Справа № 161/20496/24 Провадження №11-кп/802/662/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , із середньою освітою, проживаючий у цивільному шлюбі, офіційно не працюючий, раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.263, ч.4 ст.185 КК України КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.263 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - у виді тримання під вартою.
Зараховано ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.72 КК України в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 31 березня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вироком вирішено питання процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він 20 вересня 2024 року у вечірню пору доби, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи напроти будинку АДРЕСА_2 , діючи всупереч вимог ст. 68 Конституції України, п. 1 «Переліку видів майна, що може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою ВР України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-XII, п.п. 9, 11, 15 Положення про дозвільну систему затвердженого Постановою КМУ від 12 жовтня 1992р. №576 з наступними змінами, п. 11.7 Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї ти вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 року №662, знайшов і таким чином придбав кастет, поклав його до правої кишені власної куртки чорного кольору, у яку був одягнений, та почав незаконно носити при собі без передбаченого законом дозволу. Надалі, 27.09.2024 року в період часу з 10 години 25 хвилин до 10 години 30 хвилин, у ОСОБА_8 , в ході огляду місця події, проведеного на зупинці громадського транспорту, що на узбіччі автодороги Н22 зі сполученням Устилуг-Луцьк-Рівне, поблизу с. Шепель, Луцького району, Волинської області, виявлено та вилучено вищевказаний кастет, що відповідно до висновку експерта №СЕ-19/103-24/13271-ХЗ від 25.10.2024 є контактною холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовленою саморобним способом.
Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2024 № 286 солдата ОСОБА_8 призначено на посаду курсант навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та якого зараховано на продовольче забезпечення, допущено до виконання обов'язків і вважати таким, що прийняв посаду - курсанта 3 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, в період часу з 14 год. 00 хв. 17.11.2024 по 09 год. 00 хв. 18.112024 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України № 4024-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин від 10 листопада 2024 року на строк 90 днів, шляхом вільного доступу, з гаражного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , таємно викрав акумуляторну кутову шліфувальну машину «Milwauke» моделі «M18 BLSAG125x», вартістю 4266 гривень, акумуляторний ударний дриль-шуруповерт марки «Milwauke» моделі «М12 3404-20» вартістю 3305 гривень 60 копійок, акумуляторний імпульсний гідравлічний шуруповерт марки «Milwauke» моделі «М-12 2551-20» вартістю 5420 гривень, акумуляторну циркулярну пилу марки «Milwauke» моделі «М-18 2630-20» вартістю 4226 гривень 40 копійок, акумуляторний перфоратор «Metabo» моделі «KM18 LTX 24» вартістю 12789 гривень, світлодіодний акумуляторний прожектор «GROZ led 550» вартістю 1599 гривень 20 копійок, світлодіодний акумуляторний ліхтар «GROZ led 396» вартістю 877 гривень 60 копійок, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 32 483 гривні 80 копійок.
Таким чином, ОСОБА_8 інкримінується незаконне носіння кастету без передбаченого законом дозволу, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, а також таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані йому міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, наявність пом'якшуючих обставин: визнання вини, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також вважає, що не в повній мірі враховано думку потерпілого, який претензій не має. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, на підставі ст. 69 КК України призначити більш м'яку міру покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та звільнити на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчинені злочинів, за який які його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України є правильною і також не оскаржується.
У відповідності до ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Статтею 75 КК України встановлено, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_8 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому щиро розкаявся, раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, потерпілий ОСОБА_9 претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, не наполягав на суворій мірі покарання, однак завдані збитки не відшкодовані. Окрім того, ОСОБА_8 ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим оголошувався у розшук.
Обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , суд визнав щире каяття, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив кримінальних правопорушень.
У відповідності до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
В статті 34 КК України зазначено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Як убачається з вироку, судом визнано обставиною, яка обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень, однак відповідно до вимоги про судимість ОСОБА_8 раніше не судимий (а.с.151), відтак вказана обставина підлягає виключенню із вироку суду.
Однак, виключивши обставину, яка обтяжує покарання, апеляційний суд вважає, що обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання не вбачає.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та виключити з вироку суду обставину, яка обтяжує покарання.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2025 року, стосовно ОСОБА_8 , залишити без зміни.
Виключити з вироку суду обставину, яка обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді