С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/6141/25
В справі 760/31304/24
І. Вступна частина
19 серпня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.
ІІ. Описова частина
03 грудня 2024 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Згідно із заявленими вимогами Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за договором позики від 28 квітня 2024 року в загальному розмірі 112 680,87 доларів США, яка складається з 110 000,00 доларів США основного боргу, 2200,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою, 480,87 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року, а також 5% річних за період з 30 листопада 2024 року до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за договором позики від 30 травня 2024 року в загальному розмірі 56 340,44 доларів США, яка складається з 55 000,00 доларів США основного боргу, 1100,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою, 240,44 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року, а також 5% річних за період з 30 листопада 2024 року до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що протягом 2024 року надав Відповідачці в борг грошові кошти у сумі 110 000,00 доларів США та у сумі 55 000,00 доларів США, про що свідчать відповідно Договір позики від 28 квітня 2024 року та Договір позики від 30 травня 2024 року, а разом 165 000,00 доларів США.
Зазначені договори були укладені шляхом підписання електронно-цифровими підписами, що узгоджено у п. 17 цих договорів.
ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до п.2 обох Договорів зазначені вище суми грошей (позики) позичальник зобов'язалася повернути в строк до 28 жовтня 2024 року включно. При цьому вони досягли домовленості, що за час користування коштами до 28 жовтня 2024 року включно позичальник має сплатити на користь позикодавця проценти у розмірі 2% (два проценти) від суми позики.
Крім того, відповідно до п. 5 договорів позики, як стверджує Позивач, сторони домовилися, що якщо позичальник не поверне позикодавцю суму позики у встановлені у пункті 2 даного договору строки, позичальник за подальше користування неповерненими коштами позикодавця має сплатити на користь позикодавця проценти у розмірі 5% (п'ять процентів) річних.
Натомість, до 28 жовтня 2024 року включно, як і на момент подання позову, Відповідачка не повернула грошові кошти за жодним договором, що змушує Позивача звернутися до суду з даним позовом.
Позивач також посилаючись на ч.10 ст.265 ЦПК України, просить зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків (5% річних) до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
27 січня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання позову, в якій вона повідомила, що грошові кошти були отримані нею та вкладені у розвиток власного бізнесу в Республіці Польща, планувала повернути борг за рахунок майбутніх доходів, станом на сьогоднішній день всі отримані гроші були інвестовані у розвиток її бізнесу, тому наразі вона не має можливості повернути борг, однак не відмовляється від своїх зобов'язань і планує повернути позичені кошти разом з нарахованими відсотками, просила розглядати справу по суті без її участі.
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року закрите підготовче провадження.
У судове засідання представник Позивача не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав. Відповідачка до суду не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів справи.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 28 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким Відповідачка отримала у позику суму в розмірі 110 000 доларів США, яку зобов'язалася повернути до 28 жовтня 2024 року включно.
Судом встановлено, що 30 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким Відповідачка отримала у позику суму в розмірі 55 000 доларів США, яку зобов'язалася повернути до 28 жовтня 2024 року включно.
Факт отримання позичальницею коштів за обома договорами підтверджується електронно-цифровими підписами сторін, накладеними на договори, а також протоколами розпізнавання електронних підписів, долученими до матеріалів справи.
Договори позики укладені у письмовій формі з використанням електронних підписів, що відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Сторони погодили в п. 17 договорів використання електронно-цифрових підписів, що є достатньою письмовою згодою для визнання договорів укладеними.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договори позики є укладеними з моменту передання грошей.
Зобов'язання за договорами позики є грошовими зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті, що не суперечить законодавству України.
Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відсутня заборона на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц вказав, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 6 грудня 2022 року у справі № 301/2052/18, де роз'яснено застосування норм Цивільного кодексу України та умов договору щодо грошового зобов'язання, визначеного в еквіваленті до іноземної валюти, з можливістю стягнення боргу в іноземній валюті, якщо це передбачено договором.
Сторони в п. 3 договорів погодили, що повернення коштів має відбуватися першочергово у доларах США, що є достатньою підставою для стягнення боргу саме в цій валюті.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч.1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Сторони в п. 2 договорів погодили проценти в розмірі 2% від суми позики за період користування до 28 жовтня 2024 року.
Таким чином, за період з дня отримання позики по 28 жовтня 2024 року проценти за першим договором становлять 2200 доларів США, за другим - 1100 доларів США.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сторони в п. 5 договорів погодили 5% річних за прострочення, що є компенсаційною виплатою, передбаченою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки сторони в договорі встановили інший розмір процентів - 5% річних, то застосовується саме цей розмір як компенсаційна виплата за користування чужими коштами під час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
Аналогічно, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вказано, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.
За період з 29 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року (32 дні) 5% річних становлять 480,87 доларів США за першим договором та 240,44 доларів США за другим.
Відповідачка визнала позов у повному обсязі, що відповідно до ст. 207 ЦПК України є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Враховуючи визнання позову Відповідачкою, встановлені обставини, докази в справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 15140,00 гривень, що підлягає стягненню з Відповідачки.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 161, 525, 526, 530, 553, 625, 1048, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 28.04.2024 в загальному розмірі 112680,87 доларів США, яка складається з:
-110000,00 доларів США основного боргу;
-2200,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою;
-480,87 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29.10.2024 по 29.11.2024;
-5% річних за період з 30.11.2024 до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 30.05.2024 в загальному розмірі 56340,44 доларів США, яка складається з:
-55000,00 доларів США основного боргу;
-1100,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою;
-240,44 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29.10.2024 по 29.11.2024;
-5% річних за період з 30.11.2024 до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15140,00 гривень.
3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: