Унікальний номер справи № 759/10249/18 Головуючий у суді першої інстанції - Петренко Н.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14451/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
20 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скаргиГоловного управління державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконання рішеннясуду та виправлення описки у виконавчому листіта на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконання додаткового рішеннясуду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві, Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Святошинської окружної прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
У травні 2025 року заявник Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві звернувся до суду із заявою, в якій просив суд:
- змінити спосіб та порядок виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2022 по справі № 759/10249/18, зазначивши у резолютивній частині «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування за завдані страждання (заподіяну моральну шкоду) безпідставним обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення у розмірі 219 240,00 грн»;
- виправити помилку допущену у виконавчому листі Святошинського районного суду міста Києва від 22.04.2022 року по справі № 759/10249/18 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 219 240,00 грн відшкодування моральної шкоди, зазначивши вірне найменування боржника «Держава»;
Крім цього, Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- змінити спосіб та порядок виконання додаткового рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23.05.2022 по справі № 759/10249/18, зазначивши у резолютивній частині «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за оплату вартості судово-психологічної експертизи у розмірі 17 000,00 гривень».
В обґрунтування поданих заяв вказує, що визначений у рішенні та додатковому рішенні спосіб виконання є некоректним та таким, що ускладнює його виконання. Заявник посилається на положення статті 25 Бюджетного кодексу України, згідно з якою Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Також заявник зазначає, що відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень за рішенням суду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обґрунтовуючи вимогу про виправлення описки у виконавчому листі заявник вказує, що у виконавчому листі зазначено «Державна казначейська служба України», тоді як, згідно з практикою Верховного Суду та цивільним законодавством, належним боржником у зобов'язаннях зі сплати коштів державного бюджету є сама Держава Україна. З огляду на це, заявник просив виправити зазначену описку у виконавчому листі, замінивши найменування боржника на «Держава Україна».
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду та виправлення описки у виконавчому листі відмовлено.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання додаткового рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалами суду, ГУ ДКС Україниу м. Києві подалоапеляційну скаргу, в яких просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконання рішення суду та виправлення описки у виконавчому листі, а також ухвалуСвятошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконання додаткового рішення суду, -скасувати, ухвалити нові судові рішення, якими заяви задовольнити.
Посилається напорушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційних скаргах зазначає, що суд не дослідив та не урахував механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, який визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 зі змінами.
Вказує, що висновки суду про зміну судового рішення тільки в порядку перегляду судового рішення суперечать нормам ЦПК України. Головне управління Казначейства не звернулось із зміною рішення по суті, а тільки в частині зміни зазначеного некоректного способу виконання судового рішення, що відповідає практиці Верховного Суду.
Стверджує, що шкоду ОСОБА_1 завдано органом Національної поліції та Святошинською окружною прокуратурою, а не Державною казначейською службою України. Державна казначейська служба України виступає у цій справі, не як сторона (боржник/стягувач), а як суб'єкт владних повноважень, на якого законом покладено обов'язок вживати заходів до виконання виконавчих документів.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця ГУ НП у м. Києві Глущенко О.М. підтримала апеляційні скарги заявника. Вказує, що повністю погоджується з аргументами, які викладені в апеляційній скарзі відповідача у справі № 759/10249/18.
Відзиви від інших учасників справи на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У судовому засіданні у апеляційному суді взяла участь представницяГУ НП у м. Києві Чеботаренко І.Я., яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 рокубуло вирішено стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування за завданні страждання (заподіяну моральну шкоду) безпідставним обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю Святошинського РУ ГУ МВС в м. Києві, Головного управління МВС в м. Києві, Прокуратурою Святошинського району м. Києва під час здійснення кримінального провадження № 12012110080000798) у розмірі 180 мінімальних заробітних плат (станом на 02.07.2015 МЗП становить 1 218,00 грн.), що становить 219 240,00 грн.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за оплату вартості судово-психологічної експертизи у розмірі 17 000,00 грн.
На підставі вказаних судових рішень, які набрали законної сили, 22 квітня 2022 року та 23 травня 2022 рокуСвятошинським районним судом м. Києва видано стягувачу виконавчі листи.
Обґрунтовуючи свою вимогу щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду заявник вказував, що відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень за рішенням суду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, вказівка у резолютивній частині рішення на стягнення з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України є зайвою та створює додаткові труднощі у виконанні судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяв, суд першої інстанції мотивував свої рішення тим, що запропонований заявницею спосіб виконання судового рішення за своєю правовою природою є фактичною зміною змісту резолютивної частини вказаних судових рішень, що не є зміною способу виконання рішення у розумінні ст. 435 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.
Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі №693/426/17 (провадження №61-6283св19).
У постанові Верховного Суду від 4 травня 2020 року в справі №2-1927/11 (провадження №61-48245св18) викладено правовий висновок, згідно якого спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суди й здійснили.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 зі змінами (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пункту 35 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним особам, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, здійснює Державна казначейська служба.
Порядком № 845 також встановлено, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Також, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
При цьому, Державна казначейська служба України у даній справі не є суб'єктом, дії або бездіяльність якого стали причиною завданої шкоди, а отже, її участь у судовій справі носить виключно процесуальний характер.
Як видно зі змісту судового рішення по справі, шкода ОСОБА_1 завдана незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю Святошинського РУ ГУ МВС в м. Києві, Головного Управління МВС в м. Києві, прокуратурою Святошинського району м. Києва.
Відповідно до вимог процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Аналогічну позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16.
Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 461/9982/19, від 15.03.2023 у справі № 591/7146/20, від 13.09.2023 у справі № 501/85/22, від 04.10.2023 у справі № 757/5351/21-ц, від 18.10.2023 у справі № 127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення таких способів відшкодування шкоди як «стягнення шляхом безспірного списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку» або «стягнення коштів через Казначейство».
У постанові Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі №202/1722/19-ц зазначено, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16».
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17).
Суд першої інстанції вказаного не урахував, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявГоловного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Разом з цим, вимога Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо визначення боржником за виконавчим листом Держави Україна задоволенню не підлягає, оскільки є фактично вимогою про заміну сторони виконавчого провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвал суду першої інстанції, колегія суддівдоходить висновку про необхідність скасування ухвал суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяв.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги Головного управліннядержавноїказначейськоїслужбиУкраїни у м. Києвізадовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду містаКиєвавід 30 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконаннярішеннясуду та виправлення описки у виконавчомулисті та ухвалуСвятошинського районного суду містаКиєвавід 30 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконаннядодатковогорішеннясуду -скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяв.
Змінити спосіб та порядок виконання:
- рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2022 по справі № 759/10249/18, зазначивши у резолютивній частині «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування за завдані страждання (заподіяну моральну шкоду) безпідставним обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення у розмірі 219 240,00 грн»;
- додатковогорішенняСвятошинського районного суду містаКиєвавід 23.05.2022 по справі № 759/10249/18, зазначивши у резолютивнійчастині «Стягнути з Державного бюджету України на користьОСОБА_1витрати за оплату вартостісудово-психологічноїекспертизи у розмірі 17 000,00 гривень».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено26 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома