27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/15227/25
адміністративне провадження №К/990/43553/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко Ірини Богданівни
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року
у справі №420/15227/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України ) та просив суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених за період з 12 березня 2023 року по 19 травня 2023 року, залишено без розгляду. В іншій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмолено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко Ірини Богданівни на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №420/15227/25.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про уточнення касаційної скарги, в якій підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду, а саме з питань хто саме має провести остаточний розрахунок з військовослужбовцем за всі періоди служби у разі звільнення, якщо мали місце служба в різних військових частинах одного військового формування.
Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судами попередніх інстанцій неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв'язку з посиланням на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Отже, скаржником недоведена наявність підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Також, підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає, пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема:
1)суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 4 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України як підставу касаційного оскарження судових рішень.
Водночас Верховний Суд зазначає, що скаржник оскаржує постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, якою частину позовних вимог залишено без розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги у частині, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо неправильного визначення дати подання адміністративного позову, що, на його думку, призвело до помилкового висновку про пропуск строку звернення до суду.
Також, в уточненій касаційній скарзі представник позивача підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України, в обґрунтування якої зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив дату звернення до суду на підставі недопустимого доказу.
Отже, оскільки, предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою частину позовних вимог залишено позов без розгляду то Суд вбачає наявність підстав касаційного перегляду оскаржуваної постанови в частині залишення позовних вимог без розгляду, у зв'язку з посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №420/15227/25 у спрощеному позовному провадженні.
Враховуючи, що ця справа віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами, Верховного Суду приходить до висновку про наявність в даному випадку обставин, що можуть мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренко Ірини Богданівни на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №420/15227/25.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/15227/25.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
І.В. Желєзний
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду