27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/545/25
адміністративне провадження №П/990/545/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,
09 листопада 2025 року позивач сформувала у системі «Електронний суд» позовну заяву, в якій просить Верховний Суд, як суд першої інстанції:
- скасувати пункт 9 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 «Про призначення тестування когнітивних здібностей у межах кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині: «у кількості не більше: 2 800 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого господарського суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого господарського суду.
У разі якщо двоє і більше кандидатів на посаду судді та суддів отримали однаковий найнижчий прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, до четвертого етапу допускаються всі такі кандидати на посаду судді та судді»;
- визнати протиправними дії ВККС України щодо не допуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання з господарської спеціалізації, за якою в другому етапі кваліфікаційного іспиту мною набрано прохідний бал та середньо допустимий бал тестування щодо когнітивних здібностей, встановлений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 55 відсотків максимально можливого бала, або 33 бали, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання з господарської спеціалізації, за якою в другому етапі кваліфікаційного іспиту мною набрано прохідний бал та середньо допустимий бал тестування щодо когнітивних здібностей, встановлений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 55 відсотків максимально можливого бала, або 33 бали, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказала про те, що про порушення свого права дізналася лише 19 жовтня 2025 року - коли ВККС прийняла рішення №173/зп-25 «Про затвердження кодованих та декодованих результатів когнітивних здібностей та про призначення четвертого етапу кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині, що стосується її прав. Відповідно, в межах місячного строку (а саме 19 жовтня 2025 року) вперше звернулася до суду з вимогою про його скасування. У період з 19 жовтня по 08 листопада 2025 року позовна заява перебувала на розгляді в суді, що унеможливлювало повторне звернення з цим позовом раніше.
При цьому ОСОБА_1 наполягала на тому, що після прийняття Комісією оскаржуваного рішення від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 не могла уяснити (дізнатися) про реальне порушення своїх прав. Вважає, що зазначене рішення застосовано до неї саме 19 вересня 2025 року, і сутність порушеного права, на захист якого пред'явлено цей позов, полягає у недопуску до четвертого етапу - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду. Тобто як після прийняття рішення від 27 серпня 2025 року №162/зп-25, так і безпосередньо після складення кваліфікаційного іспиту, вона не могла спрогнозувати, що рішенням ВККС від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 її не буде допущено до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду - виконання практичного завдання з господарської спеціалізації, і, як наслідок, вказані події (прийняття рішення 27 серпня 2025 року та обізнаність про результат кваліфікаційного іспиту) не могли спонукати до активних дій, направлених на захист свого права у спосіб, обраний у поданому позові, оскільки реальне порушення права відбулося після 19 вересня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
Копію ухвали Верховного Суду від 13 листопада 2025 року надіслано ОСОБА_1 в її електронний кабінет через підсистему «Електронний суд» та відповідно до довідки, складеної відповідальним працівником, документ в електронному вигляді «ст. 169 КАС_ Ухвала про залишення позовної заяви без руху» було доставлено до електронного кабінету 14 листопада 2025 року о 03:06.
23 листопада 2025 року позивач на виконання вимог ухвали суду сформувала в системі «Електронний суд» заяву про поновлення процесуального строку, в якій просила поновити строк звернення до суду та визнати причини його пропуску поважними. Така заява зареєстрована канцелярією Верховного Суду 24 листопада 2025 року.
У такій заяві позивач звертає увагу на те, що у поданому нею клопотанні про поновлення строку звернення до суду вказано поважні причини його пропуску. Зокрема, що фактично про порушення свого права вона дізналась лише 19 вересня 2025 року - з моменту ухвалення ВККС рішення №173/зп-25 - зі змісту якого довідалась, що внаслідок запровадженого Комісією квотного підходу відбулося реальне обмеження (недопуск) права на участь у наступному етапі кваліфікаційного іспиту.
З огляду на наведені причини та докази, які підтверджують їх об'єктивність, а також беручи до уваги обмеженість можливостей для всебічної перевірки поважності причин пропуску строку на стадії відкриття провадження, вважає, що подані обставини та підтвердні матеріали не дають підстав сумніватися в їх поважності. За таких обставин просить поновити строк звернення до суду.
Також звернула увагу на те, що у справі № 990/473/25 за аналогічних підстав та предмета позову колегія суддів Верховного Суду поновила строк звернення до суду та відкрила позовне провадження.
Вказує на послідовність позицій Верховного Суду, яка свідчить про те, що для забезпечення ефективного доступу до правосуддя важливо враховувати фактичний момент, коли особа дізнається про порушення свого права, а не лише дату формального ухвалення оскаржуваного рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що формальні строки не повинні перешкоджати реалізації права на звернення до суду, оскільки головним критерієм є можливість особи реально захистити свої права та законні інтереси. Таким чином, процесуальні строки не повинні слугувати бар'єром, що обмежує доступ до правосуддя, і їхнє поновлення є необхідним у випадках, коли пропуск строку відбувся з поважних та об'єктивних причин.
Позивач вважає, що Верховний Суд і судді в цілому повинні діяти послідовно та злагоджено, забезпечуючи єдність правозастосування. Різні рішення у подібних справах, ухвалені окремими колегіями або суддями, створюють правову невизначеність та ускладнюють реалізацію права на доступ до правосуддя. Особливо це стосується Верховного Суду, позиція якого має слугувати орієнтиром для нижчих інстанцій та забезпечувати стабільність судової практики. Забезпечення такої послідовності є ключовим для довіри до правової системи та справедливого захисту прав учасників судочинства.
Надаючи оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску строку, колегія суддів виходить з такого.
Верховний Суд в ухвалі від 13 листопада 2025 року роз'яснив скаржникові, що початок відліку строку звернення до суду пов'язується з моментом, коли позивач дізнався або мала дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з моментом, коли позивач усвідомила, що відповідне рішення порушує її права.
У своїй практиці Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Доводи позивача про необхідність обчислення строку звернення до суду з 19 вересня 2025 року - дня, коли оскаржуване рішення ВККС від 27 серпня 2025 року №162/зп-25 було фактично реалізовано шляхом затвердження переліку учасників добору, допущених до наступного етапу, визнано Судом помилковими з огляду на те, що таке рішення розміщено в мережі Інтернет на офіційному вебсайті Комісії 27 серпня 2025 року і саме з цього дня позивач, як учасник процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, мала змогу оцінити вплив наслідків такого рішення на її суб'єктивні права та інтереси, а також ухвалити рішення про його оскарження в судовому порядку, якщо вона вважала, що спосіб, в який Комісія визначила прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, є порушенням її прав.
Слід врахувати те, що добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1 800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах було оголошено рішенням Комісії від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24. Подавши документи для участі в доборі і отримавши рішення ВККС про відповідний допуск, ОСОБА_1 набула статус учасника добору (кандидата на посаду судді), відповідно, стала учасником правовідносин, пов'язаних із цим, в тому числі й особою, на права та інтереси якої впливає будь-яке рішення ВККС, яке стосується процедури (правил) проведення добору, оскільки фактично такі рішення керують поведінкою учасників добору, визначаючи її.
Право на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВККС у такій процедурі набув будь-який учасник добору, а датою виникнення такого права є прийняття Комісією рішення, яке відповідна особа вважає таким, що порушує її права, свободи та/або інтереси. Реалізація ж такого права має бути здійснена у строк, встановлений частиною восьмою статті 122 КАС України. Виключно, наявність поважних причин пропуску такого строку може бути підставою для його поновлення відповідно до статті 121 КАС України.
Отже, прийняття ВККС рішення, яке встановило правила, що підлягають застосуванню до усіх учасників певного добору, зумовлює застосування цих правил з моменту прийняття такого рішення, а не з моменту, коли відповідне положення реалізували до конкретної особи. Тобто, таке рішення починає діяти з моменту його прийняття, а тому саме з цього часу і належить обчислювати строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач не заперечує, що оскаржуване рішення ВККС було ухвалено 27 серпня 2025 року і від цієї дати мав би вестися відлік строку оскарження, у той же час вважає початок такого відліку лише формальним, а фактично про порушення свого права дізналася лише 19 вересня 2025 року. Вважає, що саме зі змісту рішення Комісії № 173/зп-25 довідалася про те, що внаслідок запровадженого відповідачем квотного підходу відбулося реальне обмеження (недопуск) її права на участь у наступному етапі кваліфікаційного іспиту.
Вважає, що після прийняття ВККСУ рішення від 27 серпня 2025 року № 162/зп-25 не могла уяснити (дізнатися) про реальне порушення своїх прав, оскільки зазначене рішення застосовано до неї саме 19 вересня 2025 року - не було допущено до четвертого етапу (виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
Проте Верховний Суд вважає, що такі доводи позивача пов'язані з особистим суб'єктивним сприйняттям рішень ВККС, які, однак, не свідчать про наявність об'єктивних обставин, які можуть бути оцінені як поважні причини пропуску строку звернення до суду. Дата 19 вересня 2025 року, фактично, є датою, з якої участь ОСОБА_1 в процедурі добору є припиненою, однак, не є датою, з якої вона дізнався або повинна була дізнатися про стверджуване нею порушення ВККС.
Обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду причинами, які не пов'язані з наявністю об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії, не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для його поновлення.
Рішеннями Комісії від 12 травня 2025 року № 105/зп-25 (зі змінами) та від 27 серпня 2025 року № 162/зп-25 визначено прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту (тестування когнітивних здібностей) з урахуванням того, що до четвертого етапу допускаються учасники, які набрали бал, не нижче 55 відсотків від максимально можливого бала, у кількості не більше: 2 800 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого господарського суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого господарського суду.
Відповідно, ОСОБА_1 була обізнана про умови добору, встановлені Комісією, в тому числі і про прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту та кількість учасників, які допускаються до наступного етапу, проте його не оскаржувала до ухвалення Комісії рішення від 19 вересня 2025 року №173/25-зп.
У своїй заяві від 23 листопада 2025 року позивач звернула увагу на ухвалу Верховного Суду про поновлення строку звернення та відкриття провадження у справі №990/473/25, а також на необхідність діяти послідовно у забезпеченні правозастосування.
З цього приводу слід звернути увагу на те, що в ухвалі Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 990/473/25, вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, також вказано на обмеженість строку, в рамках якого на стадії відкриття позовного провадження можна достеменно перевірити поважність його пропуску. Воднораз колегія суддів нагадала, що відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд може залишити позовну заяву без розгляду.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
При вирішенні питання поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду, Судом не встановлено сукупності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами.
Таким чином, за об'єктивним критерієм обставини, на які посилається позивач в обґрунтування недотримання нею строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені мотиви, підстави, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не є поважними, а тому подана нею позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 123, 169, 248, 266, 295 КАС України, Суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.Г. Загороднюк
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов