Провадження № 22-ц/803/10634/25 Справа № 199/11726/25 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року про повернення заяви у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення фактів родинних відносин (суддя першої інстанції Руденко В.В.),
У серпні 2025 року заявник ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій вона просила встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме: між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між донькою та батьком та між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між донькою та матір'ю/
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки під час повернення заяви, судом не було враховано, суд маж повноваження щодо залучення заінтересованих осіб з власної ініціативи.
ОСОБА_2 , просила ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року визначено склад колегії суддів під головуванням судді Єлізаренко І.А., суддів учасників колегії суддів Макарова М.О. Свистунової О.В.,
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2025 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із прийняттям ВРП рішення про звільнення судді Єлізаренко І.А.,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року визначено склад суду: Халаджи О.В. (суддя-доповідач) Агєєв О.В., Космачевська Т.В.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала судді від 12 вересня 2025 року про залишення заяви без руху не виконана.
Колегія суддів у повній мірі не може погодиться із судом першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 вересня 2025 року заява ОСОБА_1 , була залишена без руху для сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. та залучення в якості заінтересованих осіб батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_6
24 вересня 2025 року до місцевого суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 12 вересня 2025 року було надано квитанції т№1018-6316-5829-66117 від 23.09.2025 року зі сплаченою сумою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 вересня 2025 року через незалучення заявницею заінтересованих осіб, заяву було визнано неподаною та повернуто.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: право виникаючі, правозмінюючі, право призупиняючі, право відновлюючі, право припиняючі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
У справі, яка переглядається ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме для встановлення факту родинних відносин між нею та її батьками.
Заінтересованою особою заявник вказала Амур-Нижньодніпровський відділ ДРАЦС у м. Дніпрі.
Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24; від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24; від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, провадження № 61-14909св24.
Суд першої інстанції, повертаючи заяву вказав на те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали суду від 12.09.2025 року, не залучила заінтересованих осіб, а саме своїх батьків.
Разом із цим, такі висновки не узгоджуються з вищенаведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, а неправильне визначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для залишення заяви без руху і з подальшим її поверненням.
Судом не враховано, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи, отже місцевий суд дійшов до передчасного висновку зобов'язавши заявника вказати у його заяві заінтересованих осіб.
Крім того, слід наголосити на тому, що місцевий суд проявив надмірний формалізм повертаючи заяву ОСОБА_1 з підстав не зазначення заінтересованих, а також не був позбавлених можливості подовжити строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду від 12 вересня 2025 року.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367-369, 379, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року про повернення заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська