Справа № 536/2913/24 Номер провадження 22-ц/814/3515/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
26 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»
на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 червня 2025 року, ухвалене суддею Нестеренком С. Г., повний текст рішення складений - 10 червня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.11.2024 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 у розмірі 65 625 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №101691342 про споживчий кредит, за яким позичальник отримала кредит у розмірі 15 000 грн, строком на 22 дні, тобто до 13.05.2021, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та комісії за надання кредиту у розмірі 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Кредитодавець умови договору виконав у повному обсязі, перерахувавши на банківську картку відповідача, вказану в її особистому кабінеті, грошові кошти у розмірі 15 000 грн, однак позичальник допустила прострочення грошового зобов'язання в частині повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом і одноразової комісії. 29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №05Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 . Згідно витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 (реєстру прав вимоги) до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 у загальному розмірі 65 625 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за кредитом, 49 125 грн - заборгованість за процентами та 1500 грн - заборгованість за комісією. 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 . Згідно витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 (реєстру прав вимоги) до ТОВ «ФК «Пінг-Понг»» перейшло право вимоги за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 у загальному розмірі 65 625 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за кредитом, 49 125 грн - заборгованість за процентами та 1500 грн - заборгованість за комісією. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за договором, утворилася заборгованість у розмірі 65 625 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за кредитом, 49 125 грн - заборгованість за процентами та 1500 грн - заборгованість за комісією.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 червня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за договором про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021 у розмірі 20 625,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 4 125,00 грн - заборгованість за процентами та 1500,00 грн - заборгованість за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 761,36 грн та 1885,80 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 45 000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 114,20 грн та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1661,04 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, тобто після 13.05.2021 ТОВ «Мілоан», ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» не мали законних підстав нараховувати проценти, передбачені кредитним договором. Однак, відповідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, проценти були нараховані відповідачу по 07.12.2021. За розрахунком суду першої інстанції, розмір процентів мав складати 4 125,00 грн (15 000 х 22 дні х 1,25%), які слід стягнути з відповідача на користь позивача, відмовивши у стягненні процентів у розмірі 45 000,00 грн (49 125,00 - 4 125,00). Відповідач взяті на себе зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, суд першої інстанції вважав, що позов підлягає частковому задоволенню. Тому слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 20 625,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 4 125,00 грн - заборгованість за процентами та 1500,00 грн - заборгованість за комісією. Оскільки позивачем надано належні докази, які підтверджують надання послуг позивачу та понесених ним витрат, а також враховуючи часткове задоволення судом позову на 31,43%, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1885,80 грн, що складає 31,43% від заявлених 6 000,00 грн.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні нарахованих відсотків за період з 14.05.2021 по 12.07.2021 - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що кредит відповідачу надавався строком на 22 днів з 21.04.2021 (строк кредитування) (пункт 1.3. договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 13.05.2021 (пункт 1.4. договору). За цей період проценти за користування кредитом становили 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (187,50 грн на день). Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 13.05.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця, встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору, або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору). Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог, тобто у даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, станом на 13.05.2021 кредит не було повернуто і позичальник продовжила користуватися кредитними коштами, платежі на погашення кредиту не вносила взагалі. Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. За викладеного, ТОВ «ФК «Солвентіс» вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів до (12.07.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Суд першої інстанції не врахував договірну природу пролонгації, яка відповідно до ст. 212 ЦК України є відкладальною умовою, і після її настання (фактичного користування грошовими коштами) сторони мають обов'язок виконувати умови договору в оновленому обсязі. Позовні вимоги були належним чином обґрунтовані як договором, так і підтверджувальними документами, в тому числі: копією кредитного договору; графіком платежів; фінансовими операціями з підтвердженням пролонгації. Тому наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками понад передбачений за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 строк є безпідставною та не підлягає до задоволення, оскільки належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 21.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір про споживчий кредит №101691342, який підписано електронним підписом позичальника, надісланим їй у смс-повідомленні на її номер телефону НОМЕР_1 , вказаним ним в анкеті-заяві на отримання кредиту (т.1 а.с. 29-32).
За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 22 дні, з 21.04.2021 (строк кредитування), зі сплатою процентів у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії - 13.05.2021. Сторони погодили розмір комісії за надання кредиту 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
За п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Згідно з додатком №1 до договору про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021 сторони затвердили графік платежів та орієнтовну вартість кредиту (т.1 а.с. 33).
За даним графіком, 13.05.2021 відповідач зобов'язувалася погасити суму кредиту у розмірі 15 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 4 125,00 грн та комісію за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн.
До укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (т.1 а.с. 33 зворот, 34).
Далі, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої у подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн (т.1 а.с. 10).
Факт отримання грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №26949059 від 21.04.2021, за яким на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 …...78 були перераховані грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн (т.1 а.с. 41).
Крім того, з листа АТ КБ «Приватбанк» від 27.05.2025 суд першої інстанції встановив що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 21.04.2021 були зараховані грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, що постає із виписки по рахунку відповідача, наданої банком. Доказів зворотного відповідачем суду надано не було (т.1 а.с. 236-237).
29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №05Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (т.1 а.с. 21-25).
Відповідно до п. 1.1 умов договору, кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником.
За п. 1.2., 1.3 внаслідок передачі портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та вказані у реєстрі боржників та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами. Новий кредитом має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників.
Згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 29.07.2021 до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог від 29.07.2021, складений за формою згідно із додатком №1 до договору (т.1 а.с. 26).
Відповідно витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 у розмірі 65 625,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 49 125,00 грн - заборгованість за процентами та 1500,00 грн - заборгованість за комісією (т.1 а.с. 12).
24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу №1/15 за яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (т.1 а.с. 35-37).
Згідно реєстру прав вимог від 24.01.2022 до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, клієнт відступив права вимоги до позичальників, зазначених у реєстрі, згідно із додатком № 1 до договору факторингу (т.1 а.с. 37 зворот).
Відповідно витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 у розмірі 65 625,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 49 125,00 грн - заборгованість за процентами та 1500,00 грн - заборгованість за комісією (т.1 а.с. 13-14).
Отже, до ТОВ «ФК «Пінг-Понг» відповідно до укладеного договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, перейшло право грошової вимоги до відповідача.
ТОВ «ФК «Пінг-Понг» 02.09.2024 направило досудову вимогу відповідачу із вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 65 625,00 грн в термін до 30.09.2024, на яку відповідач не відреагувала (т.1 а.с. 42).
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на її мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав встановленим факт укладення відповідачем договору про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021 із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства, без його обґрунтування доказами.
Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.
Позивачем доведено перехід права вимоги за договором про споживчий кредит від 21.04.2021.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Пінг-Понг» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором.
Судом першої інстанції було встановлено, що позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 65 625,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 49 125,00 грн - заборгованість за процентами та 1500,00 грн - заборгованість за комісією (т.1 а.с. 15-16).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 15 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.
Договір між сторонами було укладено на строк 22 дні з 21.04.2021 по 13.05.2021.
Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3.,1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 13.05.2021.
У п. 1.5.1. договору про споживчий кредит зазначено комісію про надання кредиту у розмірі 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово та яку позичальник має сплатити в термін, вказаний у п. 1.4. договору, тобто до дати повернення кредиту - 13.05.2021.
Розділом 6 вище зазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами, змістом, повністю розуміє і зобов'язується дотримуватися умов договору. Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті та є невід'ємною частиною договору.
Аналізуючи умови договору про споживчий кредит від 21.04.2021 та Правила надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Отже, підписанням договору та паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.
Відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробила цього.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума несплаченої комісії у розмірі 1500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору №43657029 від 07.08.2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М. (т.1 а.с. 18-20), копію додаткової угоди від 30.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 07.08.2024 (т.1 а.с. 39), копію акту №101691342 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 30.09.2024 на суму 6 000,00 грн (т.1 а.с. 9), копію детального опису робіт, виконаних адвокатом Білецьким Б.М., від 30.09.2024 на суму 6 000,00 грн (т.1 а.с. 17), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.1 а.с. 49).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В охоронних правовідносинах, права та інтереси позивача забезпечуються нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 11.02.2021 №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п. 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Апеляційний суду складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованості за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021 у розмірі 65 625 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за кредитом, 49 125 грн - заборгованість за процентами та 1500 грн - заборгованість за комісією.
01.07.2025 відбулася державна реєстрація зміни найменування ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс», що підтверджується копією наказу №70-к від 01.07.2025 (т.2 а.с. 12).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі (т.1 а.с. 29-32).
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Так, згідно п.п.6.1. п.6. договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п.п.6.2. п.6. договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору(офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні; з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до п.п.6.4. п.6. договору, визначено, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання на наслідки.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що кредитний договір №101691342 від 21.04.2021 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора.
Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №26949059 від 21.04.2021, за яким на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 …...78 були перераховані грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн (т.1 а.с. 41).
Крім того, з листа АТ КБ «Приватбанк» від 27.05.2025 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 21.04.2021 були зараховані грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, що постає із виписки по рахунку відповідача, наданої банком (т.1 а.с. 236-237).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан», а також на підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний при укладенні договору, а також в частині обґрунтування розміру заборгованості за договором.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021 не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн за договором про споживчий кредит №101691342 від 21.04.2021.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, згідно умов кредитного договору, сторони погодили наступні умови: сума (загальний розмір) кредиту складає: 15 000 грн. Кредит надається строком на 22 дні з 21.04.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 13.05.2021. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5 625 грн в грошовому виразі та 64,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 20 625 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та, що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Комісія за надання кредиту: 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4 125 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фіксованого залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору. Відповідно до п.п.2.2.2. договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3. договору. Згідно з п.п.2.2.3. договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6. договору. Якщо визначена п.1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2. продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
Судом першлої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, допустила прострочення виконання зобов'язань по договору.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсотки, нараховані ТОВ «Мілоан» після закінчення строку кредитування, є необґрунтованими, а тому вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 45 000 грн заборгованості за процентами, нарахованими з моменту закінчення загального строку кредитування, а саме з 13.05.2021, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором №101691342 від 21.04.2021, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 20 625 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що наданий до суду розрахунок заборгованості за процентами відповідає погодженим між сторонами умовам кредитного договору, що наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов