П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24108/24
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДСА України, ТУ ДСА в Івано-Франківській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р., виходячи із встановленого на 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн.;
- зобов'язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. включно, нарахованої виходячи із встановленого на 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн.;
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р., обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102грн.;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Указом Президента України «Про призначення суддів» за №410/2016 від 24 вересня 2016р. він призначений на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п'ять років.
В подальшому, Рішенням голови Верховного Суду від 10.06.2022р. відряджений до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Позивач зазначив, що у період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. розмір посадового окладу, який береться ТУ ДСА в Івано-Франківської області для розрахунку суддівської винагороди, становить 63 060грн., з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2020р., у розмірі 2 102грн, що суперечить ст.135 Закону №1402-VIII.
Так, позивач вважає, що суддівська винагорода повинна бути розрахована виходячи із встановленого на 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн.
Позивач, вважає неправомірною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р., виходячи із встановленого на 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн..
Зобов'язано ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. включно, нарахованої виходячи із встановленого на 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн..
Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р., обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102грн..
Зобов'язано ТУ ДСА України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028грн., врахувавши при цьому раніше виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі ТУ ДСА в Івано-Франківській області просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102грн.) є неправомірною, а тому наявні законні підстави для задоволення вимог.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що Указом Президента України «Про призначення суддів» за №410/2016 від 24 вересня 2016р. ОСОБА_1 призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п'ять років.
В подальшому, Рішенням голови Верховного Суду від 10.06.2022р. позивач відряджений до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Наказом голови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8.08.2022р. позивач зарахований до штату Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з 17.06.2022р.. Нарахування та виплата суддівської винагороди з 17.06.2022р. здійснюється ТУ ДСА України в Івано-Франківській області.
У період з 1 квітня 2024р. по 30 червня 2024р. розмір посадового окладу, який береться для розрахунку суддівської винагороди становить 63 060грн., з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2020р., у розмірі 2 102грн. Вказані обставини підтверджуються розрахунковими листами №321432,323101,324348.
Перевіряючи правомірність та законність судового рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт просить його визначити незаконним та скасувати, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 2.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №1402-VIII).
Приписами ст.4 Закону №1402-VIII, визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008р. №3-1 (надалі - Порядок №3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Положеннями п.2 розділу IІ Порядку №3-1 передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі - довідка про суддівську винагороду) видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачена Додатком 2 до Порядку № 3-1.
Згідно з додатком 2 до Порядку №3-1, довідка має містити розмір винагороди діючого судді за відповідною посадою, який складається з: посадового окладу, доплати за вислугу років, доплати за науковий ступінь, доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної доплати відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже відповідач, як розпорядник бюджетних коштів місцевих судів, видає довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, згідно з Додатком 2 до Порядку № 3-1.
Приписами ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII), базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. за №966-XIV (надалі- Закон №966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі ст.1 цього Закону, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Приписами ч.3 ст.4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3 028грн., а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2 102грн..
Отже, окремими приписами ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024р. відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102грн. саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Судова колегія зазначає, що наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача у спірних правовідносинах, ТУ ДСА України в Чернігівській області діяло на законних підставах.
Апеляційний суд зазначає, що питання щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово було предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України.
Разом з тим, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025р. у справі за №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025р., розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Як вбачається з матеріалів справи, прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді та для розрахунку всіх складових суддівської винагороди становить 2 102грн.
Відтак, суддівську винагороду за спірний період позивачу обчислено, виходячи з приписів ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102грн.
З урахуванням висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025р. у справі за №240/9028/24, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9.11.2023р. №3460-IX, діяв правомірно.
Так, у вже вказаній вище постанові від 24 квітня 2025р. у справі за №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, та інших, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Згідно з ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що оскільки Велика Палата Верховного Суду у відповідності до ст.346 КАС України, відступила від своїх висновків, і підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору у суду апеляційної інстанції немає, а тому з урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025р. - скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко