Провадження № 22-ц/803/8910/25 Справа № 201/5491/25 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Доповідач - Макаров М. О.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 30 червня 2025 року в частині забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, -
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, в якому просить:
-визнати автомобіль марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
-в порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 ;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 561 711,26 грн. в якості компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 ;
-вирішити питання судових витрат.
До позову надано заяву про забезпечення позову в ній заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачці ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження автомобіля марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 закінчення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили. Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що спірний автомобіль набутий за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, однак відноситься до рухомого майна, що може бути відчужене без відома та без згоди подружжя, наприклад, через сервісний центр МЗС.
Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 30 червня 2025 року зокрема заборонено ОСОБА_5 вчиняти дії щодо відчуження автомобіля марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , до набрання рішенням у цій справі законної сили.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач в частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони відповідачці вчиняти дії щодо відчуження автомобіля надав належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, яка полягає в можливості відчуження спірного майна третім особам до ухвалення рішення у даній справі, що спровокує необхідність докладання значних зусиль та витрат часу для захисту прав, свобод та інтересів у майбутньому.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду в частині забезпечення позову скасувати та у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду в частині забезпечення позову є незаконною, необґрунтованою, було винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення для справи, а отже вищевказана ухвала суду в даній частині (Заборони ОСОБА_5 вчиняти дії щодо відчуження автомобіля марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , до набрання рішенням у цій справі законної сили) підлягає скасуванню.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони відповідачці вчиняти дії щодо відчуження автомобіля надав належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, яка полягає в можливості відчуження спірного майна третім особам до ухвалення рішення у даній справі, що спровокує необхідність докладання значних зусиль та витрат часу для захисту прав, свобод та інтересів у майбутньому.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивачка посилалась на те, відповідач в добровільному порядку відмовляється поділити майно, спільно набуте ними за час їх сумісного проживання. Зазначив, що на даний час існує ризик того, що за час розгляду справи відповідач може відчужити спірне майно, а тому є необхідність у забезпеченні позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.
У справі встановлено, що предметом позовних вимог є спір щодо поділу майна, а саме: автомобіль марки "TOYOTA RAV-4 HYBRID", 2019 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .
Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду доказів того, що апелянт має намір відчужити транспортний засіб, який є предметом спору на користь будь-яких інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову є поділ майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення
Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 30 червня 2025 року в частині забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова