Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5884/25
Номер провадження 1-кп/711/462/25
27 листопада 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100140001241 від 16.04.2025, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Драгово Хустського району Закарпатської області, українця, громадянина України, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, стрільця 1 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, молодшого сержанта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100140001241 від 16.04.2025, стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Згідно ст.12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, а санкція зазначеної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. 02.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. В подальшому, 02.06.2025 слідчим суддею Соснівського районного суду міста Черкаси до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.07.2025 включно без визначення розміру застави. 30.06.2025 суддею Придніпровського районного суду міста Черкаси продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 по 29.08.2025 включно без визначення розміру застави. У подальшому, 28.08.2025 суддею Придніпровського районного суду міста Черкаси продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 по 27.10.2025 включно без визначення розміру застави. Востаннє, 08.10.2025 суддею Придніпровського районного суду міста Черкаси продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 по 07.12.2025 включно без визначення розміру застави. Необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде залишатись на волі. Метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити нове кримінальне правопорушення. Наразі продовжують існувати ризики передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України. Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду. Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій. Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється або вчинити нове кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. Крім того, 02.05.2025 прокурором у вказаному кримінальному провадженні було складено та подано до Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_5 , однак, 29.05.2025 судом було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки підозрюваний в судовому засіданні категорично заперечив свій намір продовжити проходження військової служби. Вказане безсумнівно свідчить про ризик, зазначений в п.5 ч.1 ст.177 КПК України. При визначенні запобіжного заходу обвинуваченому просить суд врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення через особисту недисциплінованість, а саме: нехтування конституційним обов'язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби. Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме ризики, визначені ст.177 КПК та тяжкість покарання, а саме, що за ч. 5 ст. 407 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, вважає, що виключно застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. На підставі викладеного, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , під час вирішення клопотання задоволення клопотання прокурора, просив суд взяти до уваги, що його підзахисний наразі виявив бажання продовжити службу в ЗСУ.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував. Зазначив, що він на даному етапі розгляду бажає продовжити службу, а не перебувати в СІЗО.
Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме в самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану. Згідно ст.12 КК України, даний злочин, відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 02.06.2025 у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалами Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30.06.2025, 28.08.2025 та 08.10.2025 строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено, без визначення розміру застави. Строк запобіжного заходу спливає 07.12.2025.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного обвинуваченого, експерта , спеціаліста у цьому ж провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до певної категорії осіб, серед яких і раніше не судима особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду за обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри, щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити дані злочини та наявність ризиків передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у разі доведення винуватості йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що обумовлює ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, ризик обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків
у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, тому
у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється або вчинити нове кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. Крім того, 02.05.2025 прокурором у вказаному кримінальному провадженні було складено та подано до Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_5 , однак, 29.05.2025 судом було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки підозрюваний в судовому засіданні категорично заперечив свій намір продовжити проходження військової служби.
Згідно частини 7 статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно із ч.6 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст.197 КПК України, а саме на 60 днів, тобто до 25.01.2026 включно, без можливості внесення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178, 183, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25.01.2026, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 5 діб з часу її проголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1