12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 340/5597/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 р. в адміністративній справі №340/5597/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому в періоди з 20 лютого 2021 р. по 17 квітня 2022 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 р., із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 20 лютого 2021 р. по 17 квітня 2022 р., а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення,
грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому в періоди з 17 квітня 2022 р. по 20 травня 2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 р. , із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 17 квітня 2022 р. по 20 травня 2023 р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 р., із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 20 лютого 2021 р. до 17 квітня 2022 р. у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 17 квітня 2022 р. по 20 травня 2023 р. у Військовій частині НОМЕР_2 , які протиправно розраховували його грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та
повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 р. по 20 травня 2023 р.; відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 20 лютого 2021 р. по 18 липня 2022 р. та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 20 лютого 2021 р. до 17 квітня 2022 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 20 лютого 2021 р. до 17 квітня 2022 р., а також виплачених за цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 17 квітня 2022 р. по 18 липня 2022 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та премії, із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 17 квітня 2022 р. по 18 липня 2022 р., а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та премії, із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених відносно неї позовних вимог ОСОБА_1 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні відносно неї позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано про порушення ОСОБА_1 строку звернення до суду. По суті спору вказано про правомірність розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано про правомірність розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Письмові відзиви на апеляційні скарги від позивача до суду апеляційної інстанції не надходили.
Розгляд апеляційних скарг здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 проходив військову службу з 20 лютого 2021 р. до 17 квітня 2022 р. у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 17 квітня 2022 р. по 20 травня 2023 р. у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до карток особового рахунку ОСОБА_1 у період проходження військової служби з 20 лютого 2021 р. по 18 липня 2022 р. Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 здійснювали обчислення та нарахування йому грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Не погоджуючись із розміром грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. - дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція п. 4 Постанови №704, яка передбачає обрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Нова редакція вказаної статті більше не передбачає звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 р. у справі №460/21394/23 вказано, що правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 р., підлягають правовому регулюванню згідно із положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19 липня 2022 р. підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.
Тобто, до позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 лютого 2021 р. по 18 липня 2022 р. включно, строк звернення до суду не застосовується.
По суті спору слід зазначити наступне.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:
- з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21.
Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів.
Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин вже застосовується редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності у Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 обов'язків здійснити перерахунки сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 20 лютого 2021 р. до 17 квітня 2022 р. та з 17 квітня 2022 р. по 18 липня 2022 р., виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01 січня 2021 р. та 01 січня 2022 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017р.
В зв'язку із чим, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 р. в адміністративній справі №340/5597/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 листопада 2025 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник