Провадження № 11-сс/803/2055/25 Справа № 205/15585/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12025042120001276 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року, про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року, було частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого першим заступником керівника Західної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 13 грудня 2025 року, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду.
Інші ризики, слідчий суддя вважав не доведеними.
Слідчий суддя прийшов до висновку про недоведеність недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою щодо ОСОБА_8 для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, оскільки в ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, за яким останній проживає тривалий час, відсутні відомості про його негативні характеристики, а тому, можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без визначення застави.
Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчий суддя не дослідив клопотання та матеріали провадження, не прийняв до уваги відомості про те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважає, що рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованим.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, таким що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та таким в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є -запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
За ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею в цілому були дотримані.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», «42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Таким чином, обґрунтованість підозри передбачає наявність фактів чи свідчень, здатних переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Ризик же, в свою чергу, - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Прийняте оскаржуване рішення про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Також слідчий суддя взяв до уваги, що останній має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків, та застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується зібраними по справі доказами, які долучені до матеріалів клопотання.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що фактів і інформації, які на даній стадії досудового розслідування свідчать про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього у клопотанні ризиків лише у такий спосіб.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ризик можливого переховування мотивовано слідчим тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному.
Окрім того, у підозрюваного наявні певні соціальні зв'язки, а саме на утриманні перебуває неповнолітня дитина.
Відтак ризик переховування хоча й наявний, проте ймовірність його реалізації не є високою.
Підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання, відсутні відомості про його негативні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Інші ризики є немотивовані та непідтверджені.
При цьому також приймається до уваги, що на протязі часу з дня обрання запобіжного заходу, - 15 жовтня 2025 року, - до дня апеляційного розгляду не виникло будь-яких підстав для висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не є дієвим та достатнім щодо підозрюваного ОСОБА_8 , порушень з його боку не було.
За викладених обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що висунута ОСОБА_8 на даній стадії досудового розслідування підозра, є обґрунтованою, та в цілому вірно встановив наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, що дає обґрунтовані підстави вважати, про слушність висновків слідчого судді про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також, апеляційний суд враховує те, що прокурор не надав суду раціонального пояснення щодо необхідності застосування до підозрюваного саме тримання під вартою, на відміну від домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
На думку колегії суддів, з урахуванням віку та стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 , особи останнього, який має постійне місце проживання, характер вчинення кримінального правопорушення, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, отже обраний слідчим суддею підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в сукупності з обов'язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде порушувати його права, передбачені ст. 43 Конституції України. Також доводи апеляційної скарги прокурора правильності цього висновку не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, відтак ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 194, 196 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 13 грудня 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4