Справа №:755/15094/25
Провадження №: 1-кс/755/4210/25
"13" листопада 2025 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 прокурора ОСОБА_4 представника заявника ОСОБА_5 розглянувши клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040003284 від 19.09.2024, -
адвокат ОСОБА_6 що діє в інтересах ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді міста Києва від 26.08.2025 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100040003284 від 19.09.2024 року.
В судовому засіданні представник власника майна просив скасувати арешт, з огляду на те, що накладення арешту на вищезазначене майно є необґрунтованим ті істотно порушує права заявника, як добросовісного набувача на мирне володіння розпорядження так використання свого майна, оскільки на даний час власнику манй не повідомлено підозру, не доведено необхідність продовження такого заходу забезпечення, як арешт майна, та на їх думку даний час відпала потреба у такому заході забезпечення, як арешт майна.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні даного клопотання. Зазначив що наданий час досудове розслідування триває, строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців, ще необхідно вчинити ряд слідчих дій, в тому числі і з даним транспортним засобом, а тому наданий час потреба у застосуванні саме такого заходу забезпечення, як арешт майна не відпала. Надав матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора, доводи адвоката дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, які надано прокурором, заслухавши думку учасників розгляду клопотання, прийшов до наступного.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так як відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26.08.2025 року було накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час санкціонованого обшуку, транспортного засобу транспортного засобу ««SKODA» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від даного автомобіля у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040003284 від 19.09.2024року .
Дані обставини у сукупності свідчить про обґрунтованість накладеного арешту.
Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»
Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
У клопотанні обставин які б доводили, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, або арешт накладено не обґрунтовано стороною захисту не наведено.
З урахуванням, того що на даний момент в кримінальному провадженні № 12024100040003284 від 19.09.2024 досудове розслідування триває, необхідно провести ряд експертиз та слідчих дій. Арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.08.2025 обґрунтований, та потреба в подальшому застосуванні арешту майна не відпала, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,
у задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_6 що діє в інтересах ОСОБА_7 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді міста Києва від 26.08.2025 року, справа № 755/15094/25 провадження № 1-кс/755/3028/25, а саме: автомобіль марки «SKODA» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від даного автомобіля у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100040003284 від 19.09.2024 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя