Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 листопада 2025 року Справа№200/8137/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22.10.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.09.2025 №025650010180 щодо відмови у перерахунку пенсії згідно заяви від 03.09.2025 № 2856;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.09.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі з 19.06.1988 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; та період роботи з 01.01.1991 по 27.06.1993 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1987.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.
03.09.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1987 по 27.06.1993.
Рішенням відповідача від 10.09.2025 № 025650010180 відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду з 01.09.1987 по 27.06.1993, оскільки відбиток печатки непридатний для сприйняття змісту, а також на даті про звільнення наявне виправлення.
Позивач вважає рішення відповідача від 10.09.2025 № 025650010180 протиправним та таким що підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі з 19.06.1988 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача. У задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено.
10.11.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано витребувані документи.
11.11.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
За результатами аналізу матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 дата заповнення 01.09.1987 ОСОБА_1 на посаді няні -санітарки я/садочку №48 в в/ч НОМЕР_4 Мурманськ -140 р-н. Крайньої Півночі з 01.09.1987 по 27.06.1993 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення, завірено відбитком печатки непридатним для сприйняття змісту, а також в даті звільнення наявне виправлення. Додаткові документи, а також документи, що підтверджують факт укладання трудових договорів за період роботи з 01.09.1987 по 27.06.1993- не надано.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.
03.09.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1987 по 27.06.1993.
За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює перерахунок пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 № 025650010180 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Зазначено, що в результаті аналізу електронної пенсійної справи, а саме: трудової книжки від 01.09.1987 НОМЕР_3 встановлено, що до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи з 01.09.1987 по 27.06.1993, оскільки відбиток печатки непридатний для сприйняття змісту, а також на даті про звільнення наявне виправлення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.60 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.67 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.60, з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.
Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.60 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.60 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.60 зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 (далі-Угода від 13.03.92) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до ст. 6 Угоди від 13.03.92, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди від 13.03.92).
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, законодавство визначає, що основним та достатнім документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 01.09.1987, позивач у період з 19.06.1988 по 31.12.1990 працювала в яслях-садку № 48 на посаді няні-санітарки (посаду перейменовано на «помічник вихователя» та на посаді вихователя (Військова частина № НОМЕР_4 АДРЕСА_2 - 140 р-н. Крайньої Півночі).
Відтак, місцевість, де розташовувалися підприємства, на яких працювала позивач, знаходяться у районі Крайньої Півночі.
Попри це, відповідач у відзиві зазначає про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу роботи в районі Крайньої Півночі з 19.06.1988 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, оскільки Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Так, оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.92. Крім того, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді від 13.03.92.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у Російській Федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами Російської Федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.93 (далі Угода від 14.01.93) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.93 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.93 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.94, ратифікованої Законом України від 11.07.95 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тобто обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в Російській Фередації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування періодів роботи не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди
Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Аналогічного за змістом висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 26.03.2022 по справі № 600/3972/21, від 30.01.2024 по справі № 120/16352/23, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.09.2023 по справі № 380/13/23, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.04.2024 по справі № 620/8172/23, Перший апеляційний адміністративний суд у постановах від 12.09.2024 по справі № 200/3195/24, від 28.08.2024 по справі № 200/1071/24, від 22.08.2024 по справі № 200/1999/24.
Згідно протоколу розрахунку стажу Форми РС-право судом встановлено, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 19.06.1988 по 31.12.1990 не зараховано відповідачем до страхового стажу у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Разом з тим, суд встановив, що факт роботи позивача в районі Крайньої Півночі у період з 19.06.1988 по 31.12.1990 підтверджується записами в трудовій книжці, а тому спірний період підлягає зарахуванню до стажу роботи у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Щодо зарахування до страхового стажу період роботи з 01.01.1991 по 27.06.1993, суд зазначає наступне.
В рішенні від 10.09.2025 № 025650010180 відповідач зазначив, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1987 по 27.06.1993, оскільки відбиток печатки непридатний для сприйняття змісту, а також на даті про звільнення наявне виправлення.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Крім цього слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому суд зазначає, що попри нечитабельність печатки, запис з 01.01.1991 по 27.06.1993 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 01.09.1987 містить усі необхідні дані для ідентифікації факту трудової діяльності позивача, а саме: найменування підприємства, посаду, дату прийняття та дату звільнення з роботи. Запис виконаний у встановленому порядку, що дає змогу встановити зміст такого запису та підтверджує його належність.
Нечіткість або часткова втрачена читабельність відбитку печатки сама по собі не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи, оскільки працівник не несе відповідальності за технічні недоліки оформлення документації, допущені роботодавцем. Відсутність повної читабельності печатки не спростовує змісту запису та не ставить під сумнів сам факт виконання трудових обов'язків у зазначений період.
Більше того, як убачається з матеріалів справи, відповідачами не було наведено жодних доказів на підтвердження недостовірності внесених до трудової книжки відомостей, не здійснено запитів або перевірок до архівних установ, що суперечить їх обов'язку щодо повного й об'єктивного з'ясування обставин при вирішенні питання про перерахунок пенсії.
Крім того, твердження відповідача про те, що в даті про звільнення наявне виправлення, є необґрунтованим, оскільки судом досліджено вказаний запис та не встановлено жодних виправлень чи інших ознак внесення змін до нього. Запис виконаний акуратно, у встановленому порядку, містить чіткі та узгоджені між собою дані, що повністю виключає можливість сумніву щодо його достовірності та підтверджує факт трудової діяльності позивача у відповідний період.
Згідно протоколу розрахунку стажу Форми РС-право судом встановлено, що період роботи позивача з 01.01.1991 по 27.06.1993 не зараховано відповідачем до страхового стажу.
За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивача з 01.01.1991 по 27.06.1993 підтверджений належними доказами та підлягає зарахуванню до страхового стажу.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.09.2025 № 025650010180 щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 03.09.2025 із зарахуванням до страхового стажу період роботи в районі Крайньої Півночі з 19.06.1988 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та до страхового стажу період роботи з 01.01.1991 по 27.06.1993 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1987.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 № 025650010180 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 03.09.2025 із зарахуванням до страхового стажу період роботи в районі Крайньої Півночі з 19.06.1988 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та до страхового стажу період роботи з 01.01.1991 по 27.06.1993 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1987.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич