27 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/6277/24
Провадження № 22-ц/4815/1360/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: орган опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Щербяк Ю.В. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року ухваленого в складі судді Красовського О.О., дата виготовлення повного тексту судового рішення відсутня, у справі №570/6277/24,
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не цікавиться життям дітей, не надавав допомогу на утримання дітей, не виконував рішення суду про стягнення з нього аліментів на користь дітей та не піклується про здоров'я дітей.
Враховуючи наведене, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа орган опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав задоволено повністю.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження від 22 лютого 2007 року № 3, зроблений Великожитинською сільською радою Рівненського району Рівненської області).
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження від 11 квітня 2011 року № 9, зроблений Великожитинською сільською радою Рівненського району Рівненської області).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп. судових витрат (сплата судового збору).
В апеляційній скарзі, представник відповідача посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що взятий до уваги судом першої інстанції висновок органу опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили б про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дітей, їх здоров'ю та психічному розвитку.
Окрім того, ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей із заявою щодо визначення йому способів участі у вихованні доньок посилаючись на те, що позивачка перешкоджає йому спілкуватися з дітьми, за результатом розгляду якої було відмовлено до вирішення справи про позбавлення батьківських прав по суті.
Вказує, що з вересня 2024 року відповідач сплачує аліменти в розмірі, що йому нараховують, та навіть більше визначеної щомісячної суми, що свідчить про намір зменшити заборгованість по аліментах.
З приводу тверджень позивачки про те, що донька ОСОБА_5 певний час перебувала на лікуванні, потребувала грошових коштів, а відповідач з цього приводу не мав ніякої реакції, хоча про таку обставину вона його повідомляла, представник зазначає, що ОСОБА_1 не повідомляла ОСОБА_2 про потребу у лікуванні доньки, що підтверджується показанням свідка ОСОБА_6 в суді.
У свою чергу, ОСОБА_1 не надала жодних медичних виписок про те, що дитина дійсно перебувала на такому лікуванні чи потребувала його, а також не зверталася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 відповідних додаткових витрат на дитину.
Звертає свою увагу на те, що про небайдуже ставлення відповідача до своїх доньок і бажання все таки виконувати свої батьківські обов'язки свідчить також те, що перебуваючи в якості військовослужбовця в зоні ведення активних бойових дій, він бере участь у даній справі через свого представника та відстоює свої батьківські права відносно дітей.
Відзив до апеляційного суду не подано.
До початку судового засідання представник відповідача адвокат Щербяк Ю.В. подала клопотання про зупинення апеляційного провадження, оскільки відповідач ОСОБА_2 згідно довідки № 594 від 17.04.2025 року перебуває на військовій службі при військовій частині НОМЕР_1 із 24.07.2024 року і по теперішній.
Перевіривши матеріали справи та подані докази, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами Цивільного процеусального кодексу України. Враховуючи те, що відповідач реалізував своє процесуальне право на участь у судовому процесі через свого представника - адвоката Щербяк Ю.В., забезпечивши таким чином дотримання основоположних принципів цивільного судочинства, а також реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2004 року по 2015 рік.
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач.
Рішенням виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 266 від 27.11.2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 14.12.2021 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, та призначене покарання у виді обмеження волі на один рік, із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 1,2,4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11вересня 2020 року у справі №357/12295/18,від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз?яснено, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами (письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків).
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За приписами ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Апеляційний суд виходить з того, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання своїх дітей, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того апеляційний суд зауважує, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька, по відношенню до них та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доводи позивача про те, що відповідач не піклується про дітей, участі у їх вихованні не бере, не цікавиться їх життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків не можуть бути достатніми підставами для позбавлення батьківських прав, оскільки судом встановлено, що відповідач хоче піклуватися про доньок, проявляти турботу та бажає брати участь у їх вихованні.
Необізнаність батька про стан здоров'я дітей, невиконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на користь дітей також не є підставою для позбавлення батьківських прав. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дітей.
Суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що відповідно до постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №638/16622/17, сам по собі факт заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав, оскільки не є підтвердженням ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов'язками.
За наведеного суд першої інстанції зробив помилковий висновок про обґрунтованість позову не вирішивши питання щодо відповідного сприяння та контролю за поведінкою відповідача з боку органу опіки і піклування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дітей, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. 164 СК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Щербяк Ю.В. задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа: орган опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню дітей та покласти на орган опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27.11.2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.