26 листопада 2025 року Київ справа № 320/10856/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмили Анатоліївни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.07.2022 № 1473/7 "Про відмову про включення до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна";
- зобов'язати Міністерство юстиції України включити приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилу Анатоліївну до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.
Ухвалою суду від 11.04.2023 позовну заяву залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунула вказані в ухвалі суду недоліки в установлений судом строк.
Ухвалою від 12.05.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято протиправне рішення, яким позивачу відмовлено у включенні до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, оскільки таке рішення порушує положення підпункту 13 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (далі - Постанова № 164), а допущені нею порушення, які стали підставою прийняття такого рішення були самостійно усуненні нею ще до прийняття Постанови № 164.
Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що з огляду на введення в Україні воєнного стану, на час його дії можливе втручання у конституційні права і свободи людини і громадянина, у зв'язку з чим, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 121 і 20 Закону України "Про нотаріат", Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 винесено постанову № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", якою установлено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням певних особливостей (заборон). Оскільки за результатом перевірки відповідачем виявлено невідповідність позивача критеріям, наведеним у підпункті 9 пункту 1 Постанови № 164, а саме встановлено вчинення позивачем виконавчих написів нотаріуса на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально, що підтверджено численними судовими рішеннями про визнання виконавчих дій такими, що не підлягають виконанню (судові справи № № 591/6504/20, 214/5953/20, 591/7362/20, 489/4865/21, 643/18966/20, 946/5853/20, 536/399/21, 539/4129/21, 524/1054/21, 591/6504/20, 236/3847/20, 932/6216/21, 760/2414/21, 489/4865/21, 591/7362/20, 760/28642/20, 295/965/22, 490/8106/20, 760/996/22, 632/559/21, 174/367/21, 583/786/21, 760/22705/20, 623/2386/21, 760/25543/20, 760/25549/20, 331/3079/20, 946/5853/20, 214/8511/20, 760/28013/20, 344/17117/20, 344/14872120, 760/17937/20 тощо), то спірний наказ є правомірним.
Позивач подала заперечення на відзив, в яких наголосила, що дійсно у період з 30.07.2020 по 12.10.2020 нею вчинялись виконавчі написи на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими керуючись пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Проте вказані порушення були нею самостійно виявлені та 19.10.2020 на їх усунення вжиті заходи, передбачені частиною третьою статті 51 Законом України "Про нотаріат". Також зазначила, що сама Постанова № 164 дає можливість повторного звернення нотаріуса, якому відмовлено у включенні до переліку, після усунення невідповідності визначеним критеріям повторно подати (надіслати) заяву.
Представником відповідача надано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що зважаючи на заявлені приватним нотаріусом Тимошенко Л.А. позовні вимоги, згідно з якими вона просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 06.07.2022 № 1473/7, Міністерство критично ставиться до доводів та аргументів позивача щодо протиправності та невідповідності Конституції України Постанови № 164, оскільки вони не підкріплені жодними доказами та не мають відношення до предмету спору у справі № 320/10856/23.
Водночас, враховуючи факт вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_1 виконавчих написів на кредитних договорах, які не є посвідченими нотаріально, після 24.11.2017, що, між іншим, нею не заперечується, можна із впевненістю стверджувати про невідповідність позивача критеріям визначеним Постановою № 164.
Відтак, з огляду на імперативне розмежування Постановою № 164 нотаріусів, які включаються до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, та нотаріусів, які не включаються до нього або включаються з застереженням позовні вимоги приватного нотаріуса Тимошенко Л.А. є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Позивач звернулася 29.06.2022 до Мін'юсту з заявою про включення її до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна. Одночасно, вказаною заявою вона повідомила, що відповідає критеріям, визначеним абзацами 2, 5, 6, 7, 8 підпункту 9 пункту 2 Постанови № 164 та, що після 24.11.2017 нею було вчинено виконавчі написи на кредитних договорах, які не були нотаріально посвідчені, проте самостійно виявивши невідповідність законодавству вчинених зазначених нотаріальних дій, 19.10.2020 у порядку частини 3 статті 51 Закону України "Про нотаріат" нею були вжиті відповідні заходи щодо скасування зазначених нотаріальних дій відповідно до законодавства. Також повідомлено, що після 01.01.2020 щодо неї Мін'юстом не приймалося рішень, зазначених в абзацах 3, 4 підпункту 9 пункту 2 вказаної постанови.
За результатом розгляду заяви позивача, наказом Мін'юсту від 06.07.2022 № 1473/7 "Про відмову у включенні до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна", Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 164, керуючись підпунктом 6 пункту з Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, відмовити у включенні до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилі Анатоліївні (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5056) у зв'язку з невідповідністю критерію, визначеному абзацом другим підпункту 9 пункту 1 постанови.
Вважаючи такий наказ поведінку відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З оглдяду на наведені норми основного закону у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
У зв'язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який у подальшому продовжувався і діє до цього часу.
Згідно з статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статей 7 і 34 Закону України "Про нотаріат", Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 винесено Постанову № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 480 від 19.04.2022) (далі - Постанова № 164), якою установлено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням особливостей (заборон).
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Постанови № 164 нотаріальне посвідчення договорів щодо відчуження, поділу (виділу) нерухомого майна, спадкових договорів, договорів іпотеки, про заміну кредитора (відступлення прав вимоги) за кредитним договором та/або договором іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, встановлення довірчої власності на нерухоме майно, визначення розміру часток у праві спільної власності, договорів поділу спільного майна подружжя (виділу з нього), позички, найму (оренди), лізингу будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк не менш як три роки, відчуження цінних паперів, корпоративних прав, у тому числі договорів про внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, на право доступу до індивідуального банківського сейфа, засвідчення справжності підпису на актах приймання-передачі частки (частини частки) у статутному (складеному) капіталі (статутному фонді) юридичної особи, а також видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) на підставі їх спільної заяви, свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (електронних аукціонів), у тому числі тих, що не відбулися (далі - нотаріальні дії щодо цінного майна), здійснюється виключно нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (далі - перелік). Нотаріуси, включені до переліку із застереженням про заборону вчинення ними окремих нотаріальних дій, мають право вчиняти виключно нотаріальні дії щодо цінного майна, на які не поширюються такі застереження.
Підпунктом 9 пункту 1 Постанови № 164 встановлено, що до переліку включаються нотаріуси, нотаріальна діяльність яких не припинена або які працюють в державній нотаріальній конторі та відповідають таким критеріям:
після 24 листопада 2017 р. не вчиняли виконавчого напису на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим;
після 1 січня 2020 р. щодо них Міністерством юстиції не приймалося рішень про анулювання, блокування на строк не менше трьох місяців або не менше двох рішень про блокування на строк менше трьох місяців доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, крім рішень, які скасовано (визнано протиправними або нечинними) рішенням суду, яке набрало законної сили (нотаріус, який не відповідає лише цьому критерію, включається до переліку із застереженням про заборону нотаріального посвідчення ним договорів щодо відчуження, поділу (виділу) нерухомого майна, спадкових договорів, договорів іпотеки, про заміну кредитора (відступлення прав вимоги) за кредитним договором та/або договором іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, встановлення довірчої власності на нерухоме майно, визначення розміру часток у праві спільної власності, договорів поділу спільного майна подружжя (виділу з нього), позички, найму (оренди), лізингу будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк не менш як три роки, відчуження цінних паперів, у тому числі договорів про внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, на право доступу до індивідуального банківського сейфа, а також видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) на підставі їх спільної заяви, свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (електронних аукціонів), у тому числі тих, що не відбулися);
після 1 січня 2020 р. щодо них Міністерством юстиції не приймалося рішень про анулювання, блокування на строк не менше трьох місяців або не менше двох рішень про блокування на строк менше трьох місяців доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, крім рішень, які скасовано (визнано протиправними або нечинними) рішенням суду, яке набрало законної сили (нотаріус, який не відповідає лише цьому критерію, включається до переліку із застереженням про заборону нотаріального посвідчення ним договорів щодо відчуження цінних паперів, корпоративних прав, у тому числі договорів про внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), довіреностей на право управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, на право доступу до індивідуального банківського сейфа, засвідчення справжності підпису на актах приймання-передачі частки (частини частки) у статутному (складеному) капіталі (статутному фонді) юридичної особи);
у період з 25 лютого 2022 р. до їх включення до переліку не посвідчували договори щодо відчуження нерухомого майна, поділу (виділу) нерухомого майна, іпотеки, встановлення довірчої власності на нерухоме майно;
щодо них не внесено подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, яке перебуває на розгляді Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції;
не вчиняли нотаріальних дій від імені фізичних осіб, які в момент вчинення таких дій перебували за межами України, крім дій на підставі довіреності таких осіб або в порядку законного представництва, або померли;
не мають простроченої заборгованості із сплати членських внесків до Нотаріальної палати України за період більше ніж один рік.
Підпунктами 10-13 пункту 1 Постанови № 164 передбачено, що для включення до переліку нотаріус, який відповідає критеріям, визначеним підпунктом 9 цього пункту, подає (надсилає) до відділення Нотаріальної палати України (для приватних нотаріусів) та територіального органу Міністерства юстиції заяву про включення до переліку (далі - заява) у паперовій або електронній (з накладеним кваліфікованим електронним підписом нотаріуса) формі, в якій підтверджує таку відповідність. Подання нотаріусом заяви, що містить недостовірну інформацію, є грубим порушенням правил професійної етики; протягом двох робочих днів з дня отримання заяви приватного нотаріуса відділення Нотаріальної палати України повідомляє відповідному територіальному органу Міністерства юстиції щодо фактичного провадження приватної нотаріальної діяльності таким нотаріусом на його робочому місці; протягом чотирьох робочих днів з дня отримання заяви нотаріуса територіальний орган Міністерства юстиції забезпечує проведення перевірки достовірності інформації, що міститься в заяві, і надсилає Міністерству юстиції результати такої перевірки та інформацію, надану відділенням Нотаріальної палати України; протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення від територіального органу Міністерство юстиції перевіряє відповідність нотаріуса критеріям, визначеним підпунктом 9 цього пункту, та включає його до переліку або приймає обґрунтоване рішення про відмову у такому включенні, копія якого протягом трьох робочих днів надсилається нотаріусу.
Із аналізу наведених норм випливає, що під час дії воєнного стану на території України нотаріальні дії щодо цінного майна можуть вчинятись виключно нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.
Разом з тим для включення нотаріуса до відповідного переліку останній має подати заяву про включення до переліку до територіального органу Міністерства юстиції, який у свою чергу забезпечує проведення перевірки достовірності інформації, що міститься в заяві, і надсилає Міністерству юстиції результати такої перевірки та інформацію, надану відділенням Нотаріальної палати України.
В подальшому за результатами перевірки відповідності нотаріуса критеріям, визначеним підпунктом 9 пункту 1 Постанови № 164, Міністерство юстиції України включає нотаріуса до переліку або приймає обґрунтоване рішення про відмову у такому включенні.
У спірному наказі відповідачем, як на підставу для відмови у включенні позивача до вищезазначеного переліку нотаріусів, зазначено лише про невідповідність останньої критерію, визначеному абзацом другом підпункту 9 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164, що у повній мірі не розкриває зміст обставин (вчинення після 24.11.2017 виконавчого напису на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим), які слугували причиною для такої відмови, а саме не зазначено реєстровий номер та дату вчинення відповідного виконавчого напису.
При цьому суд зазначає, що зміст спірного наказу, який є індивідуально-правовим актом, відповідно породжує права та обов'язки для позивача, має відповідати критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Натомість наведені обставини підтверджують недотримання відповідачем критеріїв правомірності спірного наказу та вимог підпункту 13 пункту 1 Постанови № 164 щодо обґрунтованості рішення про відмову у включенні нотаріуса до переліку.
Водночас суд враховує, що зі змісту пояснень, наданих позивачем випливає, що дійсно у період з 30.07.2020 по 12.10.2020 нею вчинялись виконавчі написи на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими керуючись пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (у редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014), який передбачав таку можливість та був виключений лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 480.
При цьому з незалежних від позивача обставин та невідомих причин до постанови № 1172 не було своєчасно внесено інформацію про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" було визнано незаконною та нечинною постанову № 662 в частині, доповнення переліку документів, на підставі яких вчинюється виконавчий напис, оригіналу кредитного договору.
Вказані обставини стали підставою для визнання судами вчинених позивачем виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню (судові справи № № 591/6504/20, 214/5953/20, 591/7362/20, 489/4865/21, 643/18966/20, 946/5853/20, 536/399/21, 539/4129/21, 524/1054/21, 591/6504/20, 236/3847/20, 932/6216/21, 760/2414/21, 489/4865/21, 591/7362/20, 760/28642/20, 295/965/22, 490/8106/20, 760/996/22, 632/559/21, 174/367/21, 583/786/21, 760/22705/20, 623/2386/21, 760/25543/20, 760/25549/20, 331/3079/20, 946/5853/20, 214/8511/20, 760/28013/20, 344/17117/20, 344/14872120, 760/17937/20).
З матеріалів справи також випливає, що вчинені позивачем нотаріальні дії були предметом дослідження Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках розгляду звернень осіб, щодо яких такі дії вчинялися позивачем, під час чого позивач повідомляла, що виявивши помилково вчинені виконавчі написи (№ 441 від 31.07.2020, № 704 від 21.08.2020, № 728 від 15.09.2020, № 724 від 15.09.2020, № 793 від 15.09.2020, № 699 від 21.08.2020, № 756 від 15.09.2020, № 713 від 15.09.2020) нею 19.10.2020 надсилалися відповідним особам повідомлення на підставі частини третьої статті 51 Закону України "Про нотаріат".
Таким чином, суд приймає доводи позивача, що на момент вчинення нею відповідних нотаріальних дій (виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вказана постанова містила пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса та не містила відомостей про визнання такого положення нечинним в судовому порядку.
Також суд бере до уваги те, що позивач вчиняла дії, спрямовані на скасування відповідних нотаріальних дії у визначному законом порядку ще до прийняття Постанови № 164, яка, у свою чергу, надає нотаріусу, якому відмовлено у включенні до переліку або якого включено до переліку з відповідним застереженням, право після усунення невідповідності визначеним критеріям повторно подати (надіслати) заяву, що розглядається у встановленому цією постановою порядку.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог підпункту 13 пункту 1 Постанови № 164 щодо обґрунтованості спірного наказу та про недоведеність належними та допустимими доказами невідповідності позивача критеріям абзацу 2 підпункту 9 пункту 1 Постанови № 164, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу відповідача та наявність підстав для його скасування і задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681 /16-а, від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а вказав, що "дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Також 11.04.2018 Верховним Судом оприлюднено "Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією", в якому акцентується увага, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти. Якщо діяти у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження з кимось обраного варіанта.
Вибір варіанту передбачає встановлення фактичних обставин справи й надання їм юридичної оцінки; пошук відповідної норми права та перевірку її дії або вирішення питання щодо застосування аналогії (закону); з'ясування змісту норми права (тлумачення правової норми); здійснення вибору оптимального варіанту рішення, вчинення дій, і утримання від дій. Таке право органу виконавчої влади (посадової особи) обумовлене певною свободою, тобто, адміністративним розсудом, в оцінюванні, діях або утриманні від дій (бездіяльність), а якщо у діях - то у виборі одного з варіантів рішень (дій) чи правових наслідків. Це вибір лише однієї із законних альтернатив. Вибір може здійснюватися між двома й більше альтернативами. При цьому, вибір може бути обмеженим, коли всі альтернативи, з яких треба вибирати, вичерпно передбачені законом (закритий перелік альтернатив). Крім того, вибір може здійснюватися з невизначеної кількості альтернатив, тобто вибір може бути необмеженим (так званий відкритий перелік альтернатив).
Відповідно до підпункту 13 пункту 1 Постанови № 164 протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення від територіального органу Міністерство юстиції перевіряє відповідність нотаріуса критеріям, визначеним підпунктом 9 цього пункту, та включає його до переліку або приймає обґрунтоване рішення про відмову у такому включенні, копія якого протягом трьох робочих днів надсилається нотаріусу.
Враховуючи повноваження відповідача, які передбачені Постановою № 164 та наведену правову позицію Верховного Суду щодо понять дискреційних повноважень, суд вважає, що відповідні повноваження відповідача є дискреційними, а тому адміністративний суд не наділений правом перебирати їх на себе.
Разом з тим, користуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача і прийняти за результатом її розгляду обґрунтоване рішення з урахуванням наведених висновків суду.
У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.07.2022 № 1473/7 "Про відмову про включення до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна".
Зобов'язати Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, буд. № 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) повторно розглянути заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про включення до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна від 29.06.2022.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмили Анатоліївни (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, буд. № 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.