Справа №:755/21622/25
Провадження №: 2/755/15268/25
про передачу справи за підсудністю
"27" листопада 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ТОВ «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, частиною п'ятнадцятою, шістнадцятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 14 листопада 2025 року № 2009446, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02 квітня 2013 року по 31 травня 2014 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 14 листопада 2025 року № 2009427, відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не знайдено.
З метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 судом направлено запит до Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА».
Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованим не значиться, в Електронному реєстрі територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» громадянина не знайдено.
Таким чином, інформації про наявність зареєстрованого місця проживання відповідачів на території Дніпровського району міста Києва не встановлено.
Водночас, суд враховує, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відомостей про місцезнаходження майна відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чи їх постійного місця роботи на території Дніпровського району міста києва матеріали справи не містять.
Таким чином, підстави для визначення територіальної підсудності даної справи Дніпровському районному суду міста Києва за правилами статей 27, 28 ЦПК України відсутні.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
За вимог пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 не встановлено, а останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , тому даний позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню за підсудністю до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя
(вул. Перемоги, буд. 107-Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005) на розгляд.
Керуючись статтями 4, 27, 28, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, передати на розгляд до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя (вул. Перемоги, буд. 107 - Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005) за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова