про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог
18 листопада 2025 року Київ Справа № 320/19387/25
Київський окружний адміністративний суд, у складі колегії суддів
головуючої судді: Парненко В.С.,
суддів: Жука Р.В.,
Білоноженко М.А.,
при секретарі Залізко Д.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Карпенка В. К.,
представника відповідача 1 Борискевич Ю.В.,
представника відповідача 3 Руденко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві клопотання Кабінету Міністрів України про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, треті особи - Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство "Рихальське" про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження та наказів,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101), Міністерства економіки України (01008, Україна, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596), Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Могили Петра, б.24, код ЄДРПОУ 42956062), треті особи - Національна академія аграрних наук України (01010, Україна, місто Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок, 9, код ЄДРПОУ 00024360), Державне підприємство “Рихальське» (11246, вул. Соборна, буд. 10, с. Рихальське, Звягельського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 00729356), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Мінекономіки щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України проєкту розпорядження від 11.08.2023 року №697-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Дослідне господарство “Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729356, теперішня назва Державне підприємство Рихальське) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Дослідне господарство “Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729356, теперішня назва Державне підприємство Рихальське) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;
- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 10.02.2025 №209 “Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 “Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами), в частині включення до переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації, єдиного майнового комплексу державного підприємства “Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356);
- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 20.02.2025 року № 57 «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Рихальське» (код ЄДРОПУ 00729356) в частині включення до переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації, єдиного майнового комплексу державного підприємства «Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356);
- судові витрати покласти на відповідачів солідарно.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/19387/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити колегією суддів під головуванням судді Парненко В.С.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/19387/25 передано на розгляд складу колегії суддів: Парненко В.С. - головуючий суддя. Судді: Жук Р.В., Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року матеріали адміністративної справи №320/19387/25 передано для об'єднання з адміністративною справою №320/21208/25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року повернуто матеріали адміністративної справи № 320/19387/25 до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду, для передачі раніше визначеній колегії суддів, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 року, для подальшого розгляду.
17.06.2025 відповідачем, Кабінетом Міністрів України, подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог у справі №320/19387/25.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідачем зазначається про правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 № 697-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності», у зв'язку із пропуском строків звернення до суду передбачених статтею 122 КАС України. Зокрема, відповідач вказує, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» є індивідуальним актом та опубліковано в Офіційному віснику України, відтак позивач був обізнаний про положення оскаржуваного розпорядження, проте із відповідною позовною заявою звернувся до суду у квітні 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення.
18.06.2025 представником позивача подано заперечення на клопотання Кабінету Міністрів України про залишення позовної заяви без розгляду, в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 №697-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності». Згідно заперечень саме з 20.02.2025 року, моменту коли Регіональне відділення ФДМУ прийняло Наказ про приватизацію єдиного майнового комплексу «Рихальське», позивач дізнався про порушення його прав, як працівника ДП «Рихальське», який внаслідок дій органів державної влади втратить роботу, у зв'язку з ліквідацією державного підприємства. До цього моменту позивачу не було відомо про існування правової підстави прийняття наказів ФДМУ, а саме оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України.
Черговий розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 12.11.2025 о 13:00 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під'їзд, 4-й поверх).
У судове засідання з'явились позивач та його представник, уповноважені представники Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України.
Представники Міністерства економіки України та третіх особи - Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства "Рихальське" у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином.
На обговорення у судовому засіданні колегією суддів поставлено клопотання відповідача, Кабінету Міністрів України, про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Дослідне господарство “Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729356, теперішня назва Державне підприємство Рихальське) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна.
Представник відповідача, Кабінету Міністрів України, у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду передбачених статтею 122 КАС України.
Представник відповідача, Міністерства економіки України, клопотання Кабінету Міністрів України про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог підтримав.
Представник позивача заперечив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог зважаючи на те, що провадження у справі було відкрито судом, відповідно підстави для залишення позову без розгляду відсутні. Позивач погодився з позицію свого представника.
Розглянувши клопотання Кабінету Міністрів України, про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень регулюються положеннями статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністра Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
У частинах 2, 3 статті 264 КАС України визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Таким чином, акт індивідуальної дії адресований та стосується конкретно визначених у ньому осіб (особи) та впливає на права та інтереси або встановлює обов'язки саме для цих осіб (особи).
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Згідно частин 8 та 9 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом. Адміністративні акти Кабінету Міністрів України оскаржуються до адміністративного суду.
Судом встановлено, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Дослідне господарство “Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна є актом індивідуальної дії, оскільки розпорядження видане (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, стосується прав або інтересів визначених в акті осіб та його дія вичерпується його виконанням.
Вказане не заперечується представником позивача, а тому при вирішенні питання щодо строку його оскарження слід застосовувати частину 2 статті 122 КАС України, згідно з якою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до відомостей офіційного сайту Верховної Ради України розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р опубліковане в Офіційному віснику України від 29.09.2023 № 79 (стор. 146, стаття 4509, код акта 120028/2023) та в Урядовому кур'єрі від 19.08.2023 № 167.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р з моменту його опублікування з 29.09.2023 та до моменту коли Регіональне відділення ФДМУ прийняло Наказ про приватизацію єдиного майнового комплексу «Рихальське», тобто 20.02.2025 року, проте із відповідною позовною заявою позивач звернувся до суду в квітні 2025 року, тобто із пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, що встановлений КАС України.
Твердження позивача, що саме з 20.02.2025 року, моменту коли Регіональне відділення ФДМУ прийняло Наказ про приватизацію єдиного майнового комплексу «Рихальське», він дізнався про порушення його прав, як працівника ДП «Рихальське», а до цього моменту позивачу не було відомо про існування правової підстави прийняття наказів ФДМУ, а саме оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з огляду на наступне.
Згідно з положеннями пункту 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" визначено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: бюлетень "Офіційний вісник України" та газета "Урядовий кур'єр".
При цьому законодавством не передбачено та не визначено обов'язку відповідача доводити до відома осіб, що є працівниками юридичної особи стосовно передання єдиного майнового комплексу такої особи до сфери управління іншого органу, розпоряджень в інший спосіб, аніж опублікування їх в офіційних виданнях.
Отже, суд зазначає, що позивач мав реальну можливість і повинен був дізнатись про існування оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України з моменту його офіційного опублікування та оприлюднення в наведених вище офіційних друкованих виданнях.
Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду позивача з даною позовною заявою позивачем не наведено.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 по справі №9901/601/19 (11-49заі20) висловила наступні правові висновки, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Поважними визнаються лише обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у справі, яка розглядається, позивач як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в запереченнях на клопотання відповідача не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19 (провадження № 11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19 (провадження № 11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20 (провадження № 11-157заі20), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), від 08 грудня 2022 року у справа № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).
Суд зазначає, що згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 123 КАС України зазначається, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на зазначене, клопотання відповідача, Кабінету Міністрів України підлягає задоволенню, а позовна заява у справі підлягає залишенню без розгляду у частині позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Клопотання Кабінету Міністрів України про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог у справі №320/19387/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, треті особи - Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство "Рихальське" про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження та наказів, - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, треті особи - Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство "Рихальське" про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження та наказів залишити без розгляду у частині позовних вимог про:
визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 року №697-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Дослідне господарство “Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729356, теперішня назва Державне підприємство Рихальське) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Головуюча суддя Парненко В.С.
Судді Жук Р.В.
Білоноженко М.А.