Справа №:755/21076/25
Провадження №: 2-а/755/723/25
про повернення позовної заяви
"27" листопада 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шокурова Ю.Л., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини перша, п'ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 08 листопада 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року про залишення позову без руху доставлено на електронну адресу адвоката Шокурова Ю.Л. 08 листопада 2025 року о 16-40 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху від 06 листопада 2025 року вручено позивачеві 08 листопада 2025 року.
18 листопада 2025 року (вхід. від 19 листопада 2025 року № 70378) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шокуров Ю.Л., подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що підтвердження факту обізнаності позивача про виконавче провадження є смс-повідомлення банку на телефон позивача. Так саме 23 жовтня 2025 року о 18-00 год на телефон позивача надійшло повідомлення «Обмеження на ваші рахунки». Також у цих смс зазначено номер виконавчого провадження, найменування стягувача та прізвище державного виконавця. Саме 23 жовтня 2025 року позивач дізнався про виконавче провадження, тому саме від цієї дати починається строк для звернення до суду з відповідним позовом.
З огляду на викладене просив поновити пропущений процесуальний строк.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися про їх порушення.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Як зазначалося раніше, № Б/64 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 12 січня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 22 січня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 29 жовтня 2025 року (вхід. № 65539), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
До матеріалів позовної заяви долучено: копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 січня 2025 року № Б/64, копію постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гурської О. від 30 червня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 78484092, копію постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гурської О. від 23 жовтня 2025 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 78484092, копію сповіщення із мобільного застосунку банку від 23 жовтня 2025 року про встановлення обмеження на рахунках користувача, внаслідок відкритого виконавчого провадження
№ 78484092.
Таким чином, оспорювана постанова прийнята відповідачем 12 січня 2025 року.
Жодних відомостей про ненадходження на адресу позивача засобами поштового зв'язку, оспорюваної постанови, до позовної заяви позивачем не долучено, зокрема, але не виключно, інформаційної довідки оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про поштові відправлення на ім'я позивача за період після 12 січня 2025 року із зазначенням інформації про їх статус, в тому числі про причини повернення.
Суд також враховує, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 78484092 винесено ще 30 червня 2025 року та направлено боржникові засобами поштового зв'язку. Доказів необізнаності про наявність виконавчого провадження та неможливості ознайомлення з його документами після його відкриття, в тому числі засобами АСВП позивачем також не надано.
Водночас, заяви про усунення недоліків також не долучено військово-облікового документа ОСОБА_1 або витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які б дозволяли пересвідчитися у відсутності відомостей про порушення правил військового обліку та перебування особи у розшуку ТЦК та СП.
Факт надходження сповіщення у мобільному застосунку одного із банків про блокування рахунків особи не може слугувати безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE,
№ 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Хромова