вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/262/25
Справа № 382/786/25
17.11.2025 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Мелещенко В. В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини та розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей
До Березанського міського суду Київської області на підставі розпорядження голови Яготинського районного суду Київської області Нарольського М. М. за вих. № 382/786/25/3580/2025 від 06.05.2025 про передачу справи до іншого суду надійшла цивільна справа за вказаним вище позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддям від 19.05.2025, справу №387/786/25 (провадження №2/356/262/25), головуючим по справ визначенню суддю Капшученко І.О.
Позов обґрунтований тим, 21.01.2006 позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.12.2008, повторно виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 3. Від шлюбу мають двох доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10.09.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
18.06.2024 позивач і відповідач уклали договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дітей, яким визначили місце проживання дітей з батьком. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 8 квітня 2025 виявила бажання проживати з матір'ю, та не повертатися до батька. Мати, ОСОБА_1 створила належні умови проживання та розвитку, відпочинку для доньки. Відтак, сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність обставинам, які істотно змінились, існує конфлікт щодо визначення місця проживання дітей, через істотне порушення умов договору, тому він має бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, у відповідності до положень ст.651-652 ЦК України, ст.19 СК України. Відтак, позивач просить договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Войнич Т.В. 18.06.2024 зареєстрований у реєстрі №353, розірвати. Визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 місцем проживання її матері, ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 27.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 13.08.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила задовільнити. ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу мають двох доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач проживає окремо, ОСОБА_2 запропонував зустріч у нотаріуса. Так у 18.06.2024 нотаріуса ознайомилась з договором щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, прочитала та підписала договір добровільно. 11.09.2024 розлучилась з відповідачем. Взимку ОСОБА_2 одружився знову на громадянці ОСОБА_6 , яка є вчителькою молодших класів і вчителькою її доньки. З того часу, нове подружжя та діти від першого шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проживали разом, та нова дружина почала встановлювати власні правила. Позивач намагалась узгодити час спілкування з донькою ОСОБА_8 , але відповідач не завжди надавав згоду на побачення, були відмови та мовчання; дозволяв зустріч, коли дитина дуже наполягала, і вони бачились десь раз у 2 тижні. З 7 квітня 2025 року ОСОБА_5 перейшла проживати до матері ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 не заперечував проти цього, та привіз її речі. Позивач заперечувала щодо внесення змін до існуючого договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, та щодо укладення нового договору, тому що немає гарантій, що відповідач не буде зловживати своїми правами відносно дітей, тому на полягала саме на розірванні спірного договору. ОСОБА_2 згідно договору мав утримувати дітей, натомість вона також несла матеріальні витрати і купувала одяг дитині; відповідач звертався з наказом про стягненням з неї аліментів на утримання дітей. ОСОБА_7 якій 15 років, проживає з батьком, і вона не заперечує, щоб так було і надалі, дитина доросла, сама вирішує де їй жити.
Відповідач у судовому засіданні, позов визнав у повному обсязі, що це виходить з найкращих інтересів дитини.
Умови укладеного 18.06.2024 договору виконував. 9 місяців, поки донька менша ОСОБА_9 жила у нього, але потім виявила бажання жити з матір'ю. Метою укладення договору між батьками щодо здійснення батьківських прав було проживання дітей було проживання дітей разом батьком у тих умовах до яких вони звикли, де є все необхідне. Від батьківських прав не відмовляється. З наказом про стягнення аліментів звернувся через те, що перебував у лікарні з інсультом. Відповідач не заперечує, щодо проживання доньки ОСОБА_10 з матір'ю. Має зустрічі з донькою ОСОБА_8 . З часу, коли дитина пішла проживати до матері, вона її утримує. Батько в свою чергу бачиться з дитиною, надає допомогу, возив дитину на відпочинок в Карпати. Старша донька ОСОБА_11 проживає разом з відповідачем, навчається у МАУП. Не заперечує щодо розірвання спірного договору, який укладений був з позивачем.
11.08.2025 представник позивача ОСОБА_12 подала заяву у якій вказувала, що з 08.04.2024 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , зі сторони ОСОБА_2 ніякого спору щодо місця проживання ОСОБА_9 не існує. Батько дитини жодного разу не чинив перешкод у виборі таї бажанні змінити місце проживання на проживання разом з матір'ю, хоча дитині дев'ять років, і місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків. Батько відступив від рівності прав та інтересів батьків при визначенні місця проживання дитини, оскільки вважає, що рівність батьків є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання (а.с.96).
Представники позивача та відповідача, третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходило (а.с.137-138).
12.08.2025, 30.09.2025 до суду надійшли клопотання від представника третьої особи у яких просив розглянути справи за його відсутності, у вирішенні спору покладався на розсуд суду (а.с.80,98,119).
30.09.2025 представник позивач ОСОБА_13 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, також зазначив, що позов підтримує у повному обсязі (а.с.118).
За таких обставин, враховуючи думку позивача та відповідача, положення ч. 3 ст. 211, ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 223ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних учасників, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням 10.09.2024 Березанського міського суду Київської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 21.01.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №3., розірвано (а.с.8-10).
Від шлюбу подружжя має дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 видане 11.08.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції Київської області); ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 видане 06.10.2018 Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області)(а.с.11-12).
18.06.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без примусу, погроз, згідно вільного волевиявлення, усвідомлюючи права та обов'язки за договором було укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом, Войнич Тетяною Валері Володимирівною зареєстрованого у реєстрі №353 (а.с.14-15).
Відповідно до укладеного договору, договір укладено стосовно місця проживання та утримання спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батьки домовились про місце проживання ОСОБА_4 місце проживання за адресою місця проживання батька АДРЕСА_2 . Досягнуто згоди між батьками, що ОСОБА_3 проживатиме з батьком за адресою: АДРЕСА_3 (п.1.1,1.2 Договору).
Згідно п.2.1,2.4 Договору мати має право за попереднім погодженням з батьком і враховуючи бажання дітей, та з урахуванням її стану здоров'я зустрічатися на території України (за місцем проживання матері) та без перешкод спілкуватися з дітьми: у період зимових канікул дітей (не менше ніж два тижні); у період літніх канікул дітей (не менше ніж один місяць); забезпечувати перевезення дітей та якісні умови проживання, харчування та відпочинку.
У відповідності до п.п. 3.1.1,3.1.2, 3.1.3. батько зобов'язується самостійно виховувати, повністю утримувати та піклуватися про здоров'я дітей, забезпечити дітям достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін; готувати корисну їжу; забезпечувати дітей одягом. Книгами, нести витрати пов'язані з навчанням, оздоровленням, медичним оглядом, лікуванням, відпочинком.
Батько зобов'язаний не перешкоджати спілкуванню дітей з матір'ю (п.3.1.4. Договору).
Мати зобов'язується брати участь у вихованні та духовному розвитку дітей, незалежно від стосунків з батьком; за попередньою домовленістю з батьком приїхати в місце проживання дітей або інше обумовлене батьками місце, забрати дітей для проведення спільного дозвілля та повернути їх в визначений час у місце проживання або інше обумовлене місце (п.3.2.1,3.2.2 Договору).
Згідно з п. 3.3.1 договору батьки зобов'язались належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну місця проживання, контактних телефонів та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором.
В п. 3.2.4 договору сторони домовились, що батько одноособово без окремого погодження з матір'ю самостійно вирішує усі питання життя дітей, зокрема: подає, підписує та отримує всі необхідні документи з будь-яких питань щодо дітей, бере участь у батьківських зборах, вирішує всі питання щодо відвідування дитиною навчальних закладів та позашкільних, спортивних або розвиваючих секцій, зборів тощо, вирішує усі питання щодо медичного огляду, лікування тощо.
Відповідно до п. 4.1 договору цей договір є укладеним з моменту нотаріального посвідчення і діє до часу настання повноліття дітей.
Згідно з п. 4.2 договору визначено, що за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.
Пунктом 4.3 договору визначено, що всі спори, що виникнуть в процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України. ється.
З квітня 2025 малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 що підтверджується матеріалами справи та визнано сторонами.
Батько дитини - ОСОБА_2 мешкає окремо за адресою: АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи також міститься акт обстеження від 10.04.2025, складений депутатом Яготинської міської ради Білаш Л. М. в присутності свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , з 08.04.2025 за вказаною адресою проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що за змістом відповідає поясненням позивача та відповідача, наданим у судовому засіданні, та узгоджується з рештою наявних у справі доказів, тому суд приймає даний акт як належний доказ у справі (а.с.16).
05.06.2025 після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією, в якій з метою позасудового врегулювання спору, враховуючи, що донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 08.04.2025 виявила бажання проживати з матірю та місце її проживання змінилось, запропонував внести зміни до договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей (а.с.74-77).
Станом на день розгляду справи судом сторони згоди не дійшли та спір в позасудовому порядку врегульований не був, що вбачається з пояснень позивача та відповідача, наданих у судовому засіданні.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Яготинської міської ради Київської області, затвердженого рішенням від 12.08.2025 № 322, враховуючи, що батько дитини ОСОБА_2 надав добровільну згоду на проживання його малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю, виконавчий комітет Яготинської міської ради як орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.101-102,111-112).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно дост. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Так, згідно з частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Спільне вирішення батьками питань виховання дитини та визначення місця її проживання є домовленістю, зафіксованою у певній формі.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Між сторонами визначено у добровільному порядку місце проживання дітей ОСОБА_16 та ОСОБА_10 з батьком ОСОБА_2 та участь матері ОСОБА_1 у вихованні дітей, порядок спілкуввання на підставі укладеного між ними нотаріально-посвідченого договору у відповідності до ч.4 ст.157 та ст.160 СК України
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частинами 1,2 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з ч. 3 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 89)).
При цьому істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними (п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).
Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Укладаючи спірний договір, сторони виходили з того, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде проживати разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Батько зобов'язався самостійно виховувати, повністю утримувати та піклуватися про здоров'я дитини, харчування, забезпечити достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін, забезпечувати одягом, книгами, нести витрати, пов'язані з навчанням, оздоровленням, лікуванням, відпочинком, а також не перешкоджати спілкуванню з матір'ю.
Мати, в свою чергу, має право за попереднім погодженням з батьком зустрічатися на території України та без перешкод спілкуватися з дитиною, та зобов'язалась брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, незалежно від стосунків з батьком, за попередньою домовленістю з батьком приїжджати до їх місця проживання або в інше, спеціально обумовлене батьками місце, забирати дитину для проведення спільного дозвілля, відпочинку та інше.
Водночас під час дії договору змінились обставини, а саме малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявила бажання проживати з матір'ю, та батько, враховуючи думку дитини, не заперечував проти цього.
Станом на момент розгляду справи судом малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалий час, а саме з квітня 2025 року, проживає разом з матір'ю, яка в свою чергу взяла на себе ряд обов'язків щодо виховання та матеріального утримання малолітньої дитини, яка проживає разом з нею на постійній основі.
З матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні також вбачається, що сторони не досягли згоди щодо внесення змін, доповнень або розірвання договору у позасудовому порядку згідно з п. 4.2 договору, тому такий спір підлягає вирішенню судом.
На підставі викладеного, враховуючи, що обставини, якими керувались сторони при укладенні договору, істотно змінились, а саме малолітня дитина виявила бажання проживати з матір'ю, та на момент розгляду справи судом між сторонами склався фактичний порядок щодо виховання та місця проживання дитини, що не відповідає умовам договору, що свідчить про істотне порушення умов договору, між сторонами існують конфліктні відносини, окрім того, сторони висловили згоду на розірвання договору, тому суд приходить до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору.
Аналогічні висновки зробив також Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/3063/22.
Щодо визначення місця проживання дитини, суд відмічає наступне.
Декларація прав дитини, проголошена резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У статті 160 СК України зазначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування є рекомендаційним та згідно з ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 148/1555/17 зазначено, що «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Аналогіні висновки під час розгляду даної категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин, де йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини, є сталими та однозначними у практиці Верховного Суду та послідовно висловлювались у постановах від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, від 14.02.2019 в справі № 377/128/18, від 24.10.2019 № 585/2392/18, від 23.10.2021 у справі № 127/17427/20, від 08.04.2020 у справі № 205/1621/18, від 15.04.2020 у справі № 761/35714/16-ц, від 14.09.2022 у справі № 466/1017/20, від 26.01.2023 у справі № 164/812/21, від 01.03.2023 у справі № 643/16285/20, від 08.09.2023 у справі № 639/3862/20, від 28.09.2023 у справі № 944/5191/19, від 20.03.2024 у справі № 357/15111/21.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квітня 2025 року постійно проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Мати дитини сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, впродовж тривалого часу піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, матеріально забезпечує доньку, дбає про її здоров'я, освіту, харчування та проживання.
Суд також враховує, що дитиною було висловлене мотивоване бажання проживати разом з матір'ю, що було враховано обома батьками.
При вирішенні спору суд також враховує висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Яготинської міської ради Київської області від 12.08.2025 № 322, про доцільність визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який є достатньо обґрунтованим, таким, що не суперечить інтересам дитини, в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховує позицію обох батьків та думку самої дитини.
Крім того, даним висновком також підтверджується, що матір'ю створені для дитини належні умов для проживання та виховання, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю чи негативно впливали на її виховання та розвиток.
За таких обставин, виходячи з інтересів самої дитини, яка проявляє прихильність до матері та виявила бажання проживання з нею, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на вихованням дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов беззаперечного висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
При цьому суд наголошує, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю не позбавляє батька дитини його батьківських прав та не звільняє його від виконання батьківських обов'язків.
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з огляду на повне задоволення позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 937,92 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 12, 79-81, 89, 128, 141, 211,223, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, виконавчий комітет Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини та розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей - задовольнити.
Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Войнич Т.В. 18.06.2024, зареєстрований у реєстрі №353, розірвати.
Визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання її матері, ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1937 гривень 92 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя І. О. Капшученко