Номер провадження 11-сс/821/538/25 Справа № 699/1830/25Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 181 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваної - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2025 року, якою стосовно підозрюваної
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Черкаси, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, одруженої, непрацюючої, раніше не судимої,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв наступної доби строк на 60 днів, тобтоз 05.11.2025 року до 03.01.2026 включно, з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України,
07.11.2025 року т.в.о. заступника начальника - начальник СВ відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з начальником Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
В обгрунтування клопотання вказував, що на досудовому розслідуванні перебуває кримінальне провадження №12025250380000361 від 05.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 05.11.2025 близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу зупинки «ім. Шевченка» по вул. 1 - го Травня у м. Городище, Черкаський район, Черкаська область, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та продовжує свою дію на даний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшла до потерпілого ОСОБА_11 , який перебував на зупинці та відкрито заволоділа належними йому грошовими коштами в сумі 1000 грн, які висмикнула з руки потерпілого, після чого із місця події зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.
В обгрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наголошував на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливості обрання більш м'якого запобіжного заходу та даних характеризуючих особу підозрюваної, зокрема, що вона не працевлаштована, зловживає алкогольними напоями.
Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2025 року клопотання задоволено частково.
Обрано підозрюваній запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на шістдесят днів. Покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: не залишати місце свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 години по 06:00 годину наступної доби; прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою. Роз'яснено підозрюваній положення ч.5 ст.181 КПК України та наслідки невиконання покладених на неї процесуальних обов'язків. Строк дії ухвали визначено з 05.11.2025 до 03.01.2026 включно.
Обираючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, слідчий суддя мотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй злочину, існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які доведені органом досудового розслідування, врахував особу підозрюваної та наявність у неї постійного місця проживання, та дійшов висновку, що відсутня необхідність у застосуванні стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та обрати стосовно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 05.01.2026.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею не повною мірою враховано наявні у кримінальному провадженні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того вважає, що тяжкість злочину, у якому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , негативна характеристика останньої щодо ведення аморального способу життя та обставини кримінального провадження в сукупності, свідчать про недостатність застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Також апелянт наголошує на тому, що підозрювана знає адресу проживання потерпілих, в зв'язку з чим запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути до неї застосований.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги за наведених у ній підстав, думку захисника та підозрюваної, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне судове рішення в силі, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, за таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2025 року не повною мірою відповідає даним вимогам.
Згідно з положенням п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Так, за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (гарбіж) вчиненого в умовах воєнного стану, що підтверджується сукупністю доказів, долучених органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу.
Обираючи запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, колегія суддів вважає, що слідчий суддя недостатньою мірою врахував наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який, у випадку визнання її винуватою, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, фактичні обставини злочину, встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які, на переконання колегії суддів, доведені органом досудового розслідування, особу підозрюваної, яка раніше притягувалася до кримінальної та неодноразово до адміністративної відповідальності, не працевлаштована, офіційного джерела доходу не має, вчинила умисний корисливий злочин під час дії в Україні воєнного стану, що збільшує суспільну небезпеку вчиненого.
За наведених обставин, застосований слідчим суддею до підозрюваної запобіжний захід є занадто м'яким, який не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та не буде сприяти завданням досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що з врахуванням наявності обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого злочину, конкретних обставин вчиненого, існуючих у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, даних, які характеризують особу підозрюваної, зокрема відсутність міцних соціальних зв'язків, необхідним та достатнім запобіжним заходом, який належить застосувати до підозрюваної є цілодобовий домашній арешт.
Обираючи цей запобіжний захід колегія суддів враховує, що прокурором не доведено неможливість запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, шляхом обрання менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на затосуванні якого наполягає апелянт.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним доповнити перелік процесуальних обов'язків, який належить покласти на підозрювану, з огляду на таке.
Як встановлено колегією суддів, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, натомість, визначаючи перелік обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрювану, слідчий суддя не врахував наявності цього ризику та не визначив обов'язку утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, який на даному етапі кримінального провадження є необхідним, враховуючи, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків продовжує існувати після їх допиту на стадії досудового розслідування, до надання показів безпосередньо в судовому засіданні.
За викладених обставин, колегія суддів доходить переконання, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту належить змінити в частині часу обраного запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та доповнити перелік процесуальних обов'язків, які належить покласти на підозрювану, обов'язком утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
Разом з тим, доводи прокурора про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів оцінює критично, оскільки підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу на даний час не встановлено та апелянтом не доведено.
Твердження прокурора про неможливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки вона знає адресу проживання потерпілих, на переконання колегії суддів, не свідчить про неможливість застосування такого запобіжного заходу, як цілодобового домашнього арешту, а процесуальний обов'язок з утримання від спілкування підозрюваної з свідками та потерпілим буде ефективно запобігати ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дані, які характеризують підозрювану, на які звертає увагу апелянт, враховані колегією суддів при оцінці доводів апеляційної скарги та ухвали слідчого судді в частині обраного запобіжного заходу, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про недостатність обраного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту та необхідність застосування цілодобового домашнього арешту.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на переконання колегії суддів, здатен виконати функцію необхідного запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді постановлена з неповним врахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваної, тому підлягає зміні в частині часу застосування обраного запобіжного заходу, а саме, з нічного домашнього арешту на цілодобовий домашній арешт з доповненням переліку процесуальних обов'язків, які належить покласти на підозрювану.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2025 року, якою до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначенням часу - змінити в частині часу застосування обраного запобіжного заходу та застосувати цілодобовий домашній арешт відносно ОСОБА_7 із забороною покидати зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Доповнити перелік процесуальних обов'язків, покладених на підозрювану обов'язком утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді