Справа № 320/11575/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
26 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
Головнt управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 27.02.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, виданого у справі №320/15492/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи Головного управління ДПС у м. Києві з 04.04.2023 та допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи Головного управління ДПС у м. Києві.
Постановою державного виконавця від 03.10.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
Листом від 12.10.2023 № 31986/5/26-15-11-00-15 ГУ ДПС у м. Києві повідомило державного виконавця про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи ГУ ДПС у м. Києві з 04 квітня 2023 року, оскільки до суду першої інстанції подано заяву про роз'яснення судового рішення, що є поважною причиною його невиконання.
24.01.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Л.І. прийнято вимогу № 72910899/4, якою зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві повідомити в триденний термін про виконання рішення суду та надати підтверджуючі документи.
Одночасно, з вимогою державним виконавцем прийнято постанову ВП № 72910899 про накладення на ГУ ДПС у м. Києві штрафу у розмірі 5 100 грн за невиконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи ГУ ДПС у м. Києві з 04 квітня 2023 року за виконавчим листом № 320/15492/23, виданим 04 вересня 2023 року.
Після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу від 27.02.2024 ВП НОМЕР_1, у подвійному розмірі - 10200, так як боржником так і не надано відомостей про виконання рішення і якою зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві виконати рішення протягом трьох робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Не погодившись із такою постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Згідно частини 2 статті 65 Закону № 1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2023 № 72910899 державним виконавцем вказано про необхідність негайного виконання рішення суду.
Листом від 12.10.2023 № 31986/5/26-15-11-00-15 ГУ ДПС у м. Києві повідомило державного виконавця про подання до Київського окружного адміністративного суду заяви про роз'яснення судового рішення від 31 серпня 2023 року у справі № 320/15492/23, а тому наявні підстави для зупинення виконавчого провадження до надання роз'яснень судом.
Головним державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 24.01.2024, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду №320/15492/23, що зобов'язує боржника виконати певні дії накладено на боржника ГУ ДПС у м. Києві штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн., якою зобов'язано ГУ ДПС у Києві виконати рішення протягом трьох робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст. 382 Кримінального кодексу України.
Листами від 09.02.2024 №4460/5/26-15-11-00-14 та від 12.02.2024 №4550/5/26-15-11-00-14 ГУ ДПС у м. Києві повідомило державного виконавця про подання до Київського окружного адміністративного суду заяви про роз'яснення судового рішення від 31 серпня 2023 року у справі № 320/15492/23, а тому наявні підстави для зупинення виконавчого провадження до надання роз'яснень судом.
Проте, суд зазначає, що подання заяви про роз'яснення рішення саме по собі не є поважною причиною невиконання судового рішення та не є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Згідно ч.4 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Колегія суддів зазначає, що вказана норма не надає боржнику права не виконувати рішення суду, а лише зупиняє для нього перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення та встановлює зупинення перебігу строку протягом якого стягувач може подати судове рішення до примусового виконання.
У резолютивній частині рішення №320/15492/23 зазначено про те, що воно підлягає негайному виконанню у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Враховуючи викладене, вказана позивачем підстава невиконання судового рішення не є поважною.
Також слід зазначити, що за змістом статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) звернення боржника із заявою про роз'яснення судового рішення не є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, у зв'язку з невиконанням позивачем (боржником) обов'язків, покладених на нього Законом України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було правомірно прийнято спірну постанову від 27.02.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За приписом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких