Провадження № 22-ц/803/6906/25 Справа № 426/1217/21 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2021 року у складі судді Бабічевої Л.П.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кредитна спілка «Українська кредитна спілка про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування, -
У квітні 2024 року ПрАТ "Українська страхова компанія" звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 14 березня 2014 року між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2678л, за умовами якого остання отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 20000,00 грн., строком на 24 місяці з 13 березня 2014 року по 13 березня 2016 року включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних.
25 березня 2014 року між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено договір добровільного страхування кредитів № 02-01, за умовами якого кредитний договір № 2678л від 14 березня 2014 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 36450,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 2678л від 14.03.2014 року належним чином не виконувала, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачувала, у зв'язку з чим, КС «Українська кредитна спілка» направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву № 43 від 12 березня 2021 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 36443,84 грн. внаслідок невиконання ОСОБА_1 свого зобов'язання за кредитним договором № 2678л від 14 березня 2014 року.
На підставі страхового акту № 12кр від 15 березня 2021 року, 19 березня 2021 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36443,84 грн.
Оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконала покладені на нього законом та умовами Договору добровільного страхування кредитів № 02-01 від 25 березня 2014 року обов'язки, до ПрАТ «Українська страхова компанія» перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 36443,84 грн., яку останнє просить стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.
Заочним рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2021 року позов ПрАТ "Українська страхова компанія" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 36443,84 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконала покладені на неї законом та умовами договору добровільного страхування кредитів № 02-01 від 25 березня 2014 року обов'язки, а тому до останньої перейшло право вимоги в порядку регресу та стягнення з ОСОБА_1 виплаченого страхового відшкодування у вказаному рішенні суду розмірі.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для справи, у зв'язку з чим викладені у рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи. Вказує, що її не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням територіальної підсудності, оскільки вона є внутрішньо переміщеною особою. Окрім того, строк повернення кредиту закінчився 13 березня 2016 року, отже і договір страхування закінчив свою дію та у ПрАТ «Українська страхова компанія» був відсутній обов'язок у здійсненні виплати на користь КС «Українська кредитна спілка», на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Українська страхова компанія» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що 14 березня 2014 року між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2678л, за умовами якого, відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 20000,00 грн. строком на 24 місяці з 13 березня 2014 року по 13 березня 2016 року включно зі сплатою 28,8 % річних.
Відповідно до платіжного доручення № 15848 від 14 березня 2014 року на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 20000,00 грн.
25 березня 2014 року між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено договір добровільного страхування кредитів № 02-01.
Відповідно до п. 1.2. договору добровільного страхування кредитів, предметом вказаного договору є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка» (страхувальника), що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів.
Згідно із пунктом 1.3. договору добровільного страхування кредитів, ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснює страхування кредитного ризику за Кредитними договорами, укладеними між позичальниками та КС «Українська кредитна спілка», згідно з Реєстром наданих за звітний період кредитів, що укладені в межах Договору про співробітництво між останньою та позивачем.
У відповідності із Додатком № 1 до Договору добровільного страхування кредитів № 02-01 від 25 березня 2014 року, кредитний договір № 2678л від 14 березня 2014 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано на загальну суму 36450,00 грн.
Підпунктом 2.1. Договору добровільного страхування кредитів № 02-01 від 25 березня 2014 року, встановлено, що страховим випадком за цим договором по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій. Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього платежу.
Відповідно до виписки по рахунку від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 2678л від 14 березня 2014 року належним чином не виконувала, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачувала.
У розумінні положень пункту 5.1 Договору добровільного страхування кредитів, КС «Українська кредитна спілка» повинна повідомити про настання страхового випадку та направити позивачу заяву про виплату страхового відшкодування не пізніше 30 числа поточного календарного кварталу відповідного року, в якому настав страховий випадок, з додаванням документів згідно з переліком, визначеним цим договором.
Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором, КС «Українська кредитна спілка» направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву № 43 від 12 березня 2021 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 36443,84 грн.,
ПрАТ «Українська страхова компанія» було складено страховий акт № 12кр від 15 березня 2021 року та відповідно 19 березня 2021 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36443,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 19 березня 2021 року.
У розумінні положень пункту 5.7 Договору добровільного страхування кредитів, до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.
На виконання положень пункту 5.8 Договору добровільного страхування кредитів, КС «Українська кредитна спілка» надано позивачу довідку № 50 від 22 березня 2021 року про сплату 19 березня 2021 року ПрАТ «Українська страхова компанія» страхової виплати за кредитним договором № 2678л від 14 березня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 36443,84 грн.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України та частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається зі змісту статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтями 979, 980 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановивши, що ПрАТ «Українська страхова компанія» виконало покладені на неї законом та умовами Договору добровільного страхування кредитів № 02-01 від 25 березня 2014 року обов'язки щодо виплати страхового відшкодування, до останньої перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідача на відшкодування виплаченого страхового відшкодування.
Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку про задоволення позову, який підтверджений належними та допустимими доказами у справі, оскільки страхова компанія здійснила страхову виплату за договором майнового страхування, до останньої в межах фактичних затрат перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 повторно не з'явилася у судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до положень частини 11 статті 128 ЦПК України та частини 1 статті 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що не суперечить вимогам закону.
Аргументи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто з порушення територіальної юрисдикції, є безпідставними, оскільки нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання при зверненні до суду до фізичної особи, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення, тому позов пред'явлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що підтверджується копією її паспорта громадянина України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що долучена до матеріалів справи довідка внутрішньо переміщеної особи, після ухвалення судового рішення, не може бути прийнята до уваги, оскільки довідка № 5106-1821 від 20 листопада 2014 року не містить на її зворотному боці відмітки про реєстрацію місця проживання особи, як то передбачено положеннями статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видані до 18 березня 2015 року не є дійсними без поставлення на її зворотному боці відмітки про реєстрацію місця проживання особи у відповідності до постанови КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Доводи апеляційної скарги про те, що строк повернення кредиту закінчився 13 березня 2016 року, отже і договір страхування закінчив свою дію та у ПрАТ «Українська страхова компанія» був відсутній обов'язок у здійсненні виплати на користь КС «Українська кредитна спілка», на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки страховик виконав умови договору у повному обсязі й до останньої перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідача на відшкодування виплаченого страхового відшкодування, що підтверджується належними та допустимими доказами та скаржником не спростовано.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна