1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року,
за участі:
в режимівідеоконференцзв'язку прокурора ОСОБА_5 ,
представникавласника майна адвоката ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 21.07.2025 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-3 блокнота (2 зеленого та 1 бордового кольору) з чорновими записами;
-6 аркушів паперу формату А4;
-мобільний термінал марки «Nomi» чорного кольору без маркувань з сім-картою імовірно оператора мобільного зв?язку «Vodafone» НОМЕР_1 ;
-мобільний термінал марки «Nokia», чорного кольору, без маркувань із 2 сім-картами НОМЕР_2 та НОМЕР_10 LTE.MC;
-фрагмент аркушу паперу з роздруківкою мобільних номерів.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на тимчасово вилучене майно 21.07.2025 у ході проведення обшуку в квартирі за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , саме:
- 3 блокнота (2 зеленого та 1 бордового кольору) з чорновими записами;
- 6 аркушів паперу формату А4, які ймовірно містять відомості з обмеженим доступом;
- грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількістю 169 купюр старого зразка та 216 купюр нового зразка, номіналом 50 доларів США у кількості 14 купюр. Загалом у розмірі 39200 доларів США;
- грошові кошти номіналом 100 Євро у кількості купюр 29 од., номіналом 50 Євро у кількості 8 купюр, номіналом 10 Євро у кількості 4 купюри, номіналом 5 Євро у кількості 2 купюри. Загалом у розмірі 3350 Євро;
- паспорт громадянина України ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 ;
- картку платника податків ОСОБА_10 ;
- свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_9;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 ОСОБА_11 ;
- мобільний термінал марки Nomi чорного кольору без маркувань з сім-картою імовірно оператора мобільного зв?язку "Vodafone" НОМЕР_1 ;
- мобільний термінал марки Nokia, чорного кольору, без маркувань із 2 сім-картами НОМЕР_2 та НОМЕР_10 LTE.MC;
- мобільний термінал марки iPhone 16Pro, S/N НОМЕР_5 , imei 1- НОМЕР_6 , imei 2 - НОМЕР_7 із сім-карткою з номером ? НОМЕР_8 ;
- фрагмент аркушу паперу з роздруківкою мобільних номерів.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання проігноровано доводи сторони обвинувачення про те, що вилучене майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна та власника майна, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 2 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 23 квітня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000000505, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 362 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 будучи завербованим представниками іноземної організації ФСБ РФ як позаштатний працівник та виконуючи завдання спецслужб РФ на шкоду державній безпеці України, зокрема, з дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні, при невстановлених досудовим слідством обставинах та у невстановлений час, але не пізніше 05.06.2012, розпочав спілкування з ОСОБА_10 , який на прохання ОСОБА_12 , здійснював перевірки громадян України за інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», за грошову винагороду.
ОСОБА_10 , перебуваючи з 07 серпня 2006 року по 06 листопада 2015 року на різних посадах в системі МВС України, достеменно знаючи законодавство України та обізнаний про форми та методи роботи працівників правоохоронних органів України, в ході виконання своїх службових обов'язків мав доступ як до облікових баз даних МВС України, так і інших державних інформаційних систем України.
Так, ОСОБА_10 , використовуючи вказані можливості, діючи умисно, за грошову винагороду, на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - позаштатного працівника ФСБ РФ ОСОБА_12 , із використанням особистої електронної поштової скриньки із найменуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 06 червня 2012 року розпочав передавати останньому різноманітну інформацію щодо громадян України.
Надалі, незважаючи на анексію території АР Крим РФ, втечу колишнього Президента України ОСОБА_13 на територію РФ у супроводі ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , будучи обізнаним про вищезазначені події, продовжив виконувати за грошову винагороду завдання представника іноземної організації - позаштатного працівника ФСБ РФ ОСОБА_12 на шкоду державній безпеці України з надання інформації про громадян України, які потрапили в поле зору ФСБ РФ, з метою їх подальшого вербувального вивчення представниками зазначених спецслужб РФ.
21 липня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 362 КК України.
21 липня 2025 року у зазначеному кримінальному провадженні з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, у період часу з 11 год 38 хв по 16 год 02 хв, проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено таке майно:
3 блокнота (2 зеленого та 1 бордового кольору) з чорновими записами;
6 аркушів паперу формату А4, які ймовірно містять відомості з обмеженим доступом;
грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількістю 169 купюр старого зразка та 216 купюр нового зразка, номіналом 50 доларів США у кількості 14 купюр. Загалом у розмірі 39200 доларів США;
грошові кошти номіналом 100 Євро у кількості купюр 29 од., номіналом 50 Євро у кількості 8 купюр, номіналом 10 Євро у кількості 4 купюри, номіналом 5 Євро у кількості 2 купюри. Загалом у розмірі 3350 Євро;
паспорт громадянина України ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 ;
картку платника податків ОСОБА_10 ;
свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_9;
паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 ОСОБА_11 ;
мобільний термінал марки Nomi чорного кольору без маркувань з сім-картою імовірно оператора мобільного зв?язку "Vodafone" НОМЕР_1 ;
мобільний термінал марки Nokia, чорного кольору, без маркувань із 2 сім-картами НОМЕР_2 та НОМЕР_10 LTE.MC;
мобільний термінал марки iPhone 16Pro, S/N НОМЕР_5 , imei 1- НОМЕР_6 , imei 2 - НОМЕР_7 із сім-карткою з номером ? НОМЕР_8 ;
фрагмент аркушу паперу з роздруківкою мобільних номерів.
21 липня 2025 року постановою старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України вказані вилучені речі та грошові кошти визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
05 серпня 2025 року старшим слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування головного слідчого управління СБ України ОСОБА_14 засобами поштового зв'язку направлено до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10 , що вилучено під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року клопотання прокурора задоволено частково, відмовлено у накладенні арешту на:
грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількістю 169 купюр старого зразка та 216 купюр нового зразка, номіналом 50 доларів США у кількості 14 купюр. Загалом у розмірі 39200 доларів США;
грошові кошти номіналом 100 Євро у кількості купюр 29 од., номіналом 50 Євро у кількості 8 купюр, номіналом 10 Євро у кількості 4 купюри, номіналом 5 Євро у кількості 2 купюри. Загалом у розмірі 3350 Євро;
паспорт громадянина України ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 ;
картку платника податків ОСОБА_10 ;
свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_9;
паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 ОСОБА_11 ;
мобільний термінал марки iPhone 16Pro, S/N НОМЕР_5 , imei 1- НОМЕР_6 , imei 2 - НОМЕР_7 із сім-карткою з номером ? НОМЕР_8 .
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчим суддею зазначено, що слідчим не доведено наявність достатніх підстав вважати, що зазначене майно має значення для досудового розслідування та може бути доказами під час судового розгляду.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 1 ч. 2, 3 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Задовольняючи частково клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22025000000000505, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів вбачається наявність правових підстав для арешту блокнотів, аркушів паперу, фрагменту аркушу паперу та мобільних терміналів , оскільки вказане майно відповідає ознакам ст. 98 КПК України.
Однак, відмовлено у накладенні арешту на: грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількістю 169 купюр старого зразка та 216 купюр нового зразка, номіналом 50 доларів США у кількості 14 купюр. Загалом у розмірі 39200 доларів США; грошові кошти номіналом 100 Євро у кількості купюр 29 од., номіналом 50 Євро у кількості 8 купюр, номіналом 10 Євро у кількості 4 купюри, номіналом 5 Євро у кількості 2 купюри. Загалом у розмірі 3350 Євро; паспорт громадянина України ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 ; картку платника податків ОСОБА_10 ; свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_9; паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 ОСОБА_11 ; мобільний термінал марки iPhone 16Pro, S/N НОМЕР_5 , imei 1- НОМЕР_6 , imei 2 - НОМЕР_7 із сім-карткою з номером ? НОМЕР_8 .
Відмовляючи у задоволенні клопотання в цій частині, слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведено те, що дане майно може бути доказами під час судового розгляду. Не надано таких доказів і під час апеляційного провадження.
Посилання прокурора під час виступу в суді апеляційної інстанції на необхідність накладення арешту на майно, з метою його конфіскації, не можуть бути враховані, оскільки у клопотанні прокурора зазначено мету накладення арешту - збереження речових доказів.
Разом із тим, представник власника майна в письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначила про те, що вилучені грошові кошти, належать ОСОБА_7 та їх походження законне, оскільки вона отримала їх в результаті продажу автомобіля. Окрім цього, частина грошових коштів отримана нею грошовими переказами на власний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» від ОСОБА_15 .
Також, представник власника майна вказує на те, що мобільний термінал марки iPhone 16Pro, S/N НОМЕР_5 , imei 1- НОМЕР_6 , imei 2 - НОМЕР_7 із сім-карткою з номером ? НОМЕР_8 під час проведення обшуку був добровільно виданий ОСОБА_7 , а отже слідчий мав можливість здійснити фіксацію даних, що містилися на ньому.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання органу досудового розслідування на необхідність накладення арешту на грошові кошти, документи та мобільний телефон є необґрунтованим.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, частково задовольнив клопотання слідчого.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Окрім того, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_16 надала копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року, якою задоволено скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_16 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповернені тимчасово вилученого майна в межах кримінального провадження № 22025000000000505 від 23 квітня 2025 року.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/33311/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_20
Провадження № 11сс/824/6978/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України