Справа № 296/13360/25
1-кс/296/5810/25
Іменем України
25 листопада 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
представника власника майна ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі клопотання слідчого слідчого відділу Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_5 , поданого в межах кримінального провадження № 12025060640001160 від 19.11.2025 про арешт майна
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням в обгрунтування якого зазначив, що у провадженні СВ Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025060640001160 від 19.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 18.11.2025, близько 20 години 25 хвилин, по вул. Сергія Параджанова, 14, у місті Житомирі, працівниками поліції зупинено слідловий тягач марки "MAN" моделі "TGX 18.440" р.н. НОМЕР_1 в складі з напівпричепом марки "SCHWARZMULLER" моделі "SPA-3E" р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював незаконне перевезення деревини різних порід.
В ході проведення огляду місця події встановлено, що на ділянці місцевості, за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 14, розташовується тягач марки «MAN» синього кольору ДНЗ НОМЕР_1 до якого приєднано напівпричіп марки «SCHWARZMULLER» д.н.з. НОМЕР_2 . В напівпричепі знаходиться деревина породи cосна та береза в загальній кількості близько 37 метра кубічних. Окрім того, в ході проведення огляду виявлено документи щодо супроводження вантажу, а саме ТТН № б/н від 18.11.2025 у 2х примірниках. Вказані речі вилучено в ході проведення огляду місця події.
Відповідно до наданої працівникам поліції ТТН № б/н від 18.11.2025 (умовний номер 1) встановлено, що у автомобілі перевозяться дрова паливні хвойних порід (сосна), однак в ході огляду встановлено, що у напівпричепі окрім сосни знаходиться деревина породи береза, яка не зазначена у ТТН. У іншій аналогічній ТТН № б/н від 18.11.2025 (умовний номер 2) наданій водієм зазначено, що у автомобілі перевозиться деревина породи сосна та береза.
Відповідно до вищезазначеного вбачається використання ще однієї, ймовірно підробленої ТТН, з метою приховування незаконної порубки лісу та його подальшого перевезення.
ТТН № б/н від 18.11.2025 (умовний номер 1) поміщено до спецпакету НПУ №NPU-5335393.
ТТН № б/н від 18.11.2025 (умовний номер 2) поміщено до спецпакету НПУ №NPU-5335392.
В подальшому слідчим спеціалізований сідловий тягач марки «MAN» моделі «TGX 18.440» в кузові синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 ; напівпричіп спеціалізований марки «SCHWARZMULLER» моделі «SPA-3E» д.н.з. НОМЕР_2 , в кузові чорного кольору, VIN № НОМЕР_4 ; деревина породи сосна та береза загальним об'ємом 37 кубічних метра; ТТН № б/н від 18.11.2025 з умовним номером 1 на арк.; ТТН № б/н від 18.11.2025 з умовним номером 2 на 1 арк. визнано речовими доказами в межах кримінального провадження № 12025060640001160 від 19.11.2025 року.
Таким чином, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на спеціалізований сідловий тягач марки «MAN» моделі «TGX 18.440» в кузові синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 ; напівпричіп спеціалізований марки «SCHWARZMULLER» моделі «SPA-3E» д.н.з. НОМЕР_2 , в кузові чорного кольору, VIN № НОМЕР_4 ; деревина породи сосна та береза загальним об'ємом 37 кубічних метра; ТТН № б/н від 18.11.2025 з умовним номером 1 на арк.; ТТН № б/н від 18.11.2025 з умовним номером 2 на 1 арк. з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до наявної інформації, сідловий тягач марки «MAN» моделі «TGX 18.440» в кузові синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , н.т. НОМЕР_5 .
Напівпричіп спеціалізований марки «SCHWARZMULLER» моделі «SPA-3E» д.н.з. НОМЕР_2 , в кузові чорного кольору, VIN № НОМЕР_4 належить ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 .
Деревина породи сосна та береза загальним об'ємом 37 кубічних метра; ТТН № б/н від 18.11.2025 з умовним номером 1 на арк.; ТТН № б/н від 18.11.2025 з умовним номером 2 на 1 арк. належить ФОП « ОСОБА_9 », АДРЕСА_3 , н.т. НОМЕР_6 .
Слідчий зазначив, що арешт майна у кримінальному провадженні необхідний для збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Слідчий в судове засідання не з'явився.
Представник власника майна в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та зазначив, що на деревину були всі необхідні документи та вказана деревина здобута у законний спосіб, що підтверджується відповідними документами, тому просив відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, заслухавши представника власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст.170 КПК України).
Водночас, відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_9 на підставі договору № 5 від 04.11.2025 про надання послуг передпосівної підготовки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надано послуги щодо зачистки від самосіву земельних ділянок, які належать замовнику - ТОВ «ЛІГНА ВІТА» на праві оренди.
У пункті 2.1 даного договору зазначено, що вартість наданих послуг не оплачується замовником, витрати виконавець закриває повністю за рахунок отриманої в результаті зачистки лісопродукції (дров, лісоматеріалів круглих, тріски деревної тощо), яка переходить у власність Виконавця.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено, що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Визнання вилученого майна речовими доказами також не може бути безумовною підставою для його арешту.
Крім цього, слідчим не надано доказів, що у кримінальному провадженні призначено експертизу та вилучене майно є об'єктом її дослідження.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження в частині, що стосується прав і свобод особи, повинно відповідати не тільки загальним вимогам, зазначеним у відповідних статях Кримінального процесуального кодексу України, а і нормам викладеним у Конституції України та рішеннях Європейського суду з прав людини.
За таких обставин стороною обвинувачення не доведена виправданість у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частин тимчасово вилученого майна.
Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_5 , поданого в межах кримінального провадження № 12025060640001160 від 19.11.2025 про арешт майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1