27 листопада 2025 року № 320/35182/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, Комісії при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської міської ради Київської області, в якому просить:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення № 22 комісії при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення про відмову в призначенні грошової компенсації від 29.12.2022 р. щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації.
2. Зобов'язати Комісію при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення грошової компенсації на придбання житла та прийняти рішення згідно з законодавством, яке діяло на дату подання заяви.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є матір'ю загиблого захисника, учасника заходів із забезпечення відсічі і стримування збройної агресії рф у м. Маріуполь Донецької області та має відповідний статус, що підтверджується посвідченням. Позивач зверталась до відповідача з заявою щодо виплати грошової компенсації на придбання житла, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця відповідно до постанови Кабміну № 719 від 19.10.2016, однак рішенням комісії відповідача позивачці було відмовлено у виплаті компенсації. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відмовляючи у призначенні грошової компенсації, комісія помилково зробила висновок, що її загиблий син не належить до осіб, визначених абзацами 5-8 п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як такі, що мають право на отримання грошової компенсації.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А. І. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді, в провадженні якого перебувала справа, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою судді Діски А. Б. прийнято справу до свого провадження, ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Комісію при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Від відповідачів відзиви на позовну заяву до суду не надходили.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.2020 ОСОБА_2 був учасником бойових дій та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є членом сім'ї загиблого ветерана війни, а саме сина - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії рф та території міста Маріуполь Донецької області (а.с. 5, 11).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 19.12.2022 № 19, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у списках на позачергове отримання житла, відповідно до рішення виконкому № 317 від 15.12.2022 (а.с. 14).
ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою № 6148 від 19.12.2022, в якій просила виплатити їй грошову компенсацію на придбання житла згідно постанови № 719 від 19.10.2016 (а.с. 6).
Рішенням Комісії при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення № 22 від 29.12.2022 було відмовлено в призначенні грошової компенсації ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що особа, яка загинула (син - ОСОБА_2 ), не належала до осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як такі що мають право на отримання грошової компенсації, відповідно до п. 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей».
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивачка звернулась із позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.
Правовий статус ветеранів війни, основи їх соціального захисту, що включає встановлення пільг визначено Законом України № 3551-XII від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551). Даний Закон спрямований на захист ветеранів війни, зокрема, шляхом виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
Статтею 2 Закону № 3551 визначено, що Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни. (ч. 4 ст. 2 Закону №3551).
Поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону наводиться в Розділі II Закону №3551.
Так, статтями 5 та 6 Закону №3551 визначено коло осіб, які є учасниками бойових дій та осіб, які належать до учасників бойових дій (визнаються такими).
Статтями 8 та 9 Закону №3551 закріплено коло осіб, які визнаються учасниками війни та інших осіб, які вважаються учасниками війни.
Пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII передбачено, що першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.
В ст. 1 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) зазначено, що відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних житл, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Згідно ст.48-1 ЖК України порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
У статті 10 Закону № 3551 визначено осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, а саме тих, хто належить до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Законом № 2121-IX від 15.03.2022 було доповнено Закон № 3551 статтею 10-1, яка визначає, хто належить до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, пунктом 5 якої визначено, що до таких сімей належать, зокрема, сім'ї військовослужбовців Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 719 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей", затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей (в редакції на 02.08.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 719).
Відповідно до п. 5 Порядку № 719, за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
Пунктом 6 Порядку № 719 визначено, що до повноважень Комісії, зокрема, належить проведення перевірки наявності у одержувача грошової компенсації статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановленого відповідно до абзаців п'ятого - восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону (далі - статус члена сім'ї загиблого).
Так, відповідно до п. 2 Порядку № 719, право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання (далі - особа, яка загинула (пропала безвісти), померла), одержаних під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, статус яким надано відповідно до абзаців п'ятого - восьмого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - члени сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла) і які перебувають на квартирному обліку, за категоріями у такій черговості (у разі відсутності одержувачів попередньої категорії): 1) категорія I - дружина (чоловік) і малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які проживають разом з матір'ю (батьком); дружина (чоловік), якщо в особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, немає дітей (в тому числі усиновлених); 2) категорія II - малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які на день її смерті проживали окремо від матері (батька), якщо особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, на день смерті розлучена або не розлучена і дружина (чоловік) цієї особи не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав; малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; 3) категорія III - батьки особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; 4) категорія IV - повнолітні діти, які не мають (не мали) своїх сімей; 5) категорія V - повнолітні діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; 6) категорія VI - повнолітні діти, обоє батьків яких загинули (пропали безвісти), померли; 7) категорія VII - дружина (чоловік) особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, яка (який) на момент загибелі (пропажі безвісти), смерті особи позбавлена (позбавлений) батьківських прав щодо малолітніх та неповнолітніх дітей особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (у тому числі усиновлених), або не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав, але малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (у тому числі усиновлені), проживають окремо від дружини (чоловіка); 8) категорія VIII - утриманці особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Суд зазначає, що станом на час звернення позивачки до Комісії щодо отримання компенсації було внесено зміни до Закону № 3551, якими доповнено цей Закон новою статтею 10-1, якою визначено перелік осіб, які належать до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Водночас, суд зазначає, що до п. 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей № 719, що визначає коло осіб (члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії), яким надано право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку, зміни не були внесені.
Станом на час прийняття оскаржуваного рішення, пунктом 2 Порядку № 719 було передбачено право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку членам сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, статус яким надано відповідно до абзаців п'ятого - восьмого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і які перебувають на квартирному обліку, за категоріями черговості.
Тобто, суд зазначає, що після доповнення Закону № 3551 новою статтею 10-1, законодавцем не було приведено у відповідність до вказаного Закону норми Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719.
Зміни ж до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719 в частині п. 2 стосовно права на отримання грошової компенсації членами сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, статус яким надано відповідно до пунктів 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було внесено лише 24.03.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 265.
Таким чином, суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, існувала прогалина в правовому регулюванні стосовно права на отримання грошової компенсації особами, які зазначені в ст. 10-1 Закону України № 3551.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, пункт 39), «ОлександрВолков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, пункти 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, пункт 65)).
Як зазначалось судом вище, станом на час розгляду заяви позивачки про виплату грошової компенсації на придбання житла, існувала прогалина в правовому регулюванні стосовно права на отримання грошової компенсації особами, які зазначені в ст. 10-1 Закону України № 3551.
Тобто, до Порядку № 719 не було включено осіб, визначених п. 5 ст. 10-1 Закону № 3551, які мають право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, що спричинило порушення прав позивачки.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, суд зазначає, що під час розгляду цієї справи, ключовими питаннями, які утворюють предмет доказування, є: наявність порушеного права або законного інтересу позивачки з боку відповідача; чи підлягає право або законний інтерес судовому захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Як вбачається судом, у оскаржуваному рішенні від 29.12.2022 відповідачем було відмовлено у призначенні грошової компенсації у зв'язку з тим, що особа, яка загинула (син - ОСОБА_2 ), не належала до осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як такі що мають право на отримання грошової компенсації, відповідно до п. 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей».
Водночас, суд зазначає, що до повноважень Комісії, передбачених п. 6 Порядку № 719 не належить визначення осіб, які загинули, як таких, що мали право на отримання жилих приміщень, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, відповідно до абз. 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд наголошує, що Комісія мала лише провести перевірку наявності у позивачки статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановленого відповідно до абзаців п'ятого - восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, тобто статусу члена сім'ї загиблого, а не належність її загиблого сина до певної категорії осіб.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржуване рішення, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає, що оскільки на час розгляду заяви позивачки Порядком № 719 не було передбачено право на отримання грошової компенсації особами, які зазначені в п. 5 ст. 10-1 Закону України № 3551, однак, станом на час звернення позивачки до суду з цією позовною заявою, законодавство було приведено у відповідність до норм чинного законодавства, а тому, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення відповідача та, враховуючи заявлені позовні вимоги, зобов'язати Комісію при Вишгородській міській раді повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2022 № 6148, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради судові витрати зі сплати судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, Комісії при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Скасувати рішення Комісії при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення про відмову в призначенні грошової компенсації від 29.12.2022 № 22 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації.
Зобов'язати Комісію при Вишгородській міській раді щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, а також членів сімей, внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, осіб, які брали участь в Революції Гідності, бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, стосовно призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (07301, Київська область, м. Вишгород, проспект Т. Шевченка, б. 1, код ЄДРПОУ 04054866) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) щодо призначення грошової компенсації на придбання житла та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Вишгородської міської ради (07301, Київська область, м. Вишгород, проспект Т. Шевченка, б. 1, код ЄДРПОУ 04054866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.