справа № 757/37148/18-ц
головуючий у суді І інстанції Мерзлий Л.В.
провадження № 22-ц/824/5715/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Губської Алли Володимирівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -
У липні 2018 року ТОВ «Аверс-Сіті» звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 18 лютого 2015 року ТОВ «Аверс-Сіті» дізналося, що в Ірпінському міському суді Київської області перебуває справа № 367/791/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності.
Під час ознайомлення з матеріалами справи № 367/791/15-ц безпосередньо у суді першої інстанції, представник позивача дізнався про договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, який «начебто» укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та відповідачем.
ТОВ «Аверс-Сіті» звертає увагу суду на те, що указаний договір не підписувало та не укладало з відповідачем, а тому змушене звертатись з позовною заявою про визнання договору недійсним. З огляду на те, що ТОВ «Аверс-Сіті» не укладало договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
У подальшому представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, у якій зазначив, що з боку ТОВ «Аверс-Сіті» договір підписано не уповноваженою особою, що суперечить частині 2 статті 207 ЦК України відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010, укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 .
Позивачем отримано інформаційну довідку з ДРРПНМ № 123052961 з якої вбачається, що 28 березня 2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Тернюк Є.В. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Вказану реєстрацію здійснено на підставі наступних документів: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: С394, виданий 16 квітня 2010 року, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 29 грудня 2011 року, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_2 ; довідка, серія та номер: 29/12/2010, виданий 29 грудня 2010 року, видавник ТОВ «Аверс-Сіті». Як вбачається з договору купівлі-продажу майнових прав №1/394_ИП, який визнається недійсним, його укладено 25 жовтня 2010 року, тоді як договір купівлі-продажу майнових прав № С394 з ОСОБА_2 укладений раніше, а саме 16 квітня 2010 року. Таким чином, зазначає про те, що об'єктивно, один з договорів може бути підробленим.
22 вересня 2011 року виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області ухвалено рішення № 270 «Про оформлення та видачу ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 », у тому числі щодо квартири АДРЕСА_1 . Зокрема, вищевказане рішення прийнято на підставі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкту серія КС №16411043016 .
У свою чергу, сертифікат КС № 16411043016 видано на підставі акта готовності об'єкту до експлуатації № 870 від 14 вересня 2011 року, відповідно до якого замовником об'єкта є ТОВ «Аверс-Сіті» та державного акту серія ЯИ № 270393 на право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на земельну ділянку площею: 4,3864 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі того, що 14 вересня 2011 року житловий будинок, складовою частиною якого є квартира № 394 введено в експлуатацію, після цієї дати ТОВ «Аверс-Сіті» та покупець не могли укладати договір купівлі-продажу майнових прав, оскільки такий договір щодо майнових прав укладається до моменту створення об'єкту нерухомого майна, а після такої дати законодавством передбачено укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Так, на думку позивача оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку з таких підстав: посадова особа ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувала оспорюваний договір; печатка ТОВ «Аверс-Сіті», яка міститься у договорі не є печаткою ТОВ «Аверс-Сіті», яка використовується (використовувалася) останнім у своїй господарській діяльності; договір купівлі-продажу майнових прав складений (виготовлений) набагато пізніше, ніж він датований, а виконані підписи сторін не відповідають даті укладення договору.
Позивач зазначає, що оспорюваний договір підписаний не уповноваженою особою ТОВ «Аверс-Сіті», у зв'язку з чим останній суперечить частині 2 статті 203 ЦК України, оскільки в такої особи (підписанта з боку продавця) відсутня цивільна дієздатність, та частині 3 статті 203 ЦК України, оскільки не містить волевиявлення ТОВ «Аверс-Сіті».
Також, оспорюваний договір суперечить частині 1 статті 203 ЦК України, оскільки порушує частину 2 статті 207 ЦК України так, як уповноважена особа ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувала такого договору.
Зазначає також, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2018 року у справі № 367/372/18, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, оспорюваний договір, укладений між сторонами, розірвано та стягнуто з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 422 000 грн. Зокрема, під час ухвалення рішення суд керувався презумпцією правомірності договору. Таким чином, порушення прав позивача полягає у погодженні оспорюваним договором правових наслідків у вигляді стягнення грошових коштів. В свою чергу, представник позивача вказує про те, що такий договір припинив свою дію за наслідком його розірвання. З урахуванням того, що підписант договору ОСОБА_3 є колишнім директором ТОВ «Аверс-Сіті», товариство ставить під сумнів дату укладення такого договору та вважає, що ОСОБА_3 міг його підписати вже після звільнення із займаної посади.
Саме для доведення вищевказаних підстав позову ТОВ «Аверс-Сіті» вважає за необхідне призначити судову експертизу у цій справі.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року позов ТОВ «Аверс-Сіті» задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» судовий збір у розмірі 1 762 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, не надавши оригінал оспорюваного договору, фактично ухилився від проведення експертизи призначеної за клопотанням позивача, висновки якої мають значення у цій справі.
Ненадання відповідачем оригіналу оспорюваного договору унеможливило проведення експертизи, а з огляду на приписи цивільного процесуального законодавства України, зазначене є підставою для встановлення факту того, що підпис ОСОБА_4 у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, підпис ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, відтиск печатки ТОВ «Аверс-Сіті», текст у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року виконані не у той час, яким датований договір, вважається доведеним, що у свою чергу дає підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з моменту його укладання.
Також, судом першої інстанції визнано поважними причини пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції врахував, що у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду представник позивача посилався на той факт, що у зв'язку зі зміною керівництва позивача та не передання новому керівнику документів та печатки, позивач не міг знати про те, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, порушує права позивача.
Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2024 року задоволено заяву ТОВ «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 757/37148/18-ц.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Губська А.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; скасувати додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору, укладеного майже 15 років тому - 25 жовтня 2010 року, виходив виключно з того, що непред'явлення відповідачем оригіналу оскаржуваного договору для проведення експертизи свідчить про нібито ухилення останнього від проведення експертного дослідження, що, на думку суду з посиланням на вимоги статті 109 ЦПК України, є достатнім для визнання договору недійсним.
Жодних інших висновків щодо матеріальних та правових підстав задоволення позову оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить. Судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки ні підставам заявлених позивачем вимог, ні доводам відповідача, наданим на їх спростування.
Як вбачається із наданих самим позивачем документів, акт приймання передачі майнових прав між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу майнових прав від 16 жовтня 2010 року, був підписаний лише через рік - 29 грудня 2011 року.
Судом також не взято до уваги доводи відповідача щодо того, що факт укладення цього договору з ОСОБА_5 сам позивач заперечував під час розгляду цивільної справи № 367/372/18 та надавав докази в підтвердження цих своїх доводів.
Зазначене спростовує доводи позивача з приводу того, що саме укладений з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав є підробленим.
Вказує, що судом першої інстанції, всупереч положенням статті 263 ЦПК України, зроблено посилання на докази, які сторонами не надавались, про витребування яких не заявлялось і які в судовому засіданні не досліджувались.
Так, відповідачем 23 червня 2023 року заявлено клопотання про витребування з Ірпінського міського суду Київської області належним чином засвідченої копії апеляційної скарги ТОВ «Аверс-Сіті» від 20 червня 2018 року та долученої до неї копії довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 03 травня 2018 року № 1/03-05-18, які містяться у матеріалах цивільної справи № 367/372/18 за позовом ОСОБА_1 то ТОВ «Аверс-Сіті» про розірвання договору, стягнення збитків та штрафу.
Судом першої інстанції було витребувано з архіву вищевказану цивільну справу, але замість дослідження зазначених у клопотанні відповідача документів, суд послався на рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 38202884 за заявою ОСОБА_1 , про витребовування та дослідження якого жодна із сторін не заявляла.
Зазначає, що позивач, заявляючи про те, що товариство, як юридична особа, не укладало та не підписувало оскаржуваний договір, не надало належних доказів на підтвердження цього факту, зокрема: дані бухгалтерського та фінансового обліку, результати внутрішніх перевірок при зміні керівництва, акти перевірок податкової тощо.
Факт отримання позивачем від ОСОБА_1 коштів у розмірі 211 000 грн за цим нібито «підробленим» договором ще у 2010 році і обставини отримання ним цих коштів неодноразово встановлювалися судами під час розгляду інших цивільних справ за участю сторін (під час розгляду цивільних справ № 367/791/15-ц, 367/6097/16-ц, 367/372/18).
Тобто упродовж майже 10 років ТОВ «Аверс-Сіті» користувалося грошовими коштами ОСОБА_1 , проте товариством ці кошти як безпідставно отримані не поверталися, жодних дій, спрямованих на з'ясування підстав їх надходження, так само як і повернення відповідачу, товариством не вживалося.
Така поведінка позивача у розумінні правових позицій Верховного Суду потребує застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Дії ТОВ «Аверс-Сіті», який 25 жовтня 2010 року уклав оскаржуваний договір, отримав від відповідача на виконання його умов 211 000 грн, користувався ними упродовж майже 10 років, а потім звернувся з позовом про визнання цього договору недійсним, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
Загалом рішення суду про задоволення позову ґрунтується виключно на тій обставині, що відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості надати для проведення судової експертизи оригінал оскаржуваного договору.
Судом не враховано, що саме за зверненнями ОСОБА_1 обставини укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу майнових прав від 25 жовтня 2010 року, укладеного між сторонами, були предметом неодноразового судового розгляду
Вказує, що жодним нормативним актом не передбачений обов'язок фізичної особи зберігати майже 15 років договір, який вже розірваний судовим рішенням, що набуло законної сили та виконано у встановленому законом порядку, і до того ж досліджувався неодноразово судами різних інстанцій.
Судом першої інстанції безпідставно визнано поважними причини пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Оскаржуваний правочин був укладений між сторонами 25 жовтня 2010 року, тобто майже 15 років тому.
Позивачем зазначено, що про його укладення ТОВ «Аверс-Сіті» дізналося 18 лютого 2015 року під час розгляду Ірпінським міським судом Київської області справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності. А тому, на думку позивача, саме з цього часу для ТОВ «Аверс-Сіті» розпочався перебіг строку позовної давності.
Позивачем в якості причин поважності пропуску строку позовної даності зазначено на зміни у керівництві ТОВ «Аверс-Сіті», які відбулись у 2012 році, з посиланням на розпочате з цього приводу досудове розслідування.
Водночас зазначені доводи неможливо розглядати в якості поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного у 2010 році, оскільки ці події відбулись у 2012 році, тоді як позивач зазначає, що дізнався про оскаржуваний правочин 18 лютого 2015 року.
До того ж, у наданому в якості підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності повідомленні Ірпінського відділу ГУ МВС України в Київській області про початок досудового розслідування зазначається, що його зареєстровано за фактами не передавання новому керівництву ТОВ «Аверс-Сіті» його попередніми керівниками документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аверс-Сіті» з товариствами «Міксбуд» та «Будівельна компанія «Стандарт С».
Проте судом не встановлено, яке відношення мають господарські відносини ТОВ «Аверс-Сіті» з вказаними господарюючими суб'єктами до відносин позивача з ОСОБА_1 .
Крім того, починаючи з 08 лютого 2015 року - дати, коли позивач нібито дізнався про існування оскаржуваного договору, і до звернення з даним позовом, Ірпінським міським судом за участю цих же самих сторін - ТОВ «Аверс-сіті» та ОСОБА_1 вже було розглянуто 3 цивільні справи - № 367/791/15-ц , № 367/6097/16-ц, № 367/372/18, у яких досліджувались в тому числі питання виконання оскаржуваного договору, але в жодній з цих справ ТОВ «Аверс-Сіті» не посилалось на недійсність цього договору, не заявляло зустрічні вимоги про визнання його недійсним, так само як і не зверталося з окремим позовом з вимогами про це.
Про укладення оскаржуваного договору ТОВ «Аверс-Сіті» мало можливість дізнатися ще у 2010 році після укладення оскаржуваного договору, оскільки саме у цей час ОСОБА_1 було виконано свої обов'язки за цим договором - останнім було сплачено ТОВ «Аверс-Сіті» передбачену його умовами вартість майнових прав у розмірі 211 000 грн.
Щодо стягнутих витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати не підлягають стягненню, оскільки відсутні належні докази, які свідчать про досягнення домовленості між позивачем та адвокатом щодо оплати наданої у цій справі правничої допомоги.
Окрім того, стягнуті додатковим рішенням судові витрати є неспівмірними із складністю даної справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на їх надання, ціною справи та значенням справи для сторін.
Від представника ТОВ «Аверс-Сіті» - адвоката Васюка М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Губська А.В. надіслала через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 01 жовтня 2025 року о 11:00 год., у якому вона посилається на те, що у цей день не може бути присутньою у судовому засіданні, оскільки буде перебувати за межами міста Києва у зв'язку із сімейними обставинами.
Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд враховує таке.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Губської А.В. у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Представник ТОВ «Аверс-Сіті» - адвокат Васюк М.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку про таке.
25 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 укладений договір № 1/394_ИП купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 92-95 т. 1).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) зазначено, що: «Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним)».
В силу статі 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальними вимогами чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята та шоста статті 203 ЦК України) .
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина 2 статті 95 ЦПК України).
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина 4 статті 81 ЦПК України).
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі.
Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.
Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18).
ТОВ «Аверс-Сіті» у своєму позові просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що посадова особа ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувала оспорюваний договір; печатка ТОВ «Аверс-Сіті», яка міститься в договорі не є печаткою ТОВ «Аверс-Сіті», яка використовується (використовувалася) останнім у своїй господарській діяльності; договір купівлі-продажу майнових прав складений (виготовлений) набагато пізніше, ніж він датований, а виконані підписи сторін не відповідають даті укладення договору.
У справі, що переглядається, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 вересня 2023 року призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1. Чи виконано підпис ОСОБА_4 у договорі купівлі-продажу майнових прав №1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року у той час, яким датований договір?
2. Чи виконано підпис ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року у той час, яким датований договір?
3. Чи нанесений відтиск печатки ТОВ «Аверс-Сіті» у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року у той час, яким датований договір?
4. Чи нанесений відтиск печатки ТОВ «Аверс-Сіті» у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, печаткою ТОВ «Аверс-Сіті»?
5. У який період часу було виготовлено текст у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010?
Оплату за проведення експертизи покладено на ТОВ «Аверс-Сіті».
Зобов'язано ОСОБА_1 надати в розпорядження експерта оригінал договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року. У разі неможливості отримання оригіналів документів, експертне дослідження проводити експертам за копією документів.
Листом заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуто матеріалів справи у зв'язку з відсутністю оригіналу досліджуваного документа та неможливістю проведення експертизи у зв'язку з цим (а.с. 165 т. 3).
Суд першої інстанції при задоволенні позову вважав, що ОСОБА_1 ухилився від проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, без дослідження оригіналу оспорюваного договору - проведення експертизи неможливо, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України та можливості визнання того факту, що посадова особа ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувала оспорюваний договір, що має наслідком його недійсність.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення факту ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц, від 10 травня 2022 року у справі №473/1343/18, від 20 вересня 2023 року у справі №585/972/22 та від 06 листопада 2024 року у справі № 334/6732/21.
Перевіряючи наявність факту вчинення ОСОБА_1 умисних дій щодо ухилення від подання експертам оспорюваного договору, як обов'язкової умови для застосування спеціальної процесуальної санкції, встановленої статтею 109 ЦПК України, апеляційний суд враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 4.1 оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 , передбачено, що вартість майнових прав на об'єкт нерухомості розміром 110,59 кв.м, що передається продавцем покупцеві за цим договором становить 211 000 грн у тому числі ПДВ (а.с. 83 т. 1).
Пунктом 4.2 цього договору визначено, що покупець здійснює розрахунок за цим договором 2 11 000 грн у термін до 25 жовтня 2010 року.
Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Аверс-Сіті» 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 , ТОВ «Аверс-Сіті» повідомило про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року (об'єкти нерухомості - квартири АДРЕСА_1 ). Вимог майнового (грошового) характеру ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 не має (а.с. 96 т. 1).
З 2015 по 2018 рік розглядалися судові спори, ініційовані ОСОБА_1 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав від 25 жовтня 2010 року.
Так, у січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності на майнові права на квартири АДРЕСА_1 (справа № 367/791/15-ц) (а.с. 52-58 т. 1).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року у справі № 367/791/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с. 55-58 т. 1).
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» про зобов'язання ТОВ «Аверс-Сіті» не чинити перешкоди ОСОБА_1 у реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_1 , а саме надати ОСОБА_1 технічні паспорти на квартири та інші документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру згідно із переліком, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (справа № 367/6097/16-ц).
Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2017 року у справі № 367/6097/16-ц скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2017 року та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено (а.с. 60-64 т. 1).
У 2018 році ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 (справа № 367/372/18).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року.
Стягнуто з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 211 000 грн та штраф у розмірі 211 000 грн (а.с. 66-74 т. 1).
Постановою Верховного Суду від 02 липня 2020 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін.
Зі змісту указаної постанови Верховного Суду вбачається, що ТОВ «Аверс-Сіті» у своїй касаційній скарзі посилалося на те, що ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами виконання ним умов договору щодо здійснення розрахунку за цим договором.
Підставою для розірвання судом договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року стало істотного порушення його умов ТОВ «Аверс-Сіті».
Таким чином, обставини укладення та виконання сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав від 25 жовтня 2010 року, укладеного між сторонами, були предметом неодноразового судового розгляду.
Зі змісту судових рішень у вказаних справах вбачається, що ТОВ «Аверс-Сіті» не тільки не заявлялося зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року, а і у своїх відзивах не заперечувався факт укладення цього договору, факт його підпису посадовою особою ТОВ «Аверс-Сіті», проставлення на ньому печатки ТОВ «Аверс-Сіті».
При цьому, під час розгляду цієї справи судами встановлено, що факт повної оплати ОСОБА_1 вартості майнових прав на квартири за договором купівлі-продажу майнових прав № 220/264/1_ИП, та договором купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП підтверджується довідкою про оплату повної їх вартості від 29 жовтня 2010 року, виданою відповідачем.
ТОВ «Аверс-Сіті» в трьох попередніх судових справах (№ 367/6097/16-ц, № 367/372/18, № 367/791/15-ц) не заперечувало факт укладення цього договору, а посилалося на неналежне виконання умов договору ОСОБА_1 .
Однак у справі, що переглядається зараз в апеляційному порядку (справа № 757/37148/18-ц) заперечує факт підписання договору посадовою особою ТОВ «Аверс-Сіті» та проставлення на ньому печатки ТОВ «Аверс-Сіті».
Враховуючи, що ТОВ «Аверс-Сіті» в трьох попередніх судових справах (№ 367/6097/16-ц, № 367/372/18, № 367/791/15-ц) не заперечувало факт укладення цього договору; заявляючи у межах справи № 757/37148/18-ц клопотання про призначення експертизи не надало самостійно оригінал оспорюваного договору; безпідставно переклало обов'язок щодо його надання на ОСОБА_1 , який з урахуванням того, що на час порушення питання про призначення такої експертизи оспорюваний договір вже було розірвано за рішенням суду, не мав обов'язку щодо збереження свого екземпляру договору, - апеляційний суд вважає, така поведінка позивача указує на очевидну недобросовісність дій з його сторони.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.
Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).
Указаним обставинам, наявним у матеріалах справи судовим рішенням та очевидно недобросовісній поведінці позивача судом першої інстанції не надано жодної оцінки.
Встановлені у цій справі обставини свідчать про недоведеність наявності умислу в діях ОСОБА_1 щодо ненадання експертам оригіналу оспорюваного договору, а тому апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування спеціальної процесуальної санкції, встановленої статтею 109 ЦПК України, та визнання встановленим факту того, що підпис представника ТОВ «Аверс-Сіті» в оспорюваному, відтиск печатки ТОВ «Аверс-Сіті», текст у договорі купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25 жовтня 2010 року виконані не у той час, яким датований договір.
Враховуючи викладене, обставини, на які посилається позивач як на підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судом не вирішується заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губської А.В. необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, то додаткове рішення також слід скасувати.
Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губської Алли Володимирівни задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2024 року скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 24 листопада 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська