26 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1443/25 пров. № А/857/29191/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю представників:
позивача- ОСОБА_1
відповідача- Куриляк М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль) у справі №500/1443/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
14.03.2025 позивач ( ОСОБА_2 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Тернопільській області № 487 від 25.02.2025 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Тернопільській області № 59 о/с від 26.02.2025 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області з 27.02.2025; стягнути з ГУНП в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.02.2025 по день фактичного поновлення на роботі, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.
Позов обґрунтовує тим, що позивач обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області у званні капітана поліції з вислугою понад 15 років. Вказує, що 27.02.2025 його ознайомлено з наказом № 59 о/с від 26.02.2025, яким позивача звільнено зі служби з 26.02.2025 на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (Закон №580-VIII). Підставою його видачі є наказ № 487 від 25.02.2025 про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку, який одночасно вручено з наказом про звільнення. Позивач зазначає, що про факт проведення службового розслідування стосовно нього ніхто не повідомляв, пояснень у нього не відбирали, а про його існування він дізнався лише після отримання зазначених наказів. Через це вважає, що відповідачем порушено процедуру службового розслідування. Підставою для накладення дисциплінарного стягнення стало службове розслідування, ініційоване доповідною запискою у зв'язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62024000000000172 від 22.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (КК України, закінчений замах на шахрайство у великих розмірах). Станом на 12.03.2025 обвинувальний вирок у цій справі відсутній, а справа не передана до суду. Ще підставою позову вказано такі обставини: з моменту подання доповідної записки 20.02.2025 до видання наказу № 4137 від 25.02.2025 минуло лише 5 календарних днів, що свідчить про формальний і поверхневий характер службового розслідування; висновки розслідування дублюють матеріали кримінального провадження, не додаючи жодних самостійних доказів порушення ОСОБА_2 службових обов'язків; оскаржуваний наказ № 487 містить посилання на порушення позивачем пунктів 1, 2, 7, 8, 12 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.11.2016 № 1576/29706, проте конкретних дій, що підтверджують порушення цих норм у наказі не наведено, лише загальні твердження про «дискредитацію звання поліцейського»; наказ № 487 не містить конкретного опису дій ОСОБА_2 , а лише перелічує нормативні акти та містить посилання на матеріали кримінального провадження. В наказі № 487 воєнний стан зазначений як обтяжуюча обставина, проте стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не скасовує конституційних гарантій, зокрема, презумпцію невинуватості чи процедурні права поліцейських, передбачені Дисциплінарним статутом. Крім того, позивач посилається на численну практику Верховного Суду у подібних спорах та вказує, що його звільнення є протиправним через формальність розслідування, відсутність самостійних доказів і порушення презумпції невинуватості.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що відмова позивача від надання пояснень свідчить про його нещирість чи відсутність аргументів. Позивач у вступному слові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях чітко зазначив, що відмова була зумовлена розгубленістю після обшуків і відсутністю інформації про обвинувачення. Свідчення ОСОБА_3 підтверджують, що позивачу не надано переліку фактів чи документів, що досліджувала комісія. Суд проігнорував ці обставини, помилково тлумачивши статтю 63 Конституції України проти позивача, що суперечить рішенню КСУ від 20 квітня 2000 року № 4-рп/2000 та постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, де наголошено, що відмова від пояснень не є обтяжуючою обставиною, якщо процедура порушена. Разом з тим, суд безпідставно припустив, що відсторонення позивача від посади свідчить про його обізнаність із розслідуванням. Позивач у судовому засіданні 29 травня 2025 року пояснив, що дізнався про відсторонення від кадрової служби, але не про розслідування, а наказ № 441 йому не вручали. Свідчення ОСОБА_3 про показ фото наказу на телефоні підтверджують неналежне повідомлення. Суд не дослідив, чи було це повідомлення достатнім для реалізації права на захист, порушивши статтю 90 КАС України щодо оцінки доказів. Крім того, суд першої інстанції помилково погодився з відповідачем, що публікації на сайті « 20 хвилин Тернопіль» підтверджують репутаційні втрати. Позивач у відповіді на відзив та додаткових поясненнях наголосив, що ці статті не містять його прізвища, а лише посаду, і не підкріплені доказами впливу на довіру до поліції (скарги, статистика). Практика Верховного Суду вимагає встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та репутаційними втратами, чого суд не зробив. Також, суд не врахував формальність службового розслідування. Аналіз матеріалів, поданий позивачем, демонструє, що розслідування тривало лише п'ять днів (20-24 лютого 2025 року) і обмежилося запитом до ДБР та копіюванням матеріалів підозри. Жодних свідчень, рапортів чи документів, що підтверджують порушення внутрішнього розпорядку чи етичних норм, не зібрано. Позивач у вступному слові наголосив на цьому, але суд вважав п'ятиденний строк достатнім, посилаючись на статтю 26 Дисциплінарного статуту, що є помилковим, оскільки спрощення не скасовує обов'язку повноцінного з'ясування обставин.
22.08.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що вчинення одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Таким чином, поліцейський, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що капітан поліції ОСОБА_2 , будучи поліцейським та обіймаючи керівну посаду, під час повномасштабної війни замість служіння державі, протидії злочинності та розкриттю правопорушень розробив план по заволодінню чужим майном (грошима) шляхом обману та зловживання довірою, замість забезпечення належної роботи поліції в умовах воєнного стану, налаштування діалогу між правоохоронними органами і суспільством створив враження у громадян, що за грошову винагороду зможе вжити заходів щодо виготовлення документів та організації перетину державного кордону особою призовного віку, тим самим фактично дискредитував звання поліцейського, що може негативно вилинути на авторитет та імідж поліції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
04.09.2025 позивачем до суду подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що відзив відповідача на апеляційну скаргу не спростовує доводів апеляційної скарги, обмежуючись повторенням попередньої позиції без надання нових доказів чи аргументів. Його твердження про законність процедури, відсутність порушення презумпції невинуватості, репутаційні втрати та пропорційність звільнення є спекулятивними, не підкріплені доказами і суперечать законодавству та судовій практиці. Апеляційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки рішення суду першої інстанції порушує принципи законності, справедливості та обґрунтованості, передбачені статтею 2 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.02.2010 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в Національній поліції України, наказом ГУНП в Тернопільській області від 19.01.2021 №202 о/с позивача призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.
Наказом ГУНП в Тернопільській області від 20.02.2025 №441 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області; створено дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування; на час проведення службового розслідування ОСОБА_2 відсторонено від займаної ним посади.
У наказі зазначено, що 20.02.2025 до ГУНП в Тернопільській області надійшла доповідна записка начальника управління головної інспекції ГУНП в Тернопільській області підполковника поліції ОСОБА_4 про те, що відносно начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000172 від 22.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190 КК України. Встановлено, що працівниками Тернопільського управління ДВБ НП України та Головного слідчого управління Державного бюро розслідування задокументовано причетність капітана поліції ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення та 20.02.2025 в його службовому кабінеті проведено обшук.
За наслідками службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок, затверджений начальником ГУНП в Тернопільській області Зюбаненком Сергієм 25.02.2025.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що співробітниками Тернопільського управління ДВБ НП України та Головного слідчого управління Державного бюро розслідування, задокументовано причетність капітана поліції ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення. 20.02.2025 в службовому кабінеті, автомобілі та за місцем проживання капітана поліції ОСОБА_2 проведено обшуки. Цього ж дня капітана поліції ОСОБА_2 повідомлено про те, що він підозрюється у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною 4 статті 190 КК України.
З метою отримання копій процесуальних документів у кримінальному провадженні №62024000000000172 від 22.02.2024, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 від 20.02.2025, дисциплінарною комісією скеровано запит від 24.02.2024 № 29000-2025 до Головного слідчою управління Державного бюро розслідувань, на який 24.02.2025 отримано відповідь та запитувані копії процесуальних документів, зокрема, повідомлення про підозру.
Висновок службового розслідування містить інформацію з тексту повідомлення про підозру, яка зводиться до того, що у період з 21.02.2024 по 30.09.2024 ОСОБА_2 , обіймаючи посаду начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу ГУНП в Тернопільській області, будучи працівником правоохоронного органу, скористався тяжким суспільним становищем щодо законодавчого обмеження конституційних прав та свобод громадян України в частині заборони виїзду чоловікам віком від 18 до 60 років за межі території України на період дії воєнного стану, усвідомлюючи, що вчинення дій, пов'язаних з перетином особами державного кордону України не входить до його компетенції, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, знаходячись на території міста Кременець Тернопільської області, селища Вишнівець Кременецького району Тернопільської області та міста Тернопіль, вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме грошовими коштами в розмірі 10000 доларів США. У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.02.2024 ОСОБА_2 розробив злочинний план, що полягав у введені в оману ОСОБА_5 шляхом повідомлення недостовірної інформації про нібито вжиття заходів щодо підготовки документів та організації його переправлення через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США, й не маючи наміру вчиняти будь-які дії в інтересах ОСОБА_5 , планував заволодіти цими коштами. Діяв ОСОБА_2 через гр. ОСОБА_6 .
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру, дисциплінарна комісія звернула увагу на те, що капітан поліції ОСОБА_2 вчиняв протиправні дії в робочий час, порушуючи внутрішній розпорядок дня, а саме зустрічався з гр. ОСОБА_6 о 09 год. 45 хв. 13.03.2024 (середа), о 14 год. 00 хв. 16.05.2024 (четвер), о 14 год. 20 хв. 05.09.2024 (четвер), о 17 год. 00 хв. 10.09.2024 (вівторок), о 09 год. 45 хв. 13.09.2024 (п'ятниця) та о 12 год. 15 хв. 30.09.2024 (понеділок).
Згідно з наказом ГУНП в Тернопільській області від 27.05.2024 №1473 «Про внесення змін до наказу від 12.12.2023 №3339 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня в ГУНП в Тернопільській області та дотримання вимог пропускного режиму на період дії на території України воєнного стану», робочий день у понеділок, вівторок, середу четвер та п'ятницю розпочинається о 08:45 год., в суботу о 09:00 год., закінчується у понеділок, вівторок, середу, четвер о 18:45 год., в п'ятницю о 18:00 год. та в суботу о 13:00 год., із обідньою перервою в період з 13:00 год. по 14:00 год. Вихідним днем визначено неділю.
Ще у висновку службового розслідування зазначено про порушення позивачем пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, внутрішнього розпорядку поліцейських структурних, окремих територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Тернопільській області, затвердженого наказом ГУНП в Тернопільській області від 20.02.2024 № 467.
Такий висновок зроблений після аналізу відомостей ІКС ІПНП НП України, які свідчать про те, що капітан поліції ОСОБА_2 починаючи з 21.02.2024 та в подальшому під час зустрічей та спілкування з гр. ОСОБА_6 жодних заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, інформування правоохоронних органів та керівництва про можливе вчинення кримінального правопорушення не вжив, натомість продовжив підтримувати із останніми позаслужбові стосунки.
Ще дисциплінарною комісією в ході моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Також в ході службового розслідування встановлено, що інформація про можливе вчинення кримінального правопорушення поліцейським була розповсюджена в мережі Інтернет, зокрема на сайті « 20 хвилин Тернопіль» розміщено статті з назвою: «ДБР вручило підозру начальнику сектору реагування патрульної поліції Кременець.
Описані дії негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підривають авторитет Національної поліції України серед населення та довіру громадян до поліцейських, дискредитують поліцейського, оскільки служба в Національній поліції, пов'язана насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Поліцейський, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Враховуючи наведене, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за замах на шахрайство та висвітлення цієї події у засобах масової інформації - призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме капітан поліції ОСОБА_2 свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог законодавства.
Ще у висновку службового розслідування зазначено, що будучи опитаним стосовно обставин події, капітан поліції ОСОБА_2 на підставі статті 63 Конституції України відмовився від надання будь-яких пояснень, що свідчить про нещирість, відсутність усвідомлення та визнання своєї провини, а також відсутність аргументів у своє виправдання.
Також у висновку звернуто увагу на те, що дисциплінарна комісія, надаючи оцінку фактам порушень капітаном поліції ОСОБА_2 службової дисципліни, не встановлює фактів скоєння ним кримінальних правопорушень, оскільки це не належить до її повноважень. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Дисциплінарна комісія вбачала склад дисциплінарного проступку капітана поліції ОСОБА_2 у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування останнім вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, що призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, враховуючи висвітлення даної події в мережі «Інтернет», порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції України. Наявність факту притягнення чи непритягнення капітана поліції ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не має ключового (вирішального) значення і не спростовує факту вчинення ним дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 висновку службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, підпунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського, затвердженої частиною першою статті 64 Закону №580-VIII, статей 37, 38, 39 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 7, 8, 12 частини 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 за № 1576/29706, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 223/33 194, Вимог внутрішнього розпорядку дня поліцейських структурних, окремих територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, затвердженого наказом ГУНП в Тернопільській області від 27.05.2024 №1473, зобов'язання поліцейського щодо дотримання законності та службової дисципліни, затвердженого наказом ГУНП в Тернопільській області від 21.05.2024 №1433, а також вимог підпункту 7 пункту 1 Доручення ГУНП в Тернопільській області від 10.01.2025 №3734-2025 до начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_2 рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Ці ж обставини викладені у наказі ГУНП в Тернопільській області від 25.02.2025 № 487 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (без зазначення змісту повідомлення про підозру), відповідно до пункту 1 якого за вчинення дисциплінарного проступку до начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Тернопільській області від 26.02.2025 № 59 о/с області капітана поліції ОСОБА_2 , начальника сектору реагування патрульної поліції Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України “Про Національну поліцію».
Позивач вважає, що накази ГУНП в Тернопільській області від 25.02.2025 № 487 та від 26.02.2025 № 59 о/с про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції є протиправними, а тому звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» Дисциплінарним статутом органів Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом №580-VIII.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 64 Закону №580-VIII встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у таких випадках: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частиною першою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, є Дисциплінарний статут. За змістом преамбули Дисциплінарного статуту дія останнього поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, серед іншого: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків, недотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, наказів Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а так само у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що регламентовано статтею 18 Дисциплінарного статуту. Відповідно до цієї норми під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Законом № 2123-IX від 15.03.2022 Дисциплінарний статут доповнено розділом V щодо особливостей проведення службового розслідування в період дії воєнного стану (статті 26-31).
Стаття 26 цього розділу визначає, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
За змістом статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Відповідно до статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (Порядок №893), та конкретизує процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, визначає права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу II Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
Згідно з пунктами 4, 13, 14 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування. Усні пояснення можуть фіксуватися особою, яка проводить службове розслідування, у тому числі за допомогою технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, засобів фото- і відеозапису з подальшим накладанням на файл електронного цифрового підпису. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Отже, в ході службового розслідування з'ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надати пояснення щодо обставини, з приводу яких воно призначене, а так само відмовитися від надання пояснень. Проте у будь-якому випадку такій особі має бути запропоновано надати пояснення, а відмова має бути зафіксована у письмовій формі.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Наказ про призначення службового розслідування прийнятий після надходження 20.02.2025 інформації про здійснення до судового розслідування відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 62024000000000172 від 22.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 190 КК України, документування причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, проведення 20.02.2025 працівниками Тернопільського ДВБ НП України та слідчого управління Державного бюро розслідування обшуків у службовому кабінеті Юрика А.А.
Апелянт не заперечує проти наявності підстав для проведення службового розслідування, проте не погоджується з висновком, прийнятим за його результатами, а також вказує на недотримання процедури його проведення в частині не повідомлення його про початок службового розслідування, не ознайомлення з матеріалами та ненадання можливості надати пояснення.
Апеляційний суд вказує, що з наказом ГУНП в Тернопільській області від 20.02.2025 №441 про проведення службового розслідування щодо позивача під розписку його ознайомлено не було. Водночас, виходячи з положень Дисциплінарного статуту та Порядку №893, такий наказ має бути доведений до відома особи, стосовно якої проводиться дисциплінарне розслідування, проте вручення його копії такій особі не передбачено.
Апелянт вказує, що йому відомі положення Порядку №893, зокрема, про те, що за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення призначається службове розслідування, а також те, що дійсно йому 20.02.2025 було запропоновано надати пояснення, від надання яких він відмовився.
При цьому, апеляційний суд критично оцінює пояснення позивача про те, що він не здогадувався, що відносно нього проводиться службове розслідування, та не знав з приводу чого має надати пояснення, позаяк, маючи 15 річний досвід роботи, достатньо відбирав сам пояснень, а також такі відбиралися у нього, будучи неодноразово притягнутим до дисциплінарної відповідальності, тож не був позбавлений права з'ясувати з приводу чого він має дати пояснення, якщо членом дисциплінарної комісії були поставлені нечітко чи незрозуміло питання, а так само з'ясувати підстави чому він має надавати пояснення. Досить дивним видається відмова поліцейського (виходячи з його службових обов'язків) надати пояснення, а потім його ж пояснення у суді про те, що він не знав з приводу чого мав такі надати і хто відбирає у нього такі пояснення.
Разом з тим, у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що йому було відомо, що він відсторонений від посади, про що повідомлено кадровою службою. При цьому, рішення про відсторонення від посади і про призначення службового розслідування відображенні в одному наказі відповідача від 20.02.2025 №441. Отож сумнівними є пояснення позивача про те, що йому було відомо лише про зміст однієї частини наказу (про відсторонення) без тієї, яка стосується призначення службового розслідування.
Крім того, відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
Отож, відсторонення від виконання службових обов'язків пов'язане саме з проведенням службового розслідування, що ще є додатковим свідченням того, що позивач знаючи, що він відсторонений від виконання службових обов'язків, знав й про проведення службового розслідування відносно нього.
Також, з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні в суді першої інстанції 12.06.2025 свідок ОСОБА_7 , член дисциплінарної комісії, підтвердив, що саме він був уповноважений 20.02.2025 відібрати пояснення у ОСОБА_2 , був відряджений з міста Тернопіль до міста Кременець відразу після надходження доповідної записки начальника УГІ ГУНП в Тернопільській області про проведення досудового розслідування та обшуків стосовно ОСОБА_2 . До прибуття в місто Кременець на телефон отримав фотокопію наказу про призначення службового розслідування, зміст якого при відібранні пояснень повідомив позивачу.
Таким чином, колегія суддів не вважає вважає необгрунтованими доводи апелянта, що позивач не був обізнаний про те, що відносно нього проводиться службове розслідування і не мав змоги надати пояснення. Письмова відмова ОСОБА_2 надати пояснення долучена до матеріалів адміністративної справи. При цьому, строк проведення службового розслідування 5 календарних днів, не свідчить про формальний і поверхневий характер службового розслідування, як вважає позивач, бо такі строки в період дії воєнного стану є скороченими. Так за приписами частини третьої статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Стосовно складу дисциплінарного проступку, апеляційний суд зауважує, що висновки розслідування наводять текст повідомлення про підозру, врученого ОСОБА_2 20.02.2025, проте містять самостійні висновки підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Апелянт вказує, що частина висновку службового розслідування, це опис матеріалів кримінального провадження, проте позивач на час проведення службового розслідування вважається невинуватим у вчиненні злочину, а тому така інформація не свідчить про вчинення дисциплінарного проступку.
З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведення у висновку службового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, не суперечить вимогам Порядку №893, і висновок службового розслідування не містить жодних припущень щодо винуватості чи невинуватості позивача, така особа залишається в статусі підозрюваного. Зі змісту висновку вбачається, що сам факт причетності позивача та наявність підозри у вчиненні кримінального правопорушення (незалежно від результатів кримінального провадження) свідчить про наявність дисциплінарного проступку, враховуючи підвищені вимоги, які визначені законодавством до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Відповідач надав оцінку діям ОСОБА_2 як з огляду на недотримання вимог пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, так і під кутом зору правил службової етики, та встановив порушення пунктів 1, 2, 7, 8, 12 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (пункт 1 розділу І).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відтак, незалежно від наслідків кримінального провадження відповідач підставно визначив поведінку ОСОБА_2 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, як таку, що не узгоджується та не відповідає статусу поліцейського та встановив склад дисциплінарного проступку, взявши до уваги інформацію, наведену у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, як таку, що свідчить про вчинення дисциплінарного проступку.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність доказів порушення позивачем етичних норм.
Стосовно інших обставин, які викладені у висновку службового розслідування, то такі в більшості мають відношення до цього ж дисциплінарного проступку та вказують на те, як мав би діяти поліцейський, володіючи (отримавши) інформацію про можливе кримінальне правопорушення, а також вказують на те, що позивач допустив порушення службової дисципліни у робочий час. Встановлення та наведення цієї інформації у висновку службового розслідування є додатковим доказом, що в сукупності з обставинами причетності позивача до кримінального правопорушення свідчить про склад дисциплінарного проступку.
Так, згідно з пунктами 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки.
Як зазначено у висновку службового розслідування, дисциплінарної комісією досліджено відомості ІКС ІПНП НП України, та встановлено, що капітан поліції ОСОБА_2 починаючи з 21.02.2024 та в подальшому під час зустрічей та спілкування з гр. ОСОБА_6 жодних заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, інформування правоохоронних органів та керівництва про можливе вчинення кримінального правопорушення не вжив, натомість продовжив підтримувати із останніми позаслужбові стосунки, наслідком яких в подальшому стало вручення позивачу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Події, які описані у повідомленні про підозру, зустрічі та спілкування з гр. ОСОБА_6 відбувалися у робочий час (що підтвердив ОСОБА_2 у судовому засіданні 29.05.2025), а тому відповідач вказав ще й на порушення внутрішнього розпорядку дня встановленого в ГУНП в Тернопільській області.
Внутрішній розпорядок дня в ГУНП в Тернопільській області затверджений наказом № 3339 від 12.12.2023 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня в ГУНП в Тернопільській області, та дотримання вимог пропускного режиму на період дії на території України воєнного стану», до якого наказом від 27.05.2024 №1473 внесені зміни та визначено такий режим роботи: робочий день у понеділок, вівторок, середу четвер та п'ятницю розпочинається о 08:45 год., в суботу о 09:00 год., закінчується у понеділок, вівторок, середу, четвер о 18:45 год., в п'ятницю о 18:00 год. та в суботу о 13:00 год., із обідньою перервою в період з 13:00 год. по 14:00 год. Вихідним днем визначено неділю.
В подальшому наказом від 01.11.2024 №2774 внесено ще одні зміни до вказаного наказу та режим роботи встановлено наступний: робочий день у понеділок, вівторок, середу четвер та п'ятницю розпочинається о 08:45 год., закінчується у понеділок, вівторок, середу, четвер о 18:30 год. та в п'ятницю о 18:00 год., із обідньою перервою в період з 13:00 год. по 14:00 год. Вихідними днями визначено суботу та неділю.
У висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_2 вчиняв протиправні дії у робочий час, порушуючи внутрішній розпорядок поліцейських структурних, окремих територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Тернопільській області.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за обставин цієї справи не встановлено порушень дисциплінарною комісією ГУНП у Тернопільській області в частині проведення службового розслідування та з'ясування усіх обставин дисциплінарного проступку. При цьому, дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування доречно зауважено, що згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
За вказаних умов і обставин, несення служби поліцейськими, вимагає додаткової концентрації сил, умінь та навиків, які мають бути притаманні поліцейському, а не нехтування гідністю та обов'язками працівника правоохоронних органів. Через що керівництво ГУНП в Тернопільській області наголошувало на нетерпимості свавільного ставлення до виконання службових обов'язків поліцейським за умови надання збройної відсічі агресії російської федерації незалежно від місця несення такої служби на території України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що капітан поліції ОСОБА_2 , будучи поліцейським та обіймаючи керівну посаду, під час повномасштабної війни замість служіння державі, протидії злочинності та розкриттю правопорушень розробив план по заволодінню чужим майном (грошима) шляхом обману та зловживання довірою, замість забезпечення належної роботи поліції в умовах воєнного стану, налаштування діалогу між правоохоронними органами і суспільством створив враження у громадян, що за грошову винагороду зможе вжити заходів щодо виготовлення документів та організації перетину державного кордону особою призовного віку, тим самим фактично дискредитував звання поліцейського, що може негативно вилинути на авторитет та імідж поліції. Описані дії негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підривають авторитет Національної поліції України серед населення та довіру громадян до поліцейських, дискредитують поліцейського, оскільки служба в Національній поліції, пов'язана насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Також, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що дисциплінарна комісія, надаючи оцінку фактам порушень капітаном поліції ОСОБА_2 службової дисципліни не встановлювала фактів скоєння ним кримінальних правопорушень, оскільки це не належить до її повноважень, а встановлювала склад дисциплінарною проступку. Наведене підтверджується змістом оскаржуваного наказу №487 від 25.02.2025 та висновку службового розслідування. Дисциплінарна комісія вбачала склад дисциплінарного проступку ОСОБА_2 у недотриманні принципів діяльності поліцейською та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування останнім вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції України.
Отож, ОСОБА_2 допущений дисциплінарний проступок несумісний з його посадою, оскільки такий не узгоджується з інтересами служби, суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. При цьому, колегія суддів враховує, що спеціальні юридичні і моральні норми пред'являють підвищені вимоги до почуття відповідальності працівника поліції, та покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, бездоганному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики. Вимагають від кожного поліцейського за будь-яких умов відповідати очікуванням суспільства, та усіляко сприяти підвищенню авторитету Національної поліції України серед населення, оскільки їх неухильне дотримання це справа честі і обов'язку кожного поліцейського.
Колегія суддів також зазначає, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Таким чином, начальникові ГУНП в Тернопільській області надано право приймати рішення відповідно до поліцейських про застосовування виду дисциплінарного стягнення виходячи із тяжкості вчинення проступку.
Інші мотиви апеляційної скарги зводяться до необґрунтованості наказу, проте наказ ГУНП в Тернопільській області №487 від 25.02.2025 містить достатньо відомостей про допущений дисциплінарний проступок позивачем та вказує на порушення конкретних норм нормативно-правових та локальних актів.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №500/1443/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 27.11.25