27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №360/623/21
адміністративне провадження № К/990/42999/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 (суддя-доповідач Геращенко І.В., судді: Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В.),
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Луганської обласної прокуратури (далі - відповідач-3), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 24.11.2020 №81 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язки керівника Луганської обласної прокуратури від 28.12.2020 №2055к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.12.2020;
- поновити ОСОБА_1 в структурі Луганської обласної прокуратури з 31.12.2020 на посаді прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої (окружної) прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді прокурора в органах Луганської обласної прокуратури;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.12.2020 до моменту фактичного поновлення на роботі.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 24.11.2020 №81 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 .
2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської обласної прокуратури від 28.12.2020 №2055к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 31.12.2020.
2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 29.12.2020.
2.4. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2020 по 18.06.2021 у сумі 138543 гривні 80 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
4. ОСОБА_1 17.07.2025 подала до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 за виключними обставинами.
5. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 відмовлено, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 залишено в силі.
6. Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 та направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 8, 55, 58, 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 та порушив вимоги частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу, надавши привілеї органу прокуратури і обмежив права позивача, не прийнявши до розгляду її доводи, зазначені в заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, не надавши їм юридичної оцінки.
7.1. На переконання позивача, визнання Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 неконституційним пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на підставі якого було звільнено позивача з посади в органах прокуратури, підтверджує юридичні гарантії щодо незалежності прокурора та виключні підстави його звільнення, а тому ОСОБА_1 має право на поновлення на посаді та скасування наказу про звільнення.
7.2. У контексті питання зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів позивач звернув увагу на офіційне тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України, викладене в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99. З огляду на зазначене Рішення, на думку позивача, суд не може не взяти до уваги Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024.
8. Ухвалою від 04.11.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
9. До Верховного Суду від Луганської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-3 просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 залишити без змін. Представник Луганської обласної прокуратури зазначив, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Ураховуючи, що ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.12.2020, а тому рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, які виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
10. До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-1, зокрема, зазначив, що процедура атестації не є формою юридичної відповідальності у розумінні Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ. У зв'язку з цим посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 у справі № 1-7/99, відповідно до якого положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків їх пом'якшення або скасування відповідальності особи, не спростовує правильність висновків суду апеляційної інстанції, зроблених під час розгляду справи.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
12. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
13. Згідно із пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
14. Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
15. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).
16. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, підставою звернення із заявою про перегляд постанови у справі №360/623/21 за виключними обставинами позивачка зазначила, що прийняття Конституційним Судом України Рішення від 18.12.2024 у справі №11-р(II)/2024, яким визнано неконституційними положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на підставі якого її було звільнено з посади. З урахуванням правових висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024, ОСОБА_1 вважала, що її звільнення було незаконним, а тому постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 має бути скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
17. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив, що в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, не може вважатись невиконаним, оскільки таке рішення не передбачає примусового виконання. Оскільки позивачка фактично просить переглянути за виключними обставинами судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то, враховуючи правовий висновок Верховного Суду у справі №808/1628/18, постанова суду апеляційної інстанції від 23.02.2023 не передбачає механізму примусового виконання.
17.1. Також суд апеляційної інстанції вказав, що рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Отже, рішення Конституційного суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 застосовується з 18.05.2025 та не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до цієї дати.
18. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про таке.
20. Питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду.
21. Так, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Об'єднана палата) в постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18 висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання, тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
22. Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підтримана Об'єднаною палатою в ухвалах від 21.12.2022 у справі №140/2217/19 та від 22.12.2022 у справі №805/1312/16-а, в яких вирішувалося питання можливості відступу від висновку щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, викладеного у постанові об'єднаної палати від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.
23. Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах №620/4397/20 (ухвала від 11.05.2023), №280/7188/20 (ухвала від 23.09.2024), №340/2428/20 (ухвала від 17.12.2024), №420/4490/20 (ухвала від 24.02.2025) та ін.
24. Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
25. Водночас у частині першій статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
26. Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави для висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
27. Таким чином, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі №11-р(II)/2024 не поширюється на спірні правовідносини у справі №360/623/21, оскільки такі виникли та закінчилися до ухвалення цього Рішення.
28. Покликання позивачки на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 в контексті того, що скасування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» має зворотню дію в часі, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки наведене в зазначеному Рішенні тлумачення статті 58 Конституції України стосується лише випадків, коли закон пом'якшує або скасовує юридичну відповідальність фізичної особи. Натомість скасований пункт Закону України «Про прокуратуру» не містив норм про юридичну відповідальність, а тому правило про зворотну дію законів у цьому випадку не застосовується.
29. За таких обставин Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перегляду постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, та, як наслідок, відмову в задоволенні такої заяви позивачки.
30. Міркування і твердження позивачки в касаційній скарзі не спростовують правильності такого висновку, викладеного в оскарженому судовому рішенню.
31. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
32. Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов