18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/24805/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/24805/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови,-
28.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» звернулося до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 р, якою на товариство з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» накладений штраф за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні в сумі 128000,00 грн.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні 78820988, відкритому Першим правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 р. № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що спірна постанова отримана підприємством 27.06.2025, а вже 12.08.2025 постановою заступника начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №78820988 з примусового виконання постанови від 18.06.2025 № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС, на рахунки підприємства в банківських установах накладений арешт. Вважає, що оскаржувана постанова має яскраво виражений протиправний характер, прийнята із численними порушеннями норм матеріального права. Крім того, позивач є підприємством, яке здійснює експлуатаційне обслуговування багатоквартирних будинків (керуюча компанія). Усі кошти, що надходять на рахунки підприємства - це кошти сплачені співвласниками будинків за для належного утримання спільного майна, технічного обслуговування комунікацій будинку, освітлення місць загального користування та електричне живлення ліфтів, вивезення побутових відходів. Стягнення коштів з рахунків підприємства ставить під пряму загрозу належну оплату комунальних платежів в цих будинках, тобто належне забезпечення комунальними послугами мешканців будинку. Сплата штрафу, за постановою ляже на плечі та гаманці співвласників будинку, оскільки отримання інших коштів, окрім як від співвласників будинку, господарська діяльність підприємства на передбачає. До того ж, штраф, накладений спірною постановою не має компенсаційного характеру, має на меті каральну функцію, з реалізацією якої цілком можливо зачекати на час розгляду справи про законність ухвалення такої постанови судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 у виконавчому провадженні №78820988, відкритому 12.08.2025 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/24805/25.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що позивачем, окрім того, що у заяві лише вказано на протиправність постанови про накладення штрафу, не наведено істотних обставин та не надано доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову дійшов висновку про наявність очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний».
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що покладені в обґрунтування оскарженої ухвали з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що державним виконавцем на підставі спірної постанови відкрито виконавчі провадження та накладено арешт на розрахункові рахунки, а сплатити штраф буде обов'язком співвласників будинку обслуговуючого кооперативу.
У цій справі оскаржуваними постановами накладено на позивача штрафу відповідно до абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (неможливість проведення заходу державного контролю).
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Отже оскаржувана постанова є самостійними виконавчими документами, примусове виконання яких здійснюється у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно доводам позивача, постановою від 12.08.2025 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною відкрито виконавче провадження №78820988 з примусового виконання постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» в дохід державного бюджету адміністративного штрафу в сумі 128000,00грн.
За висновками суду першої інстанції, оскаржувана постанова, законність та обґрунтованість яких є предметом спору у цій справі, є виконавчим документом та за цим виконавчим документом відкрито виконавче провадження, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у разі задоволення такого позову, призведе до не ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки позивачу доведеться докласти значних зусиль для відновлення того становища, яке він мав до виконання в порядку виконавчого провадження оскаржуваних постанов.
Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову
Водночас судом не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
Зокрема при прийнятті ухвали про забезпечення позову заявником не наведений, а судом не досліджений фінансовий стан позивача, та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності.
Так, до заяви про забезпечення позову не додало документи, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу на рахунку коштів, розміщених на банківських рахунках.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022 у справі №160/1609/22 та від 29.09.2022 у справі №380/3826/21.
Враховуючи вищезазначене, та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, суд апеляційної інстанції визнає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову помилковими, та вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/24805/25 - скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-сервісна компанія “Проспект Правобережний» про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (18.11.2025р.) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак