26 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5618/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у липні 2025 року вона звернулася за призначенням пенсії за віком. Втім рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №111650001818 від 31.07.2025 року їй відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідач не врахував окремі періоди трудової діяльності через недоліки у заповненні трудової книжки та відсутність документів, що підтверджують сплату страхових внесків. Позивачка не погоджується з таким рішенням відповідача та наполягає на тому, що записами у її трудовій книжці підтверджені спірні періоди її роботи, а недоліки роботодавця при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. З цих підстав позивачка просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягала у відмові в призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та незарахуванні до її страхового стажу періодів роботи: з 10.02.1987 року по 09.10.1989 року на посадах підмінної та завгоспу в Новоукраїнських яслах - садочку; з 10.10.1989 року по 15.10.1993 року на посаді начальника Новоукраїнського відділення зв'язку Березнегуватського району Миколаївської області; з 04.03.1997 року по 31.12.2003 року на посаді різноробочої у фермерському господарстві "Зеніт";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи: з 10.02.1987 року по 09.10.1989 року на посадах підмінної та завгоспу в Новоукраїнських яслах - садочку; з 10.10.1989 року по 15.10.1993 року на посаді начальника Новоукраїнського відділення зв'язку Березнегуватського району Миколаївської області; з 04.03.1997 року по 31.12.2005 року на посаді різноробочої у фермерському господарстві "Зеніт" та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою судді від 19.08.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком установлено, що вона не має 32 років страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Причиною неврахування до страхового стажу позивачки періодів роботи за її трудовою книжкою з 10.02.1987 року по 09.10.1989 року, з 10.10.1989 року по 15.10.1993 року стали порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок при її заповненні. Також до страхового стажу не враховані періоди роботи позивачки у ФГ "Зеніт", за які відсутні відомості про сплату ФГ "Зеніт" внесків на соціальне страхування.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у липні 2025 року звернулася за призначенням пенсії за віком, подавши заяву до ГУ ПФУ в Кіровоградській області за місцем свого проживання.
Вказана заява прийнята, зареєстрована 22.07.2025 року за №691 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло рішення №111650001818 від 31.07.2025 року, яким відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (не менше 32 років). За розрахунками відповідача страховий стаж позивачки становить 31 рік 20 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою:
- з 10.02.1987 року по 09.10.1989 року, оскільки наявне виправлення дати прийняття. Неможливо зарахувати до страхового стажу період з 31.03.1987 року (з дати переведення на іншу посаду) по 09.10.1989 року, оскільки в підставах внесення запису не зазначено місяць в даті наказу. До страхового стажу вказаний період частково зараховано періодами догляду за дітьми 28.09.1985 р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку;
- з 10.10.1989 року по 15.10.1993 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства. До страхового стажу вказаний період частково зараховано періодом догляду за дитиною 02.01.1989 р.н. до досягнення нею трирічного віку;
- з 04.03.1997 року по 31.12.2003 року, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату ФГ "Зеніт" внесків на соціальне страхування. До страхового стажу вказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.
Позивачка, не погодившись з таким рішенням, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 Закону №1058-IV, частиною 1 якої передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Частиною 4 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії унормований статтею 44 Закону №1058-IV, а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії - статтею 45 цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який містить такі норми:
I. Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії
1.1. Заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); … подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
1.7. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
1.8. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
II. Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший
2.1. До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
IV. Приймання, оформлення і розгляд документів
4.1. Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
4.2. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
4.3. Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
4.6. При підрахунку страхового стажу у період до 01 січня 2004 року до одержаної тривалості зазначеного стажу за кожним випадком звільнення додається один день.
4.7. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
У статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачені види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Відповідно до частин 1, 3 цієї статті до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637), який містить такі норми:
1. Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
2. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
3. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
23. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Суд зазначає, що територіальний орган ПФУ при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах Закону №1058-IV обчислює страховий стаж особи, яка звернулася за призначенням пенсії, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.07.2000 року) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, зокрема згідно з Порядком №637.
Відповідно до цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи особи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до 01.07.2000 року) є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з'ясувати відомості про періоди роботи, або якщо трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності), трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, передбачених пунктом 3 Порядку №637, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Натомість за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку (після 01.07.2000 року) територіальний орган ПФУ використовує індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які підтверджують сплату страхових внесків.
Суд установив, що ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням віку 60 років 22.07.2025 року звернулася за призначенням пенсії за віком на загальних умовах. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV умовою виходу на пенсію є наявність страхового стажу не менше 32 років на день досягнення пенсійного віку.
Позивачка подала документи про стаж, зокрема трудову книжку, яка заведена у 1983 році. У цій трудовій книжці містяться записи про її роботу у таких установах/підприємствах:
Новоукраїнська дошкільна установа ясла - садок Березнегуватського району Миколаївської області
№5. 10.02.1987 року - прийнята на роботу підмінною тимчасово в Новоукраїнський ясла-садок (наказ №19 від 09.01.1987 року),
№6. 31.03.1987 року - переведена з підмінної на посаду завгоспа Новоукраїнського ясла-садка (наказ №123 від 31.1987 року),
№7. 09.10.1989 року - звільнена з посади завгоспа Новоукраїнського ясла-садка за ст.38 КЗпП УССР - за власним бажанням (наказ №22 від 06.10.1989 року).
Новоукраїнське відділення зв'язку Березнегуватського районного вузла зв'язку Миколаївської області
№8. 10.10.1989 року - зарахована начальником Новоукраїнського відділення зв'язку (наказ №161 від 09.10.1989 року),
№9. 15.10.1993 року - звільнена із займаної посади за п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №223/к від 13.10.1993 року).
Відповідач не врахував ці періоди трудової діяльності загальною тривалістю понад 6 років 8 місяців до страхового стажу позивачки, пославшись на те, що у записі №5 про прийняття на роботу в Новоукраїнський ясла-садок наявне виправлення дати прийняття, а запис №9 про звільнення з Новоукраїнського відділення зв'язку не засвідчений печаткою.
Воднораз відповідач включив до страхового стажу періоди з 11.02.1987 року по 27.09.1988 року та з 02.01.1989 року по 01.01.1992 року загальною тривалістю 4 роки 7 місяців 17 днів, як час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідач у рішенні №111650001818 від 31.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії не навів нормативне обґрунтування причин неврахування періодів роботи у Новоукраїнському ясла-садку та у Новоукраїнському відділенні зв'язку до страхового стажу. У відзиві на позов відповідач посилався на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю Української ССР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Порядок ведення трудових книжок на той час був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (надалі - Інструкція №162), яка застосовувалася до прийняття наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях".
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи впиняються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р. в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 г.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.1984 ". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Пунктами 2.5 - 2.7 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводяться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація на новому місці роботи зобов'язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (надалі - Інструкція №58), у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що період роботи позивачки у Новоукраїнському ясла-садку з 10.02.1987 року по 09.10.1989 року та в Новоукраїнському відділенні зв'язку з 10.10.1989 року по 15.10.1993 року з метою врахування його до страхового стажу для призначення пенсії підтверджується поданою нею трудовою книжкою. Записи про прийняття позивачки на роботу та звільнення внесені з посиланням на відповідні накази, які пов'язані між собою хронологічно, що дозволяє з'ясувати тривалість періоду роботи, що включається до страхового стажу. Будь-які виправлення у цих записах в трудовій книжці відсутні. Доказів того, що ці записи є неправильними, неточними чи недостовірними, відповідач суду не надав.
Відтак, трудова книжка позивачки є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи та трудової діяльності для призначення пенсії на загальних умовах, не потребує доведення додатковими документами. Недоліки роботодавців при заповненні трудової книжки не можуть бути підставами для відмови у зарахуванні періодів роботи, відображених у трудовій книжці позивачки, до її страхового стажу та позбавляти її права на соціальний захист.
Суд визнає незаконними мотиви, з яких відповідач у рішенні №111650001818 від 31.07.2025 року відмовив у зарахуванні цих періодів роботи позивачки до страхового стажу.
Також згідно із записами №15, №16 у трудовій книжці ОСОБА_1 з 04.03.1997 року по 31.12.2005 року вона працювала у фермерському господарстві "Зеніт" робітником на некваліфікованих роботах, зайнятим у сільському господарстві.
Відповідач до страхового стажу врахував окремі періоди: з 01.11.1999 року по 30.09.1999 року, з 01.05.2000 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року - на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків у відповідні місяці. Загальна тривалість цих періодів за розрахунками відповідача склала 6 років 4 місяці 25 днів.
Решту періодів відповідач не врахував, пославшись у рішенні №111650001818 від 31.07.2025 року на відсутність документів, що підтверджують сплату ФГ "Зеніт" внесків на соціальне страхування.
При цьому відповідач навів норму частини 3 статті 34 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року №973-IV, якою передбачено, що час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Суд зазначає, що на час прийняття ОСОБА_1 у березні 1997 році на роботу в ФГ "Зеніт" діяв Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року №2009-XII, який втратив чинність 01.08.2003 року.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у чинній на той час редакції) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
Голова і члени селянського (фермерського) господарства не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" у разі виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою).
Трудові відносини в селянському (фермерському) господарстві визначаються і регулюються членами господарства, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом, угодою), - законодавством України про працю.
Видача трудових книжок членам селянського (фермерського) господарства і громадянам, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), та їх ведення провадиться господарством на загальних підставах.
Статтею 28 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" передбачено, що члени селянського (фермерського) господарства, починаючи з 16-річного віку, і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором, або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів в трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
Суд установив, що селянське (фермерське) господарство "Зеніт" зареєстроване як юридична особа 23.11.1992 року. Тоді ж СФГ "Зеніт" зареєстроване як платник страхових внесків (страхувальник) в ПФУ. У 2004 році змінило назву на фермерське господарство "Зеніт". ОСОБА_1 до 13.12.2011 року входила до складу засновників ФГ "Зеніт".
Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 04.03.1997 року прийнята на роботу в ФГ "Зеніт" робітником, а 31.12.2005 року звільнена з роботи за власним бажанням.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області не врахувало до страхового стажу періоди роботи за 1997 - 1998 роки, а врахувало періоди 1999 - 2005 років, які підтверджені даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5.
Суд зазначає, що в цілях обчислення страхового стажу для призначення пенсії основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження автоматизованого персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до 1 липня 2000 року), є трудова книжка. Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується до страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
При цьому обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Така особа не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, а наявність заборгованості по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу особи відповідних періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою та іншими документами.
Забезпечення збору та обліку страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати покладався на органи ПФУ.
Тож відсутність/незбереження органами ПФУ інформації про сплату страхувальником внесків за періоди до впровадження персоніфікованого обліку, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є підставою для неврахування до страхового стажу відповідних періодів роботи при призначенні пенсії.
Відповідач не довів факт несплати ФГ "Зеніт" страхових внесків до Пенсійного фонду України за робітника ОСОБА_1 у період її роботи в господарстві у 1997 - 1998 роках, коли вона підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах трудова книжка ОСОБА_1 є достатнім та належним документом для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за період до впровадження системи персоніфікованого обліку, а неврахування періоду роботи позивачки у ФГ "Зеніт" з 04.03.1997 року по 31.12.1998 року тривалістю 1 рік 9 місяців 27 днів є протиправним.
Суд установив, що позивачка на час звернення із заявою від 22.07.2025 року про призначення пенсії у зв'язку з досягненням ІНФОРМАЦІЯ_3 віку 60 років мала необхідний страховий стаж (не менше 32 років), що давало їй право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV.
Попри це, відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії, пославшись на відсутність необхідного страхового стажу.
Відповідач при розгляді заяви позивачки та установленні її права на пенсію за віком, зокрема при обчисленні страхового стажу, порушив вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання.
Відповідно до статей 2, 9 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частин 1, 2, 3 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
Згідно зі статтею 105 Закону №1058-IV страхувальники, застраховані особи, пенсіонери, члени їхніх сімей мають право на оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб в адміністративному порядку у порядку підлеглості до керівника виконавчого органу Пенсійного фонду, посадовою особою якого винесено оскаржуване рішення, вчинено дії (бездіяльність), а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду вищого рівня та/або до адміністративного суду.
Якщо особа вважає, що виконавчий орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення (перерахунок), переведення з одного виду пенсії на інший, відновлення або зміну способу виплати пенсії, утримання з пенсії прийняв рішення, яке суперечить законодавству про пенсійне забезпечення, або прийняття такого рішення виходить за межі його компетенції, встановленої законом, особа може оскаржити таке рішення до керівника цього виконавчого органу Пенсійного фонду.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах права позивачки порушені не бездіяльністю відповідача, а його рішенням №111650001818 від 31.07.2025 року про відмову у призначенні позивачці пенсії.
Це рішення відповідача є протиправним, створює позивачці перешкоди у реалізації нею права на пенсію, а тому підлягає скасуванню.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити, оскільки таку бездіяльність щодо позивачки він не вчиняв.
Суд вважає, що позов слід задовольнити частково, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 22.07.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі. При розгляді питання призначення позивачці пенсії відповідач повинен включити до страхового стажу спірні періоди роботи в Новоукраїнському ясла-садку з 10.02.1987 року по 09.10.1989 року, в Новоукраїнському відділенні зв'язку з 10.10.1989 року по 15.10.1993 року, у ФГ "Зеніт" з 04.03.1997 року по 31.12.1998 року, підтверджені трудовою книжкою.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, здійснені позивачкою витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №111650001818 від 31.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти за нею рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ