Справа №760/30289/25 Провадження №1-кс/760/13221/25
27 листопада 2025 р. м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Солом'янського районного суду м. Києва, клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України,
У жовтні 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України.
04 листопада 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 31 жовтня 2025 року) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110001156, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 , який не будучи наділеним повноваженнями на виконання функцій держави, у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник злочинний умисел на вчинення групою осіб публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади. З цією метою, 04.03.2023, протягом доби, у період часу із 00:00 по 23:59, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території РФ у м. Москва, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , будучи співвиконавцем вчинення кримінального правопорушення, взяв участь у зустрічі певної групи осіб, на якій були присутні громадяни України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , де ведучим та організатором виступав ОСОБА_12 (якого визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 436-2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави) та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, щодо якої було здійснено відеофіксацію та поширення в мережі інтернет. Розпочавши вказану зустріч, ОСОБА_12 , будучи організатором запропонував присутній групі осіб відкрити «засідання», назвав цю групу осіб «ініціативною групою зі скликання зборів українського народу» та проголосив вказану зустріч «скликанням «загальних зборів народу України». У подальшому, на прохання ОСОБА_12 , згадана група осіб, у тому числі ОСОБА_5 проголосувала за відкриття так званого «засідання», обрання його «головуючим» зустрічі, обрання членів «рахункової, мандатної, редакційної комісій», «секретаріату», а також ОСОБА_12 попросив технічних спеціалістів зберегти відеозапис зустрічі. Згодом ОСОБА_12 надав можливість висловитись ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , невстановленій особі ОСОБА_13 та за його пропозицією вказана група осіб проголосувала за прийняття документа під назвою «ДЕКЛАРАЦІЯ ЗАХИСТУ НАРОДУ УКРАЇНИ», яким зокрема «ухвалили» рішення про утворення «Представництва українського народу». Вказана група осіб «проголосила» «Народне представництво» єдиним законним представником українського народу, «позбавила» Президента України ОСОБА_14 , владних повноважень, закликала військових, працівників правоохоронних органів, суддів, державних службовців та службовців місцевого самоврядування перейти на бік «Представництва українського народу». Також, було затверджено склад «народних представників», з яких формується «Представництво українського народу», за участю: ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 . Присутня група осіб уповноважила «Представництво українського народу» створювати будь-які органи, наділяючи їх повноваженнями, необхідними для виконання покладених завдань. Надалі, 10.03.2023, протягом доби, у період часу із 00:00 по 23:59, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, відеозапис «зібрання ініціативної групи зі скликання зборів українського народу» був розміщений невстановленими досудовим розслідуванням особами на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 », який має назву «ІНФОРМАЦІЯ_4», що містить 7700 переглядів та 487 реакцій. Згідно висновку експертів від 14.06.2023 № 14222/14223/23-36 КНДІСЕ Мінюста України у відеофрагменті під назвою «Зеленского остраняют от власти. Украина отказывается платить долги МВФ», який розміщено за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », містяться публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади. Так, ОСОБА_5 , без попередньої змови між собою, взяв участь у зібранні групи осіб, з метою здійснення публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні в непередбачений Конституцією спосіб, тобто усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто вчинив кримінальне правопорушення з прямим умислом. Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні групою осіб, без попередньої змови між собою публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України. 11.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України. Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, зокрема: Протоколом обшуку від 06.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ; Протокол огляду від 10.04.2023; Висновком експертів № 14222/14223/23-36 від 14.06.2023 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи; Висновком експерта № 20623/23-35 від 01.08.2023 за результатами проведення судової портретної експертизи у кримінальному провадженні; Допитом свідка ОСОБА_16 під час досудового розслідування в судовому засіданні (в порядку ст. 225 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 на праві власності володіє: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна підозрюваного, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона розпоряджатися ним (зміна права власності, перереєстрація, штучне зниження вартості майна тощо), відповідають вимогам проведення досудового розслідування. Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися майном. Крім того, санкцією ч. 2 ст. 109 КК України передбачено конфіскацію майна, як вид покарання. Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що зазначене майно може бути відчужене підозрюваним, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно. Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження та перереєстрацію. Тому з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна, що належать підозрюваному ОСОБА_5 , на даний час, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно. На підставі викладеного, просив винести ухвалу про накладення арешту, у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном підозрюваного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
В судове засідання слідчий з'явився, клопотання підтримав, просив його задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, власник майна в судове засідання не викликався з метою забезпечення арешту майна.
Заслухавши слідчого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22025101110001156, 08.10.2025 року доЄдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України; короткий виклад обставин що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: громадянин України ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб здійснили публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади; повідомлено про підозру ОСОБА_5 (а.с.7 - 8).
Відповідно до Повідомлення про підозру від 11 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про те, що він обгрунтовано підозрюється у вчиненні групою осіб публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України (а.с. 9 - 19).
Як вбачається з Протоколу огляду від 15 жовтня 2025 року, вказане повідомлення про підозру було опубліковано на веб - сайті Офісу Генерального прокурора (а.с. 67 - 68).
Також, як вбачається з листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 09.10.2025 року №51/12-1589, Протоколу огляду від 13 жовтня 2025 року у газеті Урядовий кур'єр розміщено Повідомлення про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_5 , Повістки про виклик підозрюваного (а.с. 72 - 85).
Згідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як встановлено ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно до ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Таким чином, ОСОБА_5 в порядку, передбаченому КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України.
При цьому, санкція ч. 2 ст. 109 України передбачає покарання у вигляді обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до частини 1 статті 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Слідчим суддею також досліджено Повістки про виклик ОСОБА_5 (а.с. 20 - 22,64 - 66), клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 31 березня 2025 року (а.с. 23 - 30), Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року (справа №760/8793/25) (а.с. 34 - 38), Доручення на проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст. ст. 39, 40 КПК України) від 15.08.2025 року (а.с. 39 - 40), клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 22 вересня 2025 року (а.с. 41 - 45), Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року (справа №760/26218/25) (а.с. 46 - 53), Постанову про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук від 15 серпня 2025 року (а.с. 54 - 55), Доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст. ст. 39, 40, 41 КПК України) (а.с. 56), лист Управління контрозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 24.10.2025 року (а.с. 57), Висновок експертів за результатами проведення судової лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи у кримінальному провадженні №22022000000000247 від 14.06.2023 року (а.с. 91 - 132), Протокол огляду інтернет - ресурсу від 10 квітня 2023 року(а.с. 133 - 159).
Згідно до листа Міністерства юстиції України (Вих. №129538/38.1.2/9-25 від 09.09.2025 року), Указом Президента України від 01.05.2025 року №267/2025 введено в дію рішення РНБО від 01.05.2025 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до ОСОБА_5 застосовано санкцію у вигляді блокування активів; ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві власності: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 86 - 88).
Також, слідчим суддею досліджено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №450128089 від 31.10.2025 року (а.с. 160 -162).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Таким чином, з врахуванням того що майно перебуває у власності ОСОБА_5 , який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України, при цьому, ч. 2 ст. 109 КК України, передбачає конфіскацію як вид покарання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні підстави, встановлені п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України для арешту майна.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні підстави, встановлені п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України для арешту цього майна.
Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 - 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Також, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України, що підтверджується матеріалами, доданими до клопотання.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно, вказане у клопотанні, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що з врахуванням обставин кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, передбачений законом, є необхідним у демократичному суспільстві задля реалізації завдань кримінального провадження, втручання у право власності переслідує легітимну мету та є пропорційним.
Враховуючи вищевикладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України, підлягає задоволенню, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з забороною відчуження, розпорядження та користування майном відповідає завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погодженого прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт (з забороною розпорядження) на наступне майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 :
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1