18 листопада 2025 року справа №320/12840/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ДТ-Чернігів" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК ДТ-Чернігів" з позовом до Київської митниці ДМС України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100180/2023/000007/1 від 13 лютого 2023 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2023/000087.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ТК ДТ-Чернігів" зазначив, що 10.02.2023 декларантом, який діяв від імені товариства, було подано митну декларацію №23UA100180501953US на товар - тканину сурову Х/Б, без фарбування, переплетення полотняне 1/1, шириною 165±3 см, щільністю 132±5 г/мІ, отриману за зовнішньоекономічним контрактом №17 від 07.11.2022, укладеним із компанією "ATLANTIC UNIFORM LLP". Загальна вартість товару становила 63 750,00 доларів США, умови поставки - FCA Вільнюс, Литовська Республіка.
Позивач наголосив, що при поданні митної декларації було надано повний пакет документів, передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема: інвойс, контракт, платіжні інструкції, транспортні документи, експертний висновок Київської ТПП, пакувальні листи, договори на перевезення, рахунки-фактури, декларацію Т1, калькуляцію оприбуткування, обґрунтування поставки, документи щодо взаємозв'язку експедитора з перевізниками, а також договір з митним брокером. Товар не підлягав ліцензуванню, страхування не здійснювалося. Заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених даних, що дозволяли застосувати перший метод визначення митної вартості - за ціною контракту відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
Позивач стверджує, що митний орган не мав правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, були надані, а розбіжностей, ознак підробки чи відсутності необхідних відомостей не було. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України митний орган не має права вимагати інші документи, крім тих, що прямо передбачені законом. Позивач також посилається на положення статті 318 Митного кодексу України та міжнародні стандарти, зокрема Загальний додаток до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, які передбачають мінімізацію митних формальностей та вимогу лише необхідних документів.
13.02.2023 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100180/2023/000007/1 та картку відмови №UA100180/2023/000087, при цьому митна вартість була визначена за резервним методом. Позивач звертає увагу, що графа 33 рішення, яка має містити обставини прийняття рішення та джерела інформації, залишена незаповненою, що суперечить вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Надання окремого повідомлення з текстом графи 33 не передбачено чинним законодавством.
Позивач скористався правом, передбаченим частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, і 21.02.2023 подав додаткові документи, зокрема специфікацію до контракту та виправлений експертний висновок Київської ТПП. На ці документи митний орган надав формальну відповідь, якою повідомив про відсутність підстав для скасування рішення, не надавши належного обґрунтування.
Позивач вважає, що рішення митного органу є необґрунтованим, прийнятим без належної оцінки наданих документів, суперечить принципам законності, добросовісності, презумпції невинуватості, а також практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах Suominen v. Finland, яке вимагає від органів влади належного обґрунтування своїх рішень. Позивач наполягає на тому, що рішення митного органу не ґрунтується на належних доказах, є формальним, не містить правової оцінки наданих документів, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 (суддя Журавель В.О.) позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині ухвали недоліки протягом десяти днів з дня її вручення.
26.04.2023 до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 04.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
15.05.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти задоволення позову ТОВ "ТК ДТ-Чернігів", вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначив, що відповідно до статей 51-54 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом на підставі об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, а митний орган здійснює контроль правильності її визначення під час митного оформлення.
Згідно з поданою 10.02.2023 митною декларацією №23UA100180501953U5, декларантом заявлено до митного оформлення товар - сурову тканину 100% бавовна, щільністю 132 г/мІ, шириною 165 см, у кількості 85 000 м, виробництва Туркменістану. Разом із декларацією були подані документи, зазначені у графі 44 митної декларації, однак, за твердженням відповідача, інших документів під час митного оформлення не подавалося.
Відповідач послався на застосування автоматизованої системи управління ризиками (АСУР), яка сформувала митні формальності 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (витребування документів, що підтверджують митну вартість товарів). У межах контролю митна вартість була перевірена шляхом аналізу числових значень, характеристик товару, маршруту транспортування, наявності знижок, порівняння з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, а також перевірки наданих документів на предмет розбіжностей.
За результатами аналізу поданих документів митний орган дійшов висновку, що вони не містять об'єктивних та достовірних відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. Зокрема, банківський платіжний документ №90 від 16.12.2022 містить посилання на специфікацію від 07.11.2022 №1, яка не була надана до митного оформлення та не зазначена у графі 44 митної декларації. Також експертний висновок Київської ТПП №Ц-100 від 08.02.2023 містить посилання на інші платіжні документи, ніж ті, що були подані до митного оформлення, що, на думку відповідача, свідчить про розбіжності у документах.
У зв'язку з виявленими невідповідностями, митний орган, керуючись частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України направив декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів, зокрема: специфікації до контракту, договорів з третіми особами, рахунків про здійснення платежів третім особам, виписок з бухгалтерської документації, каталогів, прейскурантів виробника, копії митної декларації країни відправлення тощо. Вказані документи, за твердженням відповідача, не були надані у встановлений строк, а отже, не були усунуті розбіжності та не підтверджено заявлену митну вартість.
Відповідач підкреслив, що відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, якщо подані документи не містять достовірних, документально підтверджених відомостей або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості. У зв'язку з цим, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100180/2023/000007/1 від 13.02.2023 із застосуванням резервного методу, що відповідає вимогам статей 52-58 Митного кодексу України.
Крім того, відповідач послався на положення Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі, відповідно до якої митний орган має право вимагати уточнення будь-якої поданої інформації для цілей митної оцінки. Таким чином, на думку відповідача, дії митного органу були правомірними, здійсненими в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства.
08.06.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, були надані до митного оформлення, містили достовірні числові дані та об'єктивну інформацію, яка дозволяла застосувати перший метод визначення митної вартості - за ціною контракту.
Позивач наголосив, що митний орган не навів у рішенні про коригування митної вартості, а також у відзиві на позовну заяву, конкретного переліку документів, які нібито не були надані, або які містили розбіжності. Натомість, із самого рішення митного органу та картки відмови вбачається, що декларантом було подано повний пакет документів, включаючи контракт, інвойс, проформу-інвойс, платіжні інструкції, кредит-ноту, акт звірки, документи щодо транспортних витрат, транспортний документ, експертний висновок Київської ТПП, а також додаткові пояснення та документи, надані на запит митного органу.
Позивач звернув увагу на те, що відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України митний орган не має права вимагати від декларанта документи, не передбачені цією статтею. Також, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема у справах №803/776/17, №809/857/17, №260/87/19, №1229/16, №810/3397/16, саме на митний орган покладається обов'язок доведення недостовірності заявленої митної вартості, а неподання окремих документів не може автоматично слугувати підставою для коригування вартості за резервним методом.
Позивач стверджує, що митний орган не навів жодного обґрунтованого доводу, який би свідчив про недостовірність заявленої митної вартості, не зазначив, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові, та які документи необхідні для підтвердження відповідних показників. Зокрема, вимога надати специфікацію №1 є безпідставною, оскільки згідно з пунктом 1.1 контракту товар, асортимент, кількість і ціна визначаються в інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту, а специфікація не є обов'язковим додатком.
Крім того, позивач зазначив, що скористався своїм правом, передбаченим частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, і до звернення до суду надав митному органу додаткові документи, включаючи специфікацію №1, виправлений експертний висновок, а також пояснення щодо заявленої митної вартості. На ці документи митний орган надав формальну відписку, не здійснивши належної оцінки наданих доказів.
Позивач також послався на принципи законності, презумпції невинуватості та мінімізації митних формальностей, закріплені у статтях 8 та 318 Митного кодексу України, а також у положеннях Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася. На думку позивача, митний орган порушив ці принципи, не дотримався вимог щодо обґрунтованості своїх дій, не навів конкретних обставин, які викликали сумніви, та не вказав, які саме документи могли б ці сумніви усунути.
Підсумовуючи зазначене, позивач наполягає на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товару було прийняте без належного правового обґрунтування, з порушенням вимог Митного кодексу України та міжнародних стандартів, а тому підлягає скасуванню.
08.01.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 прийнято адміністративну справу №320/12840/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.11.2022 між ТОВ "ТК ДТ-Чернігів" (покупець) та компанією "ATLANTIC UNIFORM LLP" (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №17 (а.с. 17-32). Предметом контракту є поставка тканини сурової Х/Б, без фарбування, переплетення полотняне 1/1, шириною 165±3 см, щільністю 132±5 г/мІ. Умови поставки - FCA (Інкотермс 2010) Вільнюс, Литовська Республіка. Контрактом передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару визначаються в інвойсі для кожної партії окремо, що є невід'ємною частиною контракту. Специфікація як обов'язковий додаток до контракту не передбачена.
16.12.2022 оформлено платіжну інструкцію №90 (а.с. 36) на суму 30 000 доларів США, яка містить посилання на специфікацію від 07.11.2022 №1 (а.с. 33). Вказана платіжна інструкція підтверджувала часткову оплату товару.
30.01.2023 було оформлено кредит-ноту №1F23/001 (а.с. 38) на суму 6 000 доларів США, яка враховувалась при остаточному розрахунку вартості товару.
03.02.2023 оформлено платіжну інструкцію №7 (а.с. 37) на суму 27 750 доларів США, що також стосувалась оплати за товар. Загальна сума платежів становила 63 750 доларів США.
06.02.2023 продавцем було виставлено інвойс №20230122 (а.с. 35) на загальну суму 63 750 доларів США, який підтверджував вартість партії товару, що підлягала митному оформленню.
07.02.2023 оформлено транспортний документ (а.с. 41) та довідку про транспортні витрати №07/02 (а.с. 40), які підтверджували витрати на перевезення товару.
08.02.2023 Київською торгово-промисловою палатою було видано експертний висновок №Ц-100 (а.с. 42-43), який підтверджував якісні та вартісні характеристики товару, що одержуться відповідно до контракту від 07.11.2022 №17.
09.02.2023 між позивачем та компанією "ATLANTIC UNIFORM LLP" було складено акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 39), який підтверджував повну оплату товару на загальну суму 63 750 доларів США.
10.02.2023 декларант, діючи від імені ТОВ "ТК ДТ-Чернігів", подав до Київської митниці митну декларацію №23UA100180501953U5 на зазначений товар (а.с. 28-29). Разом із декларацією було подано повний пакет документів, передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, включаючи: контракт, інвойс, проформу-інвойс, платіжні інструкції, кредит-ноту, акт звірки, документи щодо транспортних витрат, транспортний документ, експертний висновок, комерційну пропозицію, рахунок-проформа, договір з митним брокером, документи щодо зв'язку експедитора з перевізниками, а також калькуляцію оприбуткування попереднього приходу товару.
13.02.2023 Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2023/000007/1 (а.с. 17) та картку відмови №UA100180/2023/000087 (а.с. 22-27), згідно з якими митна вартість товару була визначена за резервним методом. При цьому графа 33 рішення, яка має містити обставини прийняття рішення та джерела інформації, залишилась незаповненою. Окремим повідомленням (а.с. 18-21) митний орган надав текст, який мав би міститись у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що специфікація від 07.11.2022 №1 не надана до митного оформлення та не зазначена у графі 44 митної декларації, що викликає сумніви у достовірності у достовірності відомостей, зазначених у митній декларації, крім того, документи, надані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару.
13.02.2023 представником позивача подано лист (а.с. 95) митному органу про те, що наданий декларантом перелік документів підтверджує заявлену митну вартість, будь-які додаткові документи надаватись не будуть.
Водночас 21.02.2023 позивач скористався правом, передбаченим частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, та подав заяву вих. №18 (а.с. 96-97) з додатковими документами, зокрема специфікацію №1 до контракту, виправлений експертний висновок Київської ТПП та пояснення щодо заявленої митної вартості. Документи були надані до митного органу з метою усунення сумнівів та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
24.02.2023 митний орган надав відповідь листом вих. №7.8-2/15/13/3224 (а.с. 98-102), в якому повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості.
ТОВ "ТК ДТ-Чернігів", не погоджуючись зі спірними рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з пунктами 23-24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 МК України регламентовано, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За правилами, визначеними положеннями частин 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також положеннями частин 4-6 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За правилами, визначеними в пунктах 1-2 частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Разом з цим згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).
Частиною 1 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосуються тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Між тим Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі 820/6315/15, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретні документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як слідує з матеріалів справи митний орган, за результатами поданих декларантом (позивачем) документів для митного оформлення направив повідомлення про необхідність надання останнім додаткових документів, в порядку частини 3 статті 53 у зв'язку з спрацюванням профілів ризиків автоматизованої системи управління ризиками (АСУР), які передбачають контроль правильності визначення митної вартості товарів, посилаючись на формування АСУР митних формальностей 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (витребування документів, що підтверджують митну вартість товарів).
Відповідно до частини 1 статті 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;
2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини 2 статті 362 МК України до об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.
За правилами, визначеними у частині 3 статті 363 МК України, автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами, є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів.
Автоматизована система управління ризиками функціонує на центральному рівні та передбачає застосування випадкового відбору.
Автоматизована система управління ризиками забезпечує визначення обсягу та форм митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення незалежно від того, якому митному органу подано митну декларацію (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до цього Кодексу), для здійснення митних формальностей.
У разі якщо посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками прийнято рішення про необхідність проведення певної митної формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, інформація про прийняття такого рішення невідкладно вноситься такою посадовою особою до автоматизованої системи управління ризиками.
Аналізуючи наведене, суд погоджується з відповідачем стосовно наявності у останнього права на здійснення дій з метою перевірки достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та застосовувати у своїй діяльності автоматизовану систему управління ризиками.
Проте, таке право не позбавляє митний орган, застосовуючи положення частини 3 статті 53 МК України, зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як вже було вказано судом вище відповідачем інформується про перевірку митної вартості у зв'язку з спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками.
Суд наголошує, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, не є підставою для автоматичного коригування митної вартості товарів, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18.
Отже, фактично митний орган застосував положення частини 3 статті 53 МК України без належного на те обґрунтування шляхом зазначення конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також без обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
У цьому зв'язку суд звертає окрему увагу на порушення митним органом встановленого порядку оформлення рішення про коригування митної вартості товарів, що має істотне значення для оцінки законності прийнятого адміністративного акта.
Згідно Правилами №598 у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд зауважує, що інформація, що міститься в графі 33, виконує ключову функцію - фіксує фактичні та правові підстави для втручання митного органу в заявлену декларантом митну вартість, забезпечує прозорість адміністративного процесу та дозволяє декларанту реалізувати своє право на ефективне оскарження.
Натомість матеріалами справи підтверджено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товару №UA100180/2023/000007/1 від 13.02.2023 залишена незаповненою. Водночас митним органом було сформовано окреме повідомлення, яке містить текст, що, за своїм змістом, мав би бути внесений до графи 33. Це повідомлення оформлено як окремий документ, не є частиною рішення, не має належного процесуального статусу, не містить посилань на джерела інформації, які були використані митним органом, та не відповідає вимогам до структури і змісту графи 33, визначеним Правилами №598.
Суд наголошує, що чинне законодавство не передбачає можливості винесення окремого документа замість заповнення обов'язкової графи рішення. Така практика суперечить принципу формальної визначеності адміністративного акта, порушує вимоги до його змісту та оформлення, а також позбавляє декларанта можливості ознайомитися з повним обсягом мотивів, які стали підставою для коригування митної вартості. Відсутність інформації в графі 33 унеможливлює ефективне оскарження рішення, оскільки декларант не має доступу до повного обсягу аргументації митного органу в межах самого рішення.
Суд вважає, що незаповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості товару є істотним порушенням процедури прийняття адміністративного акта, що впливає на його законність. Це порушення не є формальним, а має прямий вплив на реалізацію прав декларанта, зокрема права на ознайомлення з мотивами рішення, права на захист та права на ефективне оскарження.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У цьому зв'язку суд звертає увагу, що в окремому повідомленні, яке було надано замість заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів належного обґрунтування джерел інформації, які були використані для порівняння митної вартості, не зазначив конкретні характеристики товарів, умови поставки, комерційні умови, обсяг партії, або інші релевантні параметри, які є обов'язковими згідно з Правилами №598. Також не було наведено документально підтверджених посилань на митні декларації, які слугували джерелом для застосування резервного методу, окрім загального згадування декларації від 29.12.2022 №UA209230/2022/027623 без деталізації її змісту, умов поставки, обсягу товару чи комерційного контексту.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також додаткові документи, які підтверджують обґрунтованість застосування першого методу визначення митної вартості - за ціною договору.
Зокрема, до митного оформлення товару було надано:
митну декларацію №23UA100180501953U5 від 10.02.2023;
інвойс/рахунок-фактуру №20230122 від 06.02.2023 на суму 63 750,00 доларів США;
зовнішньоекономічний контракт №17 від 07.11.2022, укладений між ТОВ "ТК ДТ-Чернігів" та ATLANTIC UNIFORM LLP;
платіжну інструкцію №90 від 16.12.2022 на суму 30 000 доларів США;
платіжну інструкцію №7 від 03.02.2023 на суму 27 750 доларів США;
кредит-ноту №1F23/001 від 30.01.2023 на суму 600 доларів США;
акт звірки взаєморозрахунків між продавцем та покупцем станом на 09.02.2023;
довідку про транспортні витрати №07/02 від 07.02.2023;
транспортний документ від 07.02.2023;
експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-100 від 08.02.2023;
лист стосовно кредит-ноти;
комерційну пропозицію від 07.11.2022;
рахунок-проформа №20221109 від 09.11.2022;
пакувальний лист до інвойсу №20230122;
договір (контракт) про перевезення №512/1 від 26.10.2022;
заявку на перевезення №5 від 06.02.2023;
рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №56 від 07.02.2023;
копію декларації Т1 №23LTVR300000004E80 від 07.02.2023;
калькуляцію оприбуткування попереднього приходу товару;
документи, що обґрунтовують поставку товарів та їх подальше використання (лист №8, лист №10, договори №152, №153, №0203/08, лист №813);
документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора з перевізниками (договори №03/02/2023 та №57 від 03.02.2023);
договір про надання послуг митного брокера №119 від 05.05.2022.
Крім того, у відповідь на письмове повідомлення митного органу, позивач скористався правом, передбаченим частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, та 21.02.2023 подав додаткові документи, зокрема:
специфікацію №1 від 07.11.2022 до контракту №17;
виправлений експертний висновок Київської ТПП №Ц-100;
письмові пояснення щодо обґрунтованості заявленої митної вартості.
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого ресурсу продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за іншою ціною, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою для визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товару та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Слід зауважити, що навіть за умови обґрунтованого встановлення митним органом різниці в ціні, вказане свідчить лише про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред'явлено товари.
Разом з тим судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні митного органу зазначено низку обставин, які, на думку відповідача, свідчили про неможливість визнання митної вартості, заявленої декларантом - ТОВ "ТК ДТ-Чернігів". Зокрема, митниця послалась на відсутність специфікації №1 до контракту у графі 44 митної декларації, розбіжності між реквізитами платіжних документів, зазначених у експертному висновку Київської ТПП, та тими, що були подані до митного оформлення, а також на загальні сумніви щодо достовірності заявленої ціни. Суд дослідив кожну з наведених підстав окремо, оцінив їх у контексті приписів законодавства, наданих сторонами доказів, і дійшов таких висновків.
Суд критично оцінює аргумент відповідача щодо відсутності специфікації №1 до контракту на момент митного оформлення. Як вбачається з матеріалів справи, зовнішньоекономічним контрактом №17 від 07.11.2022 передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару визначаються в інвойсі для кожної партії окремо, який є невід'ємною частиною контракту. Специфікація не є обов'язковим додатком до контракту, однак була складена сторонами та надана декларантом додатково 21.02.2023 у відповідь на запит митного органу. Відтак, її тимчасова відсутність у графі 44 митної декларації не може розцінюватися як обґрунтований сумнів у достовірності заявленої митної вартості, особливо з огляду на те, що інвойс містить всі необхідні реквізити, узгоджені з умовами контракту.
Щодо платіжних документів, суд встановив, що декларантом було подано платіжну інструкцію №90 від 16.12.2022, платіжну інструкцію №7 від 03.02.2023, а також кредит-ноту №1F23/001 від 30.01.2023. Загальна сума платежів становила 63 750 доларів США, що узгоджується з інвойсом. Акт звірки взаєморозрахунків від 09.02.2023 підтверджує повну оплату товару. Експертний висновок Київської ТПП №Ц-100 від 08.02.2023 також містить реквізити платіжних документів, які підтверджують факт оплати.
Як зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 53 МК України платіжні документи, що містять реквізити сторін, суму, дату платежу та інші ідентифікаційні ознаки, визнаються належними доказами сплати за товар. Їх достовірність не залежить від форми оплати (передоплата чи постфактум), якщо з сукупності поданих документів випливає зв'язок між оплатою та поставленим товаром.
Відтак суд доходить висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. Натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення декларантом митної вартості була належним чином підтверджена сукупністю поданих документів, зокрема: зовнішньоекономічним контрактом, інвойсом, платіжними інструкціями, кредит-нотою, актом звірки, експертним висновком, транспортними та товаросупровідними документами, які узгоджуються між собою за змістом, містять необхідні реквізити та свідчать про фактичну сплату вартості товару відповідно до умов поставки FCA.
Відсутність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості виключала правові підстави для застосування резервного методу, а отже, рішення митного органу є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, об'єктивна неможливість застосування основного методу не була спростована контролюючим органом. Посилання останнього на наявність розбіжностей у документах та недостовірність зазначених у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, в пунктах 19-22 якої зазначено, що судами встановлено, що позивачем надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Наведені вище приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи митний орган під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не зазначив які саме відомості (інформація), щодо складових митної вартості були відсутні в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому суди правильно вказали, що відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
У зв'язку з цим суд доходить висновку, що посилання відповідача на відсутність специфікації або передоплати не можуть розцінюватися як обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості, а тому не можуть бути підставою для її коригування або застосування іншого методу визначення вартості товару.
Таким чином, за результатами дослідження наданих сторонами документів, аналізу нормативно-правого регулювання, суд дійшов до висновку, що всі доводи та твердження відповідача, які покладені в основу спірного рішення та викладені ним письмово та усно, під час розгляду справи є помилковими та безпідставними.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд наголошує, що прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Зважаючи на те, що вимога позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2023/000087 від 13.02.2023 є похідною від вимоги про скасування спірного рішення, та з огляду на встановлення під час розгляду справи по суті не відповідність останнього критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України, суд вбачає наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Отже, адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 06.03.2023 №39688, та в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією від 26.04.2023 №32528798800006792602, всього 5 368,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, чиє протиправне рішення призвело до виникнення спірних правовідносин.
Докази понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100180/2023/000007/1 від 13.02.2023.
3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2023/000087.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ДТ-Чернігів" (ідентифікаційний код 43526760) судовий збір у сумі 5 368,00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.